03 червня 2021 р. № 400/1971/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., а також в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 62% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 42 роки 1 місяць 4 дні, із зарахуванням до стажу роботи половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020, починаючи з 19.02.2020 р., та виплатити різницю між належною до сплати сумою та фактично виплаченою.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 р. по справі № 400/2690/20 зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020. На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок, однак виплачує 62% суддівської винагороди, починаючи з 19.01.2021 р. враховано лише стаж на посаді судді, який становить повних 26 років. Відповідач відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 42 роки 1 місяць 4 дні, із зарахуванням до стажу роботи половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 94% грошового утримання. Вказані дії позивач вважає протиправними.
21.04.2021 р. відповідачем подано відзив на позов, де вказано, що розмір щомісячного довічного грошового утримання розраховано відповідно до ст. 137, ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402) із розрахунку стажу роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 21 день. Законодавцем чітко розмежовано поняття стажу роботи, що дає право на відставку судді та стажу роботи на посаді судді, а тому відповідач дійшов висновку, що підстав для врахування половини строку навчання, періодів роботи слідчим та прокурором саме до стажу роботи на посаді судді немає. Позивач обґрунтовує свою правову позицію положеннями різних законів: стаж роботи визначає за Законами № 2453 та 2862, а розмір відсоткового значення суддівської винагороди - за Законом № 1402.
19.04.2021 р. позивач подала відповідь на відзив (а. с. 50-55).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є суддею у відставці Апеляційного суду Миколаївської області, якій з 05.04.2017 р. виплачується довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону № 1402.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 р. по справі № 400/2690/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020, з урахуванням виплаченого раніше щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розрахунок проведено із грошового утримання судді (62% за 26 років), який працює на відповідній посаді, та становить з 19.02.2020 р. 136188,58 грн (219659,00*0,62).
04.02.2021 р. позивач звернулася з електронним зверненням до відповідача з клопотання про врахування до стажу судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р. та встановити щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 94% суддівської винагороди (а. с. 21).
Листом від 18.02.2021 р. відповідач відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (а. с. 22-23).
Спірні правовідносини нормативно врегульовані наступним чином.
Відповідно до положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402.
Згідно з п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453 (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Законом України від 16.10.2019 р. № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 р. № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі № 200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Тобто, саме з 19.02.2020 р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402.
На думку суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у зразковій справі № 620/1116/20.
Відповідно до положень ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Як вже було зазначено судом вище, відповідачем при здійсненні перерахунку з 19.02.2020 р. на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020 щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, було враховано стаж роботи на посаді судді 26 років 2 місяці 21 день.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом при проведенні перерахунку не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Ростовського ордену Трудового Червоного Прапору державного університету з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р. (2 роки 5 місяців) та періоди роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р. (13 років 5 місяців 14 днів).
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Після проголошення незалежності України питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 р. № 2862-XII "Про статус суддів" та Указом Президента України від 10.07.1995 р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 р. № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01.01.2012 р.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також роботу на посадах слідчих і прокурорів.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі № 9901/382/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 р. по справі № 607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06.07.2016 р. у справі № П/800/426/14 та ін.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання на денній формі юридичного факультету Ростовського ордену Трудового Червоного Прапору державного університету з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р. (2 роки 5 місяців) та періоди роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р. (13 років 5 місяців 14 днів).
Тобто, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону № 1402 складає повних 42 роки (42 роки 1 місяць 4 дні).
Законом № 1402 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, згідно якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи з її стажу повних 42 років повинен становити 94%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 44% (22 роки * 2%) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
Таким чином, враховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суд вважає, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, слід обчислювати розмір такого грошового утримання виходячи з норм, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку.
Застосування іншого підходу щодо обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде порушенням принципу незалежності суддів, гарантованого ст. 126 Конституції України.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при проведенні з 19.02.2020 р. перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з суддівської винагороди на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020, щодо розрахунку відсоткового значення розміру суддівської винагороди 62% (26 повних років стажу), діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 908,00 грн (а. с. 1), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., а також в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 62% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 42 роки 1 місяць 4 дні, із зарахуванням до стажу роботи половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020, починаючи з 19.02.2020 р., та виплатити різницю між належною до сплати сумою та фактично виплаченою - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., а також в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 62% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 42 роки 1 місяць 4 дні, із зарахуванням до стажу роботи половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі з 01.09.1972 р. по 01.07.1977 р., періоду роботи на посадах слідчого та прокурора з 01.08.1977 р. по 14.01.1991 р., встановивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 8-15/13/2020, починаючи з 19.02.2020 р., та виплатити різницю між належною до сплати сумою та фактично виплаченою.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03.06.2021 р.
Суддя Н. В. Лісовська