03 червня 2021 року Справа № 160/1001/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленого адміністративного позову від 03.02.2021р., просить:
- визнати противоправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачеві з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р. на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД94237, виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача шляхом безспірного списання на користь позивача судові витрати у розмірі 3908 грн., які включають витрати за сплату судового збору у розмірі 908 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262). Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки супровідним листом від 09.12.2020р. №7/14248/4 були направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії позивача. Як зазначає позивач, з метою отримання інформації щодо проведення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до надісланих довідок, представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит. Листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача, що оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо позивача, тому для проведення перерахунку пенсії за даними зазначених довідок, які надані Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки підстави відсутні. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки з 05.03.2019р. - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін та виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020р. у зразковій справі №160/8324/19.
Ухвалою суду від 08.02.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.109).
09.03.2021р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, відповідач подав до канцелярії суду письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що довідки про зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій подаються державним органом звідки було звільнено особу на підставі списків осіб яким необхідно провести перерахунок пенсії та сформованими органами Пенсійного фонду України після отримання відповідних повідомлень від державних органів на підставі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акта про перерахунок пенсій; постановою суду скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 01.01.2018р. перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №2262 до 01.03.2018р., скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого Постановою №704, а також порядок виплати перерахованих коштів; заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки у Головного управління ще не виникло обов'язку здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки з іншими складовими; довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки б/д №ФД94237 для здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.20129р. та 01.01.2021р. «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії», які видані на ім'я позивача, носять суто інформаційний характер, оскільки в довідках не зазначено назву, дату і номер акта, що є підставою для перерахунку пенсії, не зазначено розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на яку саме дату, тобто день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, що проходять службу; перерахунок пенсії проводиться з дати подання відповідної заяви про перерахунок пенсії, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, відповідно, перерахунок пенсії позивача можливий лише з дати подання позивачем відповідної заяви про перерахунок пенсії. Також, відповідач вказує на те, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки в акті №5 від 21.01.2021р. прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 09.07.2020р. №0907/20 включені витрати на правничу допомогу по справам №160/10093/20, №160/10094/20, які не стосуються цієї справи, а також і не зазначено, по якій саме справі складено позовну заяву; витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за 2 години, витрачених на надання правової допомоги, є неспівмірними зі складністю цієї справи, складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг за цією справою (а.с.114-118).
Також, 08.04.2021р. відповідач подав до канцелярії суду заяву про зупинення провадження, у якій просив зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/10094/20 (а.с.127).
Ухвалою суду від 08.04.2021р. провадження у цій справі було зупинено на підставі п.3 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20 (а.с.131-132).
Ухвалою суду від 03.06.2021 року було поновлено провадження у даній справі, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20 (а.с.140).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 03.06.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
З 16.05.1997р. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_1 від 16.05.1997р. та розрахунку на пенсію за вислугу років №ФД-94237 від травня 1997 року (а.с.69,88,120).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова КМУ №103), пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 1 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Вказаний перерахунок позивачеві був здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 3520,00 грн.; оклад за військове звання - 1340,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 2187,00 грн., премії 0% - 0 грн., що підтверджується копією перерахунку за пенсійною справою №ФД94237 від 10.04.2018р., наявною у справі (а.с.82,124-зворот).
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.0З.2019 у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказане судове рішення набрало законної сили 05.03.2019р.
Також, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 було, зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Вказане судове рішення набрало законної сили 29.01.2020р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20, було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (45%), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та норм приміток додатків 1-14 до неї, «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а.с.95-99).
На виконання наведеного судового рішення, Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки супровідним листом №7/14248/4 від 09.12.2020р. на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були надіслані чотири довідки №ФД94237 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с.89-93).
На адвокатський запит представника позивача, листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача, що оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо позивача, тому для проведення перерахунку пенсії за даними зазначених довідок, які надані Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки підстави відсутні, що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.94).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачеві з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р. на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД94237, виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з урахуванням вже виплачених сум.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 9 Закону №2011 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 43 Закону №2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно п.5 Порядку №45, в редакції до 05.03.2019 без врахування змін, внесених Постановою КМУ №103, які визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням, зокрема, посадового окладу.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок № 3-1.
Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262 уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 Постанови № 704).
Підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що з 5 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 - виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262 та статті 9 Закону №2011.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де ЄСПЛ установив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція ЄСПЛ була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року “Гайгузус проти Австрії”, у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відмова відповідача у проведенні позивачеві перерахунку пенсії на підставі наданої ним довідки порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
За викладеного, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, є протиправною.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 17.12.2019р. у справі №160/8324/19, що набрало законної сили 24.06.2020р., яка підлягає врахуванню адміністративним судом згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача, оформлених листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р., щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, виходячи з вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставин справи, встановлених судом та вищенаведеної позиції Верховного Суду у справі №160/8324/19.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що довідки про зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій подаються державним органом звідки було звільнено особу на підставі списків осіб яким необхідно провести перерахунок пенсії та сформованими органами Пенсійного фонду України після отримання відповідних повідомлень від державних органів на підставі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акта про перерахунок пенсій; постановою суду скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 01.01.2018р. перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №2262 до 01.03.2018р., скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого Постановою №704, а також порядок виплати перерахованих коштів; заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки у Головного управління ще не виникло обов'язку здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки з іншими складовими; довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки б/д №ФД94237 для здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.20129р. та 01.01.2021р. «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії», які видані на ім'я позивача, носять суто інформаційний характер, оскільки в довідках не зазначено назву, дату і номер акта, що є підставою для перерахунку пенсії, не зазначено розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на яку саме дату, тобто день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, що проходять службу, з огляду на те, що, по-перше, відмова суб'єкта владних повноважень (обласного військкомату) в наданні оновленої довідки порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном, що було встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2020р. у справі №160/10094/20, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання відповідно до вимог ст.129-1 Конституції України; по-друге, відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення (лист пенсійного органу №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р. (а.с.94) не містить таких обґрунтувань та мотивів).
Судом відхиляються і посилання відповідача у відзиві на те, що перерахунок пенсії проводиться з дати подання відповідної заяви про перерахунок пенсії, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, оскільки за приписами ст.51 Закону №2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача, оформлених листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р., щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у проведенні перерахунку його пенсії на підставі наведеної довідки, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відмовивши позивачеві у проведенні перерахунку його пенсії на підставі оновлених довідок Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФД94237 про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії, відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача, оформлених листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р., щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також і слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачеві на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД94237, виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р. та урахуванням вже виплачених сум, оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови позивачеві у проведенні такого перерахунку пенсії, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачеві на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД94237, виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р. та урахуванням вже виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копії договору про надання правничої допомоги №0907/20 від 09.07.2020р., ордеру серії ДП №1829/049 від 03.11.2020р., рахунку на оплату №162 від 28.12.2020р., квитанції до прибуткового касового ордеру №38 від 28.12.2020р., акту прийому-передачі послуг №5 від 21.01.2021р. до наведеного договору та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Павленко А.В. від 28.10.2020р. (а.с.100-103,106-108).
При цьому, зі змісту наданих вищенаведених документів щодо правничої допомоги вбачається, що вони не містять інформації щодо надання правничої допомоги позивачеві саме по справі №160/1001/21, з урахуванням змісту копії акту прийому-передачі послуг №5 від 21.01.2021р. до наведеного договору (а.с.108), в якому містяться посилання на інші судові справи (№160/10093/20, №160/10094/20).
Окрім того, зі змісту копії вищенаведеного акту прийому-передачі послуг №5 від 21.01.2021р. до наведеного договору не можливо встановити по якій саме справі або за яким конкретно спором адвокатом Павленко складався адміністративний позов протягом 2 годин, оскільки зі змісту позовної заяви від 21.01.2021р. та виправленого позову від 03.02.2021р. вбачається, що їх було підписано особисто позивачем (а.с.1-6, 53-62).
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу саме у цій справі, складність справи, яка не є складною, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно квитанції №0.01987188048.1 від 21.01.2021р. у розмірі 908 грн. (а.с.7,49).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010202-8/125479 від 24.12.2020р., щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД-94237 з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р., виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №ФД94237, виданих Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з 01.01.2018р., 01.01.2019р., 05.03.2019р., 01.01.2020р. та урахуванням вже виплачених сум
У задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача шляхом безспірного списання на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва