02 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2961/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999 та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії з первинного призначення, зарахувавши до страхового стажу період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви пенсійний орган відмовив у зарахування до страхового стажу період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 року по 26.04.1999 року.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області листом №0300-0218-8/22460 від 20.07.2020 повідомлено що зарахувати вищезазначений період до страхового стажу, згідно запису у трудовій книжці немає підстав, однак не було вказано підстави неврахування до стажу даного періоду, а надано роз'яснення вимог чинного законодавства.
Позивач зауважує, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років оформлена на батька дитини зараховується у загальний трудовий стаж.
Вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (дана позиція зазначена у пункті 29 постанови Верховного Суду від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а).
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції вказав, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряється печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За записами трудової книжки колгоспника № 494 позивач у 1985 році прийнятий на роботу в колгосп ім. Мічуріна. У період з 04.07.1997 по 26.04.1999 позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі протоколу № 5 від 13.07.1997. Згідно протоколу №1 від 05.03.1992 колгосп ім. Мічуріна перейменовано в колгосп «Вільна Україна». З 02.03.2000 КСП «Вільна Україна» реорганізовано в СГПП «Вільна Україна». Відомості про перейменування колгоспу «Вільна Україна» в КСП «Вільна Україна» відсутні.
Згадані записи трудової книжки завірені печаткою колгоспу «Вільна Україна». Крім цього, запис про період догляду за дитиною з 04.07.1997 по 26.04.1999 виконано ручкою іншого кольору (дописано).
Отже, зарахувати періоди роботи в згаданому господарстві та період догляду за дитиною з 04.07.1997 по 26.04.1999 за записами трудової книжки немає підстав.
Для підтвердження згаданого страхового стажу надано архівну довідку від №533/1.12, згідно якої у 1997 році Позивачем відпрацьовано у згаданому господарстві 145 людиноднів, в 1999- 104.
Відомості про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку відсутні.
З метою надання Позивачу практичної допомоги спеціалістами управління надіслано запит до Державного архіву Волинської області. Державним архівом Волинської області листом №278/01.37 від 18.08.2020 повідомлено, що у перевірених протоколах засідань правління та зборів уповноважених членів КСП «Вільна Україна» села Запілля Любомльського району за 1998-1999 роки відомостей про надання Позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не виявлено.
Крім того до Головного управлінні при призначенні пенсії, а також при зверненні до суду з позовом, позивачем не надано свідоцтво про народження дитини, заяву (довідку, виписки з медичної картки дитини), що дружина Позивача у період з 04.07.1997 по 26.04.1999 була працююча або інші відомості, що підтверджують перебування ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Враховуючи викладене, підстави для зарахування до страхового стажу періоду по догляду задитиної до досягнення нею шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999 - відсутні.
З огляду на наведене відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 20 липня 2020 року зауважив, що в разі оформлення власником підприємства відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку на батька дитини, за ним зберігається загальний трудовий стаж. Додатково зазначив, що зарахувати період перебування в декретній відпустці по догляду за дитиною до шестирічного віку згідно запису трудової книжки немає підстав (а. с. 19).
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду перебування в декретній відпустці по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 24.04.1999.
На звернення позивача щодо зарахування до страхового стажу періоду перебування в декретній відпустці по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 24.04.1999, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 09.02.2021 № 897-590/3-02/8-0300/21 повідомило, що записи трудової книжки завірені печаткою колгоспу «Вільна Україна». Запис про період догляду за дитиною з 04.07.1997 по 24.04.1999 виконано ручкою іншого кольору (дописано). Таким чином зарахувати періоди роботи в загаданому господарстві та період догляду за дитиною немає підстав (а. с. 20).
Позивач, вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови йому у зарахуванні стажу протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Водночас, за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок надання відпусток по догляду за дитиною і зарахування їх в стаж роботи врегульовано статтею 181 Кодексу законів про працю України (на час виникнення спірних правовідносин).
Так, частинами першою-другою вказаної статті передбачено, що частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.
Відповідно до частини другої статті 179 Кодексу законів про працю України жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Підприємства і організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості. Частково оплачувана відпустка і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабкою, дідом або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
Таким чином, відпустка по догляду за дитиною до шестирічного віку може бути оформлена на батька дитини та зараховується у загальний трудовий стаж.
Приписами статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999 за даними трудової книжки, в якій запис «з 04.07.1997 по 26.04.1999 перебував по догляду за дитиною до шестирічного віку. Протокол № 5 від 13.07.1997» дописаний ручкою іншого кольору.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.
З наявних в матеріалах справи копій трудової книжки ОСОБА_1 № 494 від 02.07.1976 (а. с. 6-8) вбачається, що у 1985 році позивач прийнятий на роботу в колгосп ім. Мічуріна. Згідно протоколу № 1 від 05.03.1992 колгосп ім. Мічуріна перейменовано в колгосп «Вільна Україна». З 02.03.2000 КСП «Вільна Україна» реорганізовано в СГПП «Вільна Україна».
Із записів кольорової копії трудової книжки № 494 від 02.07.1976 (а. с. 4-5) вбачається, що позивач дійсно в оспорюваний період з 04.07.1997 по 26.04.1999 перебував по догляду за дитиною до шестирічного віку.
При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту пункту 2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 заповнені всі поля правильно. Так, запис в трудовій книжці про період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999 відповідає всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містить чіткі дати періоду перебування, номер протоколу згідно якого таку відпустку надано, запис зроблено арабськими цифрами, кульковою ручкою синього кольору, як і попередні записи, та відбиток печатки колгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Записи про період перебування у відпустці по догляду за дитиною не містить жодних виправлень.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Отже, трудовою книжкою підтверджується факт перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправильність та неточність записів у трудовій книжці, оскільки в даному випадку запис, внесений до трудової книжки позивача, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номеру протоколу та дати його видачі.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про перебування у відпустці по догляду за дитиною, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04.07.1997 по 26.04.1999.
Статтею 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 частини першої КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 17 березня 2021 року № 65 (а. с. 3).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04 липня 1997 року по 26 квітня 1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, для призначення пенсії за віком, період перебування по догляду за дитиною до шестирічного віку з 04 липня 1997 року по 26 квітня 1999 року для здійснення перерахунку пенсії з моменту первинного призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Ф.А. Волдінер