Справа № 420/2238/21
02 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 16 лютого 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року з виплатою грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 у місяці виплати індексації грошового забезпечення компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та зняття з усіх видів забезпечення, у тому числі й грошового при військовій частині НОМЕР_1 , позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Позивачем було подано заяву до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Проте, військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації.
Позивач вважає, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року є протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Відзив на адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано наступним
Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх протиправними та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідач зазначає, що позивач не проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , та звертає увагу, що військова частина НОМЕР_1 лише реалізовує накази командирів інших військових частин, у тому числі військової частини НОМЕР_2 , стосовно військовослужбовців, які знаходяться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, за відсутності наказу командира військової частини НОМЕР_2 (у якій проходив військову службу позивач) про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , у військової частини НОМЕР_1 не виникало обов'язку здійснення будь-яких виплат, а отже відсутні підстави для визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання військової частини вчинити певні дії.
Відзив на адміністративний позов військової частини НОМЕР_2 обґрунтовано наступним
Вимоги, викладені в позовній заяві військова частина НОМЕР_2 не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення, що також має своє підтвердження у роз'ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №78/0/66-17. Лише в роз'ясненні Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 року було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Також зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Процесуальні дії
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
03 березня 2021 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №10900/21).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання військової частини вчинити певні дії проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 11 травня 2021 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року витребувано з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчені копії всіх наявних на час розгляду справи доказів, в тому числі, але не виключно, документи фінансової звітності та бухгалтерського обліку, на підтвердження факту проведення повного розрахунку та виплати за всіма видами належного ОСОБА_1 на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, зокрема щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
22 квітня 2021 року від представника військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №20584/21).
26 квітня 2021 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів з додатками (вхід. №21185/21).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Станом на 02 червня 2021 року будь-яких інших заяв та клопотань з боку сторін до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзиви на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №95 від 19.05.2020 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
25 січня 2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року (а.с.12-14).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2021 року №187 позивачу повідомлено, що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась до окремого розпорядження, а отже, за зазначений позивачем у заяві період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась (а.с.17).
Позивач, вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з положеннями ст.8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (надалі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч.2 ст.6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Разом з цим, у рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Суд зазначає, що матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачами, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з січня 2016 року по лютий 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до вказівки помічника командувача з фінансово-економічної роботи Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 02.01.2015 року №154/24/2-4, з 01.01.2015 року військову частину НОМЕР_2 Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України) було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 в редакції наказу Міністерства оборони України від 14 лютого 2020 року №44, командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Наказ №260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 5 пункту 8 Наказу №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Суд вказує на те, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
В той же час, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік не приймалося.
Отже, у даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача - військової частини НОМЕР_2 , а його бездіяльність у формі неприйняття будь-яких рішень щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік.
Суд зазначає, що правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078).
Згідно п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачу необхідно встановити останнє підвищення посадового окладу за військовим званням капітан 1 рангу для визначення базового місяця для нарахування індексації.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неприйнятті рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.
При цьому, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року з виплатою грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення - слід відмовити, з огляду на те, що дані вимоги є передчасними, заявленими наперед, за відсутності порушення прав позивача військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки військовою частиною НОМЕР_2 не приймалося відповідного рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік, а тому у військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач перебував на фінансовому забезпеченні, не виникало обов'язку здійснювати позивачу нарахування та виплату відповідних сум.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 у місяці виплати індексації грошового забезпечення компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та виплатити грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території У країни і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №№2050-III).
Відповідно до пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом пунктів 2, 3 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У пункті 4 Порядку №159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно із приписами статті 5 КАС України та враховуючи завдання адміністративного судочинства (ч. 1 статті 2 КАС України), судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, а позовні вимоги на майбутнє.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд зазначає, що особа набуває право на компенсацію у разі неотримання грошового доходу, право на яке не оспорюється, а розмір такої компенсації залежить від розміру невчасно виплаченого доходу.
У даній справі позивач звернувся для захисту права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач це право не визнавав.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З урахуванням того, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.
Враховуючи, що у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, яка визначена не була, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації за невчасно виплачену індексацію та про виплату грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення заявлені передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались (не здійснено обчислення розміру індексації за спірний період), отже задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19 та у постанові від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неприйнятті рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік.
Зобов'язати військову частини НОМЕР_2 прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя С.О. Cтефанов