03 червня 2021 року Справа № 160/7729/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (вул.Заводська, б. 2, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, 51925, код ЄДРПОУ 00130820) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр-т. Дмитра Яворницького, 21 А, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) про скасування постанови, -
17.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить скасувати постанову від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/7729/21 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 18.05.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду:
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1613,92 грн., який має бути сплачений за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача, Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО), 899998, Рахунок отримувача, UA368999980313141206084004632, Код класифікації доходів бюджету, 22030101, Призначення платежу *;101;___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом____________(111Б чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- належним чином завірених копії додатків до позовної заяви;
- заяви про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
Ухвалу суду від 18.05.2021 року позивачем отримано 20.05.2021 року, що підтверджується повідомленням про відправлення з офіційної електронної адреси Дніпропетровського окружного адміністративного суду, наявного в матеріалах справи.
31.05.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про усунення недоліків позову. В клопотанні представником позивача підтверджено факт отримання копії ухвали суду від 18.05.2021 року засобами електронного зв'язку 20.05.2021 року та вказано про обізнаність стосовно порядку усунення недоліків позову.
До клопотання про усунення недоліків позову від 31.05.2021 року представником позивача додано, зокрема, примірник заяви про поновлення процесуального строку вих. №735/07 від 11.05.2021 року з додатками.
При перевірці повноти та правильності виконання ухвали суду від 18.05.2021 року, судом встановлено, що позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що 21.04.2021 року АТ «Дніпровська ТЕЦ» була отримана відповідь вих. №02133/8180 від 09.04.2021 року, з якої стало відомо про відмову в скасуванні постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн. В строк, передбачений а. «а» ч.1 ст. 341 ГПК України, 26.04.2021 року АТ «Дніпровська ТЕЦ» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою вих. №636 про скасування постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Вказане стало підставою для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом та заявою про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши подані представником позивача пояснення та докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 зазначив, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України, у чинній на той час редакції, підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року “Надточій проти України” принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред'явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161, 287.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
У рішенні Європейський суд з прав людини у справі “Креуз проти Польщі”, (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, суд вважає, що чинне законодавство, встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як було встановлено судом вище, у відповідності до ч.2 ст. 287 КАС України у визначеній категорії спору позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як видно з позовних вимог, позивач оскаржує постанову від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
Позивачем зазначено, що 16.03.2021 року за вих. №402/07 АТ «Дніпровська ТЕЦ» була направлена скарга до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
21.04.2021 року АТ «Дніпровська ТЕЦ» була отримана відповідь вих. №02133/8180 від 09.04.2021 року, з якої стало відомо про відмову в скасуванні постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою про скасування постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2021 року у справі №904/4543/14 відмовлено у відкритті провадження за скаргою Акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на бездіяльність начальника та державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо відмови у скасуванні постанови від 12.08.2019 у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн. та скасування постанови від 12.08.2019 у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
17.05.2021 року АТ «Дніпровська ТЕЦ» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн.
Досліджуючи питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, судом встановлено, що про існування оскаржуваної постанови позивачу було відомо ще 16.03.2021 року, що підтверджено представником АТ «Дніпровська ТЕЦ» в позовній заяві. Наслідком обізнаності позивача з оскаржуваною постановою стало звернення АТ «Дніпровська ТЕЦ» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) 16.03.2021 року зі скаргою за вих. №402/07.
Отже, з 16.03.2021 року має розраховуватись десятиденний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст. 287 КАС України.
У вказаний десятиденний строк з моменту обізнаності позивача про існування постанови від 12.08.2019 у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн., позивач не звертався до суду з позовною заявою про її скасування.
Строки звернення до суду у випадку досудового врегулювання спору передбачені ч. 4 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що порядок досудового врегулювання спору застосовується не до всіх категорій спорів, а лише до тих, які передбачені законодавством.
В контексті наведеного суд ураховує, що статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Частиною 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, ані ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", ані ст. 287 КАС України не містить окремих строків звернення до суду у випадку вибору позивачем оскарження постанови державного виконавця шляхом звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавством не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавцем боржником.
Частиною 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено єдиний строк для учасників виконавчого провадження для оскарження постанов державного виконавця протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, реалізувати право на оскарження постанови державного виконавця позивач має право одночасно зі зверненням як до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, так і до суду, не очікуючи отримання відповіді начальника відділу органу Державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що позивачем було обрано порядок оскарження постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн., шляхом звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
При цьому, оскарження постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 про стягнення виконавчого збору в розмірі 258928,08 грн., шляхом звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, не позбавляло АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» можливості звернутися до суду з адміністративним позовом.
Також слід відмітити, що направлення відповідного звернення 16.03.2021 року позивачем не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України.
Поважних причин не звернення у десятиденний строк до суду з позовом про оскарження постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585, з моменту звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець - 16.03.2021 року, позивачем суду не надано.
Щодо посилання представника позивача на те, що скарга на бездіяльність державного виконавця 26.04.2021 року за вих. 636 була подана до Господарського суду Дніпропетровської області та за результатом розгляду якої прийнята відповідна ухвала суду від 07.05.2021 року у справі №904/4543/14, суд зазначає, що необізнаність позивача у чинному законодавстві не є поважною причиною пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду.
Більше того, суд зазначає, що звернення до Господарського суду Дніпропетровської області 26.04.2021 року зі скаргою за вих. 636 відбулось з пропуском десятиденного строку, який починає відлік з 16.03.2021 року.
Оскарження постанови від 12.08.2019 року у виконавчому провадженні №59766585 шляхом звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, який був обраний позивачем, врегульовано ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою, також, чітко передбачено право позивача на звернення до суду з позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору до відповідного адміністративного суду.
З огляду на викладене, оскільки предметом даного позову є рішення державного виконавця, а саме, постанова 12.08.2019 року про стягнення виконавчого збору, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк для звернення до суду з позовною заявою про оскарження зазначеного рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду та повернути АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 287, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова