м. Вінниця
03 червня 2021 р. Справа № 120/2062/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Керівник Могилів-Подільської місцевої прокуратури до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що на території Мурованокуриловецької селищної ради проживає 4346дітей, з яких: 36 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, 22 дітей з числа таких, що потрапили у складні життєві обставини, 14 дітей постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, 110 дітей з інвалідністю.
Разом із тим, в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, у складі виконавчих органів Мурованокуриловецької селищної ради не утворено службу у справах дітей. Оскільки така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально - правового захисту дітей, прокурор в інтересах держави звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зазначає, що відповідно до рішення 2 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 6 від 28.12.2020 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Мурованокуриловецької селищної ради» розпочато процедуру реорганізації 20 сільських рад шляхом приєднання до Мурованокуриловецької селищної ради та встановлено, що Мурованокуриловецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків сільських рад.
З метою реалізації визначених законодавством функцій виконавчого комітету як органу опіки і піклування рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради від 25 лютого 2021 № 5 було створено опікунську раду при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради, затверджено її персональний склад та Положення про опікунську раду. Основним завданням опікунської ради є надання допомоги у діяльності виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради, як органу опіки та піклування, здійснення заходів, пов'язаних з захистом прав та інтересів дітей та осіб, які потребують опіки та піклування.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» покладаються на служби у справах дітей.
Таким чином, реалізація функцій Мурованокуриловецької селищної ради щодо забезпечення та охорони прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій як діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється через виконавчий комітет селищної ради як органу опіки та піклування та опікунську раду при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Мурованокуриловецької територіальної громади після реорганізації шляхом приєднання служби у справах дітей Мурованокуриловецької райдержадміністрації здійснюється службою у справах дітей та молоді Могилів- Подільської райдержадміністрації.
Рішенням 2 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 10 від 28.12.2020 «Про структуру та загальну чисельність апарату Мурованокуриловецької селищної ради» передбачалось створення у складі апарту ради служби у справах дітей у кількості 2 штатних одиниць. Проте, враховуюче те, що служба у справах дітей Мурованокуриловецької райдержадміністрації була реорганізована шляхом приєднання до служби у справах дітей та молоді Могилів-Подільської райдержадміністрації та те, що не приймалось рішення про передачу справ дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають на території Мурованокуриловецької територіальної громади для подальшого ведення обліку до Мурованокуриловецької селищної ради, рішенням 3 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 34 від 13.01.2021 були внесені зміни до структури та загальної чисельності апарату Мурованокуриловецької селищної ради та виключено зі структури службу у справах дітей.
Так як в подальшому планується реорганізація служби у справах дітей та молоді Могилів-Подільської райдержадміністрації та передача справ дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають на території Мурованокуриловецької територіальної громади для подальшого ведення і координації діяльності стосовно захисту прав дітей до Мурованокуриловецької селищної ради, рішенням 6 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 182 від 26.03.2021 були внесені зміни до структури та загальної чисельності апарату Мурованокуриловецької селищної ради та створено службу у справах дітей як виконавчий орган Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району. Таким чином відповідач вважає, що відповідач фактично виконує завдання та функції служби у справах дітей.
Крім того, позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив, в яких зміст відображає позицію позивача щодо задоволення позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 02.02.2021 Могилів-Подільською місцевою прокуратурою направлено запит Начальнику служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації, в якому прокуратура просила надати інформацію чи створено служби у справах дітей у Мурованокуриловецькій селищній раді.
У відповідь на даний запит, листом від 04.02.2021 №01-17/22 Начальником служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації повідомлено про те, що в Мурованокуриловецькій ОТГ, служба у справах дітей не утворена. Вказали, термін функціонування служби в процесу реорганізації Мурованокуриловецької райдержадміністрації закінчується 08.02.2021, вподальшому в липні 2021 планується створення служби у справах дітей Муронокуриловецької селищної ради в кількості 2 працівників.
Таким чином, позивач зазначає, що в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів відповідача не утворено службу у справах дітей.
Тому з метою визнання протиправною бездіяльністю відповідача, щодо не утворення служби у справах дітей, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.89 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.91 року) (далі-Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.66 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.73 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.
В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24.01.1995 № 20/95-ВР (далі - Закон від 24.01.1995 № 20/95-ВР).
Згідно ст. 1 Закону від 24.01.1995 № 20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону від 24.01.1995 № 20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон від 13.01.2005 № 2342-IV), органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 12 Закону від 13.01.2005 № 2342-IV безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР).
Згідно ст. 25 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підпунктами 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня).
Відповідно до п.п. 2, 2-1 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону від 21.05.1997 №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 05.02.2015 №157-VIII (далі - Закон від 05.02.2015 №157-VIII) суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.
Об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону від 05.02.2015 №157-VIII найменування об'єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №877 та від 11.04.2018 №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об'єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, зокрема передано об'єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п. 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.
Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок №866) органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, зобов'язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, останні набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов'язків з питань захисту прав дітей, як орган опіки та піклування.
Таким чином, обов'язок виконавчих органів об'єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей визначено законодавчим актом.
Отже, створення служби у справах дітей перебуває у виключній компетенції Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області.
Згідно п. п. 13, 14 Порядку №866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів.
Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку, яка ведеться за формою згідно з додатком 3. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення.
Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування (далі - індивідуальний план), за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Системний аналіз наведених норм доводить, що діти, як члени громад, мають свої права як особлива група: право на життя, на освіту, на охорону здоров'я, на розвиток, на правосуддя, на батьківську турботу, на сім'ї, на захист з боку громади й держави тощо. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Безпосереднє ведення та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
При цьому, передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на службу у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, зобов'язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей. У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, останні набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов'язків з питань захисту прав дітей, як орган опіки та піклування.
З матеріалів справи судом встановлено, що на території Мурованокуриловецької селищної об'єднаної територіальної громади проживає 4346 дітей, з яких: 36 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, 22 дітей з числа таких, що потрапили у складні життєві обставини, 14 дітей постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, 110 дітей з інвалідністю.
Тому, відповідач зобов'язаний створити службу у справах дітей, з урахуванням штатної чисельності, визначеної ч.7 ст.4 Закону №20/95-ВР.
На час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів утворення служби у справах дітей.
Суд наголошує, що в силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Однак, відповідачем в порушення норм законодавства не вчинено дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей.
За таких обставин, суд вбачає протиправну бездіяльність відповідача щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, суд зазначає таке.
Кожна особа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд при прийнятті рішення у цій справі враховує те, що реалізація державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов'язком об'єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає об'єднана територіальна громада як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об'єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.
Для того щоб територіальні громади були ефективними в питаннях захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у тому числі домашньому, представляти інтереси дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.
Крім того, Указом Президента України від 30.09.2019 року № 721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Судом враховується також те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, на переконання суду ефективним та достатнім способом відновлення порушених прав буде зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, а тому позовна вимога у цій частині також підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази на підтримку заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Зобов'язати Мурованокуриловецьку селищну раду Могилів-Подільського району Вінницької області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Керівник Могилів-Подільської місцевої прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909);
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Соборна, 45, смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325974).
Рішення в повному обсязі складено: 03.06.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна