21 травня 2021 року Справа № 160/3424/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
09 березня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби UA 110130/2020/000111/1 від 06.10.2020 р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою оформлення товарів «Цитрусові, свіжі лимони сорту Enterdo nat», «Гранат свіжий лат.Рunіса granatum L» ним було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію UA110130.2020.028466 від 05.10.2020 року.
Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування № UA 110130/2020/000111/1 від 06.10.2020 р., а також картка відмови UA 110130/2020/00265 від 06.10.2020 р.
Позивач не погоджується із винесеним рішеннями та зазначає, що ним було надано до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів.
Крім того, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів не зазначено про відсутність будь-яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не зазначено, що ці розбіжності слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування.
Ухвалою суду від 15 березня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
31 березня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.
Поставка товару здійснюється згідно контракту № F/148 від 15.05.2019.
Відповідно до п. 1.2 контракту № F/148 від 15.05.2019 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку.
У наданому до митного оформлення комерційному рахунку від 30.09.2020 № IHR2020000000552 та специфікації № 63 від 28.09.2020 зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна).
При цьому інвойс не містить посилання на зазначену специфікацію.
Пунктом 2.1 контракту передбачено, що вартість товару включає в себе вартість товару, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених у п. 4.7 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця.
Частиною 2 ст. 53 МК України регламентовано чіткий та вичерпний перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, де серед іншого зазначено і рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Однак, декларантом не надано декларацію виробника.
Згідно наданої декларантом митної декларації країни експорту від 30.09.2020 вартість товару згідно рахунку від 30.09.2020 № IHR2020000000552 складає 15 010,00 дол. США.
Згідно відомостей митної декларації країни відправлення від 30.09.2020 вартість партії товару - 14 760,00 дол. США, статистична вартість - 11 810,00 дол. США.
Тобто, вартість товарів на кордоні Туреччини складає 11 810,00 дол. США.
Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна).
На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11, за умов поставки товарів DAP продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (Дніпро), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення.
Враховуючи відомості вищезазначеної митної декларації країни відправлення, витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 3200 дол. США, що складає 1/5 вартості всієї партії товару вагою 21 800 кг.
Враховуючи зазначене, наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення.
Також, на підтвердження можливості існування додаткових домовленостей між контрагентами опосередковано свідчить наявність додаткових рахунків, зазначених у митній декларації країни відправлення, однак, дані рахунки не надавались до митного контролю.
Враховуючи прямий характер угоди, існування посередницьких рахунків виключено, отже для здійснення достовірності розрахунку зазначені документи мають бути надані до митного контролю.
Форма митної декларації не містить поміток митниці країни відправлення, також не відповідає формі митних декларацій, наданих до митного контролю раніше за даним зовнішньоекономічним контрактом.
Також представник відповідача зазначив, що декларантом не надано переклади документів, складених іноземною мовою. Відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок), правильність перекладу документів, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.
Відповідно до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Листом на митницю від 05.10.2020 № 05/10 декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів у передбачений законом термін.
На підставі п. 5 ст. 55 МКУ в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, здійснено контроль співставлення.
У митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2 а) та 2 6).
Враховуючи положення ст. 61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно ст. 59 і 60 МКУ.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МКУ) неможливо було застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
Таким чином, до товару № 2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схожі характеристики, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за резервним методом визначення митної вартості: товару № 2 «гранат свіжий» - за ЕМД від 05.10.2020 №UА1000430/2020/10878 - 1,4 дол. США/кг.
Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст.60 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ).
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.
Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митних вартостях. Визнаною митна вартість товарів вважається тоді, коли відповідно до ч. З ст. 54 МКУ митний орган дійшов висновку, що митна вартість, її структура та метод визначені правильно, а відомості документально підтверджені, достовірні й повні.
Виходячи з вищенаведеного, при винесені спірних рішень посадова особа митниці діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, товар № 2 було скориговано за резервним методом за ЕМД від 05.10.2020 №UА 1000430/2020/10878 - 1,4 дол. США/кг.
Також, з урахуванням того, що методи 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно не могли бути застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації в базі ЄАІС, то відповідно і пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не могли бути автоматично зазначені в Рішенні про коригування митної вартості.
Стосовно понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача наголосив, що заявлені витрати є значно завищеними та не співмірні зі складністю справи
Так, в переліку додатків до позовної заяви позивачем надано лише Договір про надання правничої допомоги № 33 від 05.03.2021 та Додаткову угоду № 1 від 28.09.2020 до Договору про надання правничої допомоги № 33 від 05.03.2021.
Однак, дата оформлення Додаткової угоди від 28.09.2020 не кореспондується з датою Договору про надання правничої допомоги № 33 від 05.03.2021, тобто додаткова угода до договору укладена раніше, ніж основний договір.
До позовної заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт тощо.
Також відсутні відомості стосовно оплати 6 000,00 грн., які заявлені як гонорар адвоката, в той час як у Додатковій угоді від 28.09.2020 № 1 зазначено, що оплата вартості здійснюється в строк до 31.10.2020, тобто на час подання позовної заяви до суду (03.03.2021) документи, що підтверджують оплату послуг адвоката, мали б існувати.
05 квітня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обгрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів.
Твердження відповідача стосовно того, що декларантом не було надано декларацію виробника від 30.09.2020 року не відповідає дійсності, оскільки у картці відмови UA110130/2020/00265 від 06.10.2020 р. міститься запис, що цей документ до митного оформлення надавався.
Також представник позивача додав, що вартість товару в митній декларації країни відправлення та митній декларації, яка подавалася до митного оформлення, співпадає, а саме 15 010,00 дол. США, а отже це свідчить про те, що декларант не здійснював заниження ціни вартості товару при декларуванні товару в Україні.
Крім того, відповідно до cт.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є обов'язковим документом необхідним для митного оформлення. Відповідальність за правильність оформлення і за відомості в ній зазначені несе імпортер.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» - позивачем з метою митного оформлення товарів «Цитрусові, свіжі лимони сорту Enterdo nat», «Гранат свіжий лат.Рunіса granatum L» було подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію: UA110130.2020.028466 від 05.10.2020 року.
Під час декларування товару за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані наступні документи: митну декларацію, Контракт, Специфікацію, Комерційний рахунок, Пакувальний лист, договір доручення, ЦМР, декларацію виробника, фітосанітарний сертифікат, гігієнічний сертифікат.
Однак, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняв рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Так, митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000111/1 від 06.10.2020р., та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA110130/2020/00265 від 06.10.2020 р.
Митну вартість товару було визначено за резервним методом.
В результаті прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «Омега»» сплатило фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, в тому числі ПДВ 67 818,84 грн.
Прийняттю оскаржуваних рішень передувала процедура консультацій, в ході проведення яких відповідач зобов'язував позивача надати за наявності документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору.
Однак, листом від 05.10.2020 р. позивач повідомив відповідача, що надати затребувані документи у десятиденний термін немає можливості.
Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що поставка товару здійснюється згідно контракту № F/148 від 15.05.2019. Відповідно до пункту 1.2 контракту № F/148 від 15.05.2019 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку від 30.09.2020 № IHR2020000000552 та специфікації № 63 від 28.09.2020 зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна). При цьому інвойс не містить посилання на зазначену специфікацію. Пунктом 2.1 контракту передбачено, що вартість товару включає в себе вартість товару, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених у п. 4.7 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця. Частиною 2 статті 53 МКУ регламентовано чіткий та вичерпний перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, де серед іншого зазначено і рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Проте, декларантом не надано декларацію виробника. Згідно наданої декларантом митної декларації країни експорту від 30.09.2020 року вартість товару згідно рахунку від 30.09.2020 № IHR2020000000552 складає 15 010,00 дол. США. Згідно відомостей митної декларації країни відправлення 30.09.2020 вартість партії товару - 14760,00 дол. США, статистична вартість - 11 810,00 дол. США. Тобто, вартість товарів на кордоні Туреччини складає 11 810,00 дол. США. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. за умов поставки товарів DAP продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (Дніпро), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Враховуючи відомості вищезазначеної митної декларації країни відправлення, витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 3200 дол. США, що складає 1/5 вартості всієї партії товару вагою 21800 кг. Враховуючи зазначене, наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення. Також, на підтвердження можливості існування додаткових домовленостей між контрагентами опосередковано свідчить наявність додаткових рахунків зазначених у митній декларації країни відправлення, проте дані рахунки не надавались до митного контролю. Враховуючи прямий характер угоди існування посередницьких рахунків виключено, отже для здійснення достовірності розрахунку зазначені документи мають бути надані до митного контролю. Форма митної декларації не містить поміток митниці країни відправлення, також не відповідає формі митних декларацій наданих до митного контролю раніше за даним зовнішньоекономічним контрактом.
Відповідно до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів (ч. З ст. 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої - офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до частин 2,3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що право органу доходів і зборів витребувати від декларанта додаткові документи виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що 15.05.2019 року між ТОВ «Омега» та компанією Biberci 1er Iс Dis Cida Maddeleri Pazarlama Ticaret Limited Sirketi, було укладено контракт № F/148 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.
Так, відповідно до п.1.2 Контракту товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.3 Контракту сторони погодили, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.
Необхідно зазначити, що у комерційному рахунку (інвойсі) є посилання на контракт №F/148 від 15.05.2019 року, а отже і на його невід'ємну частину специфікацію. Дані вказані в комерційному рахунку (інвойсі) повністю співпадають з даними зазначеними у специфікації і у повній мірі дають можливість визначити числове значення митної вартості товару.
Так, в оскаржуваному рішенні та у відзиві представник відповідача наголошує на тому, що до митного оформлення декларантом не було надано декларацію виробника від 30.09.2020 року. Однак, з даними доводами суд не погоджується, оскільки у картці відмови UА110130/2020/00265 від 06.10.2020 р. міститься запис, що цей документ до митного оформлення надавався.
Згідно п.2.2. Контракту ціни на товар розуміються на умовах FCA Мерсін Турція чи/або DAP Київ, Україна чи/або DAP Дніпро, Україна, відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях Інвойсах.
Специфікацією №63 та комерційним інвойсом IHR2020000000552, погоджено умову поставки DAP Дніпро, Україна.
Умови поставки DAP в редакції Інкотермс 2010 означають, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартість доставки (фрахту) до місця призначення. Доставка товару здійснювалася саме на умовах поставки DAP Дніпро, Україна, що відображено у ЦМР які надавалися до митного оформлення. Всі документи, які підтверджують формування митної вартості, а саме: Контракт, специфікація, інвойс, цмр, експортна митна декларація країни відправлення та інші документи були надані до митного оформлення.
Також, суд має зазначити, що та обставина, що витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали орієнтовно 1/5 вартості всієї партії товару та викликало сумніви у відповідача в економічній доцільності імпорту товару відповідно до вимог діючого законодавства України, не може бути підставою для відмови в митному оформленні та жодним чином не перешкоджає цифровому визначенню заявленої митної вартості товару.
Вартість товару в митній декларації країни відправлення та митній декларації, яка подавалася до митного оформлення співпадає, а саме 15 010,00 дол. США, а отже це свідчить про те, що декларант не здійснював заниження ціни вартості товару при декларуванні товару в Україні.
Крім того, відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є обов'язковим документом необхідним для митного оформлення. Відповідальність за правильність оформлення і за відомості в ній зазначені несе імпортер.
Відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Однак, в порушення вищезазначеної норми у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Таким чином, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.
Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав витребувати у позивача додаткові документи, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6000 грн., суд має зазначити наступне.
Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №33 від 05.03.2021 року укладений між ТОВ «Омега» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «АЛМ», згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці ДМС, а саме: UА 110130/2020/000111/1 від 06.10.2020 р. Також надано додаткову угоду №1, згідно якої вартість послуг становить 6 000 грн.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд погоджується із твердженнями представника відповідача стосовно того, що позивачем до позовної заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт тощо.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 5 000 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 139 КАС України присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби UA110130/2020/000111/1 від 06.10.2020 р.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5 000,0 грн.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник