про зупинення провадження в адміністративній справі
03 червня 2021 р. Справа № 120/4828/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні за ініціативою суду питання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
17.05.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним рішення відповідача № 023830012106 від 24.02.2021 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 24.02.2021.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.02.2021 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням № 023830012106 від 24.02.2021 відповідач надав відмову, посилаючись на відсутність у позивачки необхідного пенсійного віку - 55 років згідно зі ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Позивачка із зазначеним рішенням не погоджується та вказує на те, що воно суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційною статтю 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відтак позивачка зазначає, що з урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII в попередній редакції. Таким чином, позивачка вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону № 1788-XII, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.
Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження у вищевказаній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Як видно зі змісту позовної заяви, що позивачка просила відповідача призначити їй пенсію за віком на підставі положень ст. 13 Закону № 1788-ХІІ. Водночас оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до ч. 8 п. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV, тоді як позивачка вважає, що набула відповідне право на пенсію на підставі п. "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та досягла необхідного для цього віку (50 років).
Отже, для вирішення спору по суті суд повинен надати оцінку питанню проте, норми якого саме закону підлягають застосуванню у даному випадку, та чи має позивачка право на призначення пільгової пенсії за віком з підстав, передбачених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ.
Водночас судом встановлено, що 21.04.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв рішення у зразковій справі № 360/3611/20 за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому Верховний Суд, розглянувши матеріали типових справ у поєднанні зі справою, за якою надійшло подання про її розгляд як зразкової, дійшов висновку, що ці справи відповідають ознакам типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, оскільки:
- позивачі є особами, які після ухвалення 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/220 у справі № 1-5/2018 (746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, враховуючи що норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;
- відповідачами є один і той самий суб'єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії;
- спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій";
- позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії за статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у редакції, що була чинною до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Отже, адміністративна справа № 120/4828/21-а має ознаки вищезазначеної типової справи, яка прийнчта до розгляду та розглянута Верховним Судом як зразкова справа.
Разом з тим рішення у відповідній зразковій справі не набрало законної сили, оскільки 27.05.2021 до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга правління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (згідно з інформацією з офіційного веб-сайту "Судова влада України").
В силу положень п. 9 ч. 2. ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі у разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.
Крім того, частиною першою статті 291 КАС України передбачено, що суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3 ст. 291 КАС України).
З огляду на викладене та беручи до уваги, що ця справа має ознаки типової адміністративної справи, яка розглядається Верховним Судом з наданням правових висновків, які є обов'язковими для врахування судами першої та апеляційної інстанцій, на переконання суду, провадження у цій справі належить зупинити до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
Водночас суд враховує, що із запровадженням інституту зразкової справи суди першої та апеляційної інстанції зобов'язані при розгляді типових справ враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Керуючись ст. 236, 248, 256, 291, 294, 295 КАС України, суд
Зупинити провадження в адміністративній справі № 120/4828/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана суддею 03.06.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович