02 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3943/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2021 №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 110486,50 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2021 №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35051-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35052-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 110486,50 грн., від 15.02.2021 №35053-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 110486,50 грн.
Позивач з податковим повідомленням-рішенням незгідний, вважає їх незаконними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем орендна плата за землю у 2017-2020 роках проводилася своєчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
А тому, просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2021 №35050-2406-0318, від 15.02.2021 №35051-2406-0318, від 15.02.2021 №35052-2406-0318, від 15.02.2021 №35053-2406-0318.
У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнав, та пояснив, що позивачу правомірно нараховано орендну плату та направлено відповідні податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014, який набрав чинності з 01.04.2014, положення підпункту 285.5.1 пункту 285.5 статті 285 ПК України були викладені у такій редакції: «розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки».
Таким чином, з набранням чинності ПК України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).
Таким чином, норми ПК України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам ПК України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2019 по справі №804/5621/14, від 14.05.2019 по справі №826/12046/14, від 25.04.2019 по справі №804/985/15, від 16.04.2019 по справі №804/1291/16, від 20.03.2019 по справі №810/2336/16, від 18.03.2019 по справі №823/219/18 тощо.
Таким чином, оскільки до договору оренди земельної ділянки від 12.06.2002 укладеного між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 , змін у частині визначення річної орендної плати (в частині збільшення розміру орендної плати) за земельну ділянку у встановленому законом порядку внесені не були, то при розрахунку орендної плати за земельну ділянку слід керуватися положеннями вказаного договору та положеннями ПК України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України) і визначати розмір орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи при цьому відповідний індекс інфляції.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2002 між Луцькою міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає на умовах оренди земельну ділянку площею 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) кв.м. згідно з планом землекористування, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 17.07.2002 року за №448 Луцьким міським управлінням земельних ресурсів.
Відповідно до п.1.2. вищевказаного договору земельна ділянка надається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для обслуговування торгового закладу на АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка площею 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) кв.м. була виділена ОСОБА_1 на підставі рішень Луцької міської ради №253 від 27.05.1999 «Про видачу державного акта на право постійного користування землею підприємцю ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 », згідно п.2. надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,1254 га на АДРЕСА_1 та №191 від 29.03.2001 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування торгового закладу на АДРЕСА_1 », згідно абз.2. п.2. надано у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0511 га на АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.1 вищевказаного договору визначено, що плата за оренду земельної ділянки вноситься орендарем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі півтора відсотка грошової оцінки земельної ділянки.
30.06.2017 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №3690-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2017 рік у розмірі 57342,80 гривень. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2017 рік було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією №3 від 31.08.2017 на суму 57342,80 гривень.
30.03.2018 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №216182-1303-0318, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2018 рік у розмірі 57342,80 гривень. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2018 рік було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією №0.0.1067074586.1 від 21.06.2018 на суму 57342,80 гривень.
28.06.2019 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №387844-5513-0318, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 57342,80 гривень. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією №63 від 26.04.2019 на суму 13671,40 грн., квитанцією №64 від 26.04.2019 на суму 13671,40 грн., квитанцією №82 від 24.07.2019 на суму 14850,00 грн., квитанцією №0.0.1419142735.1 від 24.07.2019 на суму 14900,00 грн. та квитанцією №0.0.1419746223.1 від 24.07.2019 на суму 250,00 грн.
03.03.2020 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №22961-5533-0318, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за 2020 рік у розмірі 57342,80 гривень. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією №0.0.1769566182.1 від 16.07.2020 на суму 57342,80 гривень.
Також, судом встановлено, що 15.02.2021 Головним управлінням ДПС у Волинській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №35050-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 110486,50 грн., №35051-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 110486,50 грн., №35052-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 110486,50 грн., №35053-2406-0318 про нарахування зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 110486,50 грн.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15.02.2021 №35050-2406-0318, №35051-2406-0318, №35052-2406-0318, №35053-2406-0318 протиправними, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. Вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки в Податковому кодексі України вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір.
Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.
Окрім того, статтею 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, як передбачено положеннями Податкового кодексу України, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.
Статтею 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ст.14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Так, ч.1 ст.30 Закону України “Про оренду землі” визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 23 Закону України “Про оренду землі” визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Статтею 14 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Закріплення в Податковому кодексі України мінімального і максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає, що орендна плата за такі земельні ділянки є ціною, регульованою законодавством, при цьому не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі опенли. Тому новий прийнятий закон (зокрема, ПК, який набув чинності 01.01.2011 р.) не може поширюватися на цивільно-правові відносини сторін, які виникли до набуття чинності ПК.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що податковий орган, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин по договору оренди землі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Таким чином, внесення змін до п. 288.5.1. ст.288 Податкового кодексу України, згідно з яким розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою ніж 3% нормативної грошової оцінки (замість 1,5% встановлених у Договорі оренди) є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.
Однак, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2017-2020 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 20 червня 2018 року по справі №813/3819/17.
Таким чином, зважаючи на норми Податкового кодексу України та сформовану правову позицію Верховного суду в даній категорії справ, відповідач, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору, укладеного позивачем з Луцькою міською радою (Орендодавець) в частині визначення збільшення розміру орендної плати, при цьому Відповідач не є стороною Договору, а зміна нормативно-грошової оцінки не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати без внесення відповідних змін до Договору у встановленому законом та Договором порядку.
Згідно пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган згідно з податковим та іншим законодавством є особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
При цьому, як встановлено судом, контролюючим органом, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не було враховано того факту, що позивачем було своєчасно та у повному обсязі сплачено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за податковими повідомленнями-рішеннями за 2017-2020 роки:
№3690-1303 від 30.07.2017 року на суму податкового зобов'язання з орендної плати 57342,80 грн.;
№216182-1303-0318 від 30.05.2018 року на суму 57342,80 грн.;
№38784-5513-0318 від 28.06.2019 року на суму 57342,80 грн.;
№25087-5533-0318 від 12.03.2020 року на суму 57342,80 грн.
Доказом сплати Позивачем орендної плати за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є відповідні квитанції №3 від 31.08.2017, №0.0.1067074586.1 від 21.06.2018, №63 від 26.04.2019, №64 від 26.04.2019, №82 від 24.07.2019, №0.0.1419142735.1 від 24.07.2019 року та №0.0.1419746223.1, №0.0.1769566182.1.
Таким чином, враховуючи вимоги пункту 286.5 статті 286, пункту 58.1 статті 58, пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо податковий орган, в даному випадку - ГУ ДПС у Волинській області, самостійно визначає грошове зобов'язання платнику податків, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування (збільшення) податкових зобов'язань, крім випадків, визначених законодавством.
Вказане підтверджується також і правовими висновками Верховного суду, зокрема в Постанові від 04 вересня 2018 року у справі №804/2831/16: «Встановивши, що обчислення сум з орендної плати за 2013 - 2015 роки здійснювалось контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями у розмірах менших, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, які (суми) сплачені позивачем повністю і у строк, визначений законом, суд першої дійшли вірного висновку, що у податкового органа не було правових підстав для донарахуванням позивачу плати за землю за вказані роки згідно з податковим повідомленням - рішенням від 10 березня 2016 №16/1302, оскільки неправильне визначення контролюючим органом сум, належних до сплати, не може бути підставою для донарахування таких сум у майбутньому.»
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові ВС від 17 квітня 2018 року у справі №804/5017/16, у Постанові від 07 лютого 2020 року у справі №804/2394/16.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що у податкового органу не було правових підстав для донарахуванням позивачу плати за землю за вказані роки згідно з оскаржуваними податковим повідомленнями-рішеннями від 15.02.2021 №35050-2406-0318, №35051-2406-0318, №35052-2406-0318 та №35053-2406-0318, оскільки неправильне визначення контролюючим органом сум, належних до сплати, не може бути підставою для донарахування таких сум у майбутньому.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 804/2394/16, від 17.04.2018 у справі №804/5017/16 та від 04.09.2018 року у справі №804/2831/16, та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача, що розмір орендної плати не повинен бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, однак, зважаючи на те, що податковим органом самостійно було невірно визначено суму орендної плати, яку в подальшому сплачено позивачем у встановлені законом строки, підстави для донарахування зобов'язань за вказані вище періоди відсутні.
Також суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма пункту 286.5 статті 286 ПК України, якою передбачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Із матеріалів справи вбачається, що лист Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.04.2020 року, яким було надано відповідачу розрахунки орендної плати за землю і як наслідок виявлено розбіжності у сумі орендної плати, зареєстровано в ГУ ДПС у Волинській області 22.04.2020. Однак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято лише 15.02.2021, тобто з порушенням десятиденного терміну, встановленого пунктом 5 статті 286 ПК України, для надіслання нових податкових повідомлень-рішень, що також свідчить про їх протиправність, та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 6629,20 грн., який сплачений квитанцією від 19.04.2021 №200.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 15.02.2021 №35050-2406-0318, від 15.02.2021 №35051-2406-0318, від 15.02.2021 №35052-2406-0318 та від 15.02.2021 №35053-2406-0318.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6629 (шість тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області, адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 43143484.
Суддя Ю.Ю. Сорока