Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 червня 2021 р. Справа№200/586/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М.,
секретаря судового засідання Мухіної Є.О.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - Винятинська І.М., Зуб Г.В., Ільчук В.Л.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, проведеного в режимі відеоконференції, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1) Державної служби України з питань праці, 2) Головного управління Держпраці у Донецькій області, 3) Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, -
16 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про:
визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає в незапропонуванні позивачеві посади рівнозначній посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв'язку Головного управління Держпраці у Донецькій області;
зобов'язання відповідачів перевести позивача на рівнозначну посаду до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.
16 березня 2021 року позивачем подана заява про зміну предмета та підстав позову, в якій викладено наступні вимоги: про визнання незаконним та скасування наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК; поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму невиплаченої заробітної плати; стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області суму середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Проте, у підготовчому засіданні, призначеному на 17 березня 2021 року, позивач та його представник відкликали заяву від 16 березня 2021 року.
Розгляд справи здійснюється за первісною заявою.
Позовні вимоги вмотивовано правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 815/2692/16, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державного органу з одночасним створенням іншого, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованого у такий спосіб органу на рівнозначні посади.
Вважає, що саме Державна служба України з питань праці, виконуючи заходи з ліквідації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762, повинна забезпечити працевлаштування працівників органів, які ліквідуються, на рівнозначні посади. При цьому, оскільки працевлаштування має відбуватись в порядку переведення, що передбачає прийняття наказу про звільнення Головним управлінням Держпраці у Донецькій області та наказу про прийняття на роботу за переведенням Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці, то всі три суб'єкта є співвідповідачами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17 лютого 2021 року.
05 лютого 2021 року до суду надійшло клопотання від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про заміну сторони, яке потом було відкликано представником.
08 лютого 2021 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці надало відзив на позов, в якому просило відмовити у позові з тих підстав, що Законом України "Про державну службу" надано виключне право керівникові державної служби або суб'єкту призначення пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби і не передбачає імперативного обов'язку щодо надання рівнозначної посади.
12 лютого 2020 року Державною службою України з питань праці надано відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у позові з тих підстав, що 1) є неналежнем відповідачем у справі, 2) Законом України "Про державну службу" встановлено право суб'єкта призначення, а не обов'язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі без обов'язкового проведення конкурсу.
Підготовче засідання, призначене на 17 лютого 2021 року, відкладено повістками у зв'язку з лікарняним судді.
22 лютого 2021 року позивачем надано відповідь на відзив Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якому зазначив, що 1) здійснюється реорганізація, а не ліквідація, тому що східне управління є правонаступником головних управлінь, 2) оскільки відбувається реорганізація, то для звільнення немає підстав, 3) попередження містить недоліки щодо відсутності інформації щодо подальшої роботи, 4) порушено приписи статті 49-4 Кодексу законів про працю та статті 22 Закону України "Про профспілки, їх права та гарантії діяльності", якою передбачено згоду профспілки на звільнення, 5) планом заходів не передбачалось дій щодо обов'язкового працевлаштування всіх службовців.
Докази надсилання відповіді на відзив іншим сторонам відсутні в матеріалах справи, проте, враховуючи, що він поданий в електронній формі у суду відсутні підстави не брати його до уваги на підставі частини дев'ятої статті 79 КАС України.
11 березня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надано відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у позові з аналогічних підстав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року забезпечено участь представника Державної служби України з питань праці у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За результатами підготовчого засідання, призначеного на 17 березня 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 14 квітня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 02 червня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3012/21-а.
У судовому засіданні, призначеному на 02 квітня 2021 року, сторони підтримали свої вимоги та заперечення.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 26 серпня 2020 року № 762 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.
Крім того, пунктом 3 цієї постанови установлено, що Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;
здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці;
Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.
Постанова є чинною на сьогоднішній день.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо відсутності ліквідації, оскільки відносини допускають перехід прав та обов'язків, оскільки у разі ліквідації суб'єкта владних повноважень у будь-якому випадку у нього є правонаступник, до якого переходить обов'язок по відновленню порушених прав особи (публічне правонаступництво).
Такий висновок відповідає приписам пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року № 103 наказано ліквідувати вказані головні управління та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Пунктом 3 цього наказу встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; підпунктом 6 пункту 6 наказу також наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу".
Наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 106 скасовано попередній наказ Державної служби України з питань праці від 03 вересня 2020 року № 103.
Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 107 наказано здійснити заходи щодо утворення як юридичної особи публічного права Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Поряд з цим наказом Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі № 640/21776/20 у порядку забезпечення позову заборонено Головному управлінню Держпраці у Донецькій області вчиняти дії щодо ліквідації юридичної особи публічного права відповідно до наказу Державної служби України з питань праці від 04 вересня 2020 року № 108 до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Наказом Державної служби України з питань праці від 21 вересня 2020 року № 119 визнано таким, що втратив чинність, наказ від 04 вересня 2020 року № 108.
Паралельно іншим наказом Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 наказано ліквідувати Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області; встановлено відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичних осіб, що ліквідуються; наказано голові ліквідаційних комісій забезпечити письмове персональне попередження працівників, які мають статус державних службовців, про їх наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідно до Закону України "Про державну службу".
За запитом Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області від 24 грудня 2020 року про надання інформації про наявні вакансії у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах за наведеними переліком напрямами, серед підрозділу нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
Наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 1 з 13 січня 2021 року припинено повноваження Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Іншим наказом Державної служби України з питань праці від 12 січня 2021 року № 4 з 13 січня 2021 року розпочато здійснення Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, передбачених положенням про цей орган.
Отже, з 13 січня 2021 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розпочало роботу як окремий орган.
Позивач працював у Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
08 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області 09 листопада 2020 року, про що свідчить його підпис.
Попередження підписано головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.
Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
Листом від 24 грудня 2020 року № 145 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці просило Головне управління Держпраці у Донецькій області звільнити позивача в порядку переведення для подальшої роботи в новоствореному органі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки.
Заява на переведення на посаду головного державного інспектора відсутня в матеріалах справи.
11 січня 2021 року ним направлено на адресу Державної служби України з питань праці заяву про працевлаштування на рівнозначну посаду від 05 січня 2021 року, що підтверджується поштовою квитанцією.
Листом від 25 січня 2021 року Державної служби України з питань праці надана відповідь, що за змістом статті 87 Закону України "Про державну службу" пропонування службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком; при звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення положення 49-2 Кодексу законів про працю не застосовуються.
11 січня 2021 року аналогічну заяву подано через електронну пошту до Головного управління Держпраці у Донецькій області, що підтверджується реєстраційним штампом на копії заяви.
Листом від 21 січня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надана відповідь на заяву позивача, в якій зазначено, що пропозицію на зайняття рівнозначної посади має надавати правонаступник - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, головне управляння, у свою чергу, направить пропозиції про переведення на рівнозначні посади.
Слід зазначити, що у вказаній заяві в якості третього адресата визначено також Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, а тому, враховуючи, що останнє є правонаступником Головного управління Держпраці у Донецькій області, то суд погоджується з доводами позивача про те, що заява направлена також і Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці; вказана заява мала бути передана разом з іншим матеріалами діловодства.
Разом з тим листом від 11 лютого 2021 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці повідомило, що заяву від 05 січня 2021 року від позивача не отримувало.
За наданою інформацію щодо рівнозначних вакантних посад державної служби категорії "Б" станом на 05 лютого 2021 року у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці є 20 посад.
Листом від 05 лютого 2021 року Головне управління Держпраці у Донецькій області направило запрошення прибути 17 лютого 2021 року до ліквідаційної комісії для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.
Отримання листа підтверджується змістом відповіді позивача від 17 лютого 2021 року, в якому він з посиланням на карантин та віддалену роботу просив надати пропозиції на електронну адресу.
Лист від 05 лютого 2021 року підписано заступником голови ліквідаційної комісії Фольварчуком Ф.М.
Вказана особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як представник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.
У відзиві Головне управління Держпраці у Донецькій області посилається на те, що позивач в назначений час не прибув. Позивач вказаної обставини не заперечує.
Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18 лютого 2021 року № 79-ЛК позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу державного нагляду на виробництвах і на об'єктах підвищеної небезпеки в енергетиці, на транспорті та у зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, враховуючи, що позивач є державним службовцем, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 889-VIII, а у частині, що ним не врегульовано - норми законодавства про працю.
Статтею 87 Закону № 889-VIII врегульовано припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Застосуванню підлягає норма, яка визначає припинення державної служби, оскільки 08 жовтня 2020 року позивача було ознайомлено під підпис про наступне звільнення з займаної посади - з 09 листопада 2020 року.
Посилання відповідачів на приписи статті 41 Закону № 889-VIII як такої, що врегульовує спірні відносини, є помилковими, оскільки з аналізу змісту частини першої вказаної статті суд вбачає, що вона врегульовує питання переведення державних службовців в аспекті надання певному колу суб'єктів повноважень на здійснення такої дії без проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду можливо без проведення конкурсу, на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу - забороняється.
Отже, відносини в цій справі врегульовує спеціальна норма, якою є стаття 87 Закону № 889-VIII.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу (пункти 1, 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).
Норма викладена в редакції Закону від 19 вересня 2019 року, яка є чинною і на сьогоднішній день.
Таким чином, за умов однакового правового регулювання вирішено питання припинення державної служби за двома різними підставами: реорганізації та ліквідації державного органу, тому не впливають на вирішення спору доводи позивача про те, що в даному випадку відбулась реорганізація, а не ліквідація державного органу.
Слід також зазначити, що з огляду на наявність у Законі № 889-VIII спеціальної норми (статті 87) можна говорити про те, що процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення врегульована положеннями Закону, а тому при звільненні державних службовців з цієї підстави положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
З огляду на це судом не приймаються посилання позивача на приписи статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які, до речі, врегульовують порядок вивільнення працівників.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Норма викладена в редакції Закону від 14 січня 2020 року, яка була чинна станом на день ознайомлення позивача про наступне звільнення - 08 жовтня 2020 року, направлення ним на адресу відповідачів заяви про працевлаштування на рівнозначну посаду - 11 січня 2021 року, отримання позивачем запрошення від 05 лютого 2021 року прибути 17 лютого 2021 року до ліквідаційної комісії для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування (чинність норми до 06 березня 2021 року).
Із змісту норми суд вбачає, що на час виникнення спірних відносин не існувало обов'язку у суб'єкта призначення або керівника державної служби обов'язку пропонувати тільки рівнозначні посади, оскільки законодавцем застосовано конструкцію "може", "будь-яку вакантну посаду". Не визначає норма також строків пропонування посади, встановлення спливу яких, дозволило б суду констатувати порушення прав позивача. Більш того, на день направлення позивачем заяви від 11 січня 2021 року його не було звільнено з посади і продовжувався процес пропонування посад, на підтвердження чого суду надано лист Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05 лютого 2021 року про запрошення позивача прибути 17 лютого 2021 року до ліквідаційної комісії для отримання пропозицій для подальшого працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.
При цьому аналогічна конструкція застосована законодавцем у частині п'ятій статті 22 Закону № 889-VIII, відповідно до якої у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Тобто пропонуватись може будь-яка посада і рівнозначна, і нижча.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/25887/15, від 17 липня 2019 року № 820/2932/16, від 04 липня 2019 року № 2-а-108/12/2670, від 09 жовтня 2019 року у справі № 208/3390/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з огляду на наступне.
Наводячи вказану практику, позивач обґрунтовує свій довід про те, що роботодавець (держава) зобов'язаний працевлаштувати працівників реорганізованої установи.
Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/25887/15 зазначено, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Разом з тим правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається позивач, не підлягають застосовуванню у відриві від норм матеріального права, на підставі яких Верховним Судом і зроблено зазначені висновки. Такі висновки зроблені за умови іншого правового регулювання: спеціального законодавства щодо прийняття, проходження та припинення служби працівником міліції (поліції) та Кодексу законів про працю України.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. У цій справі суд не застосовує нормативно-правові акти, що містять норми права, за якими Верховним Судом надано висновки щодо їх застосування у наведеній судовій практиці.
Суд погоджується з доводами Державної служби України з питань праці, що запропонування посад державної служби покладено наказом Державної служби України з питань праці від 28 вересня 2020 року № 122 на голову ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, оскільки вона є суб'єктом призначення - посадовою особою, якій відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави звільняти з посад. Вказане є підставою для відмови у позові до інших двох неналежних відповідачів.
Доводи позивача щодо порушення порядку призначення ОСОБА_2 на посаду тимчасово виконуючого обов'язки голови Державної служби України з питань праці не приймаються судом до уваги, оскільки виходять за межі предмету позову.
Доводи про порушення Головним управлінням Держпраці у Донецькій області статті 49-4 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 22 Закону України "Про профспілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV) у частині недотримання тримісячного терміну (з часу прийняття рішення до запланованих звільнень) надання профспілкам інформації та проведення консультацій з метою мінімізації таких звільнень.
Частиною другою статті 49-4 Кодексу законів про працю України передбачено, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закон № 1045-XIV у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області направлено профспілковим організаціям лист за № 03/6900/20 про надання інформації про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, в якому запрошено для проведення консультації про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень на 06 жовтня 2020 року. Отримання цього листа профспілковими організаціями підтверджується підписами на цьому листі. До листа додано план заходів, пов'язаний з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області.
Проведення 06 жовтня 2020 року консультації про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень підтверджується протоколом, відповідно до якого на засіданні вирішено в межах чинного законодавства звести кількість звільнень працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області до мінімуму шляхом сприяння їх працевлаштуванню.
Отже, інформація була надана 05 жовтня 2020 року, тобто протягом трьох місяців з дня прийняття рішення - 26 серпня 2020 року, а тому не має підстав для висновку про порушення статті 49-4 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 22 Закону № 1045-XIV.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року.
Суддя Ю.М. Льговська