м. Вінниця
02 червня 2021 р. Справа № 120/2327/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання винити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 1) та Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (відповідач 2), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з урахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII;
- зобов'язати відповідача 1 організувати роботу з оформлення та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з урахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII;
- зобов'язати відповідача 2 оформити та видати бланк паспорту громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з урахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних та без внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.02.2021 позивач звернулась до відповідача 2 щодо оформлення неповнолітній доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі паспортної книжки на підставі Закону України "Про громадянство України" та Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження Положення про паспорт громадянина України". Однак листом від 04.03.2021 за № Ж-1/6/0516-21/0516/65-21 відповідач 2 відмовив у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року з посиланням на те, що до заяви про видачу паспорта у формі паспортної книжечки не додано рішення суду, що набрало законної сили. Позивачка вважає такі дії незаконними, а тому за захистом прав та інтересів своєї неповнолітньої доньки звертається до суду.
Ухвалою від 24.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
25.03.2021 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі позов заперечують та просять відмовити у його задоволенні. Відповідачі зазначають, що для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник повинні подати до органу міграційної служби документи, вичерпний перелік яких передбачений Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019. Натомість ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 звернулась до територіального підрозділу з неповним переліком документів. Зокрема, до заяви не було додано рішення суду та оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них, що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
Відтак відповідачі вважають, що позивачем та її донькою не було дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України, про що надано роз'яснення та запропоновано надати повний перелік документів. При цьому відповідач зазначає, що лист Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 04.03.2021 за № Ж-1/6/0516-21/0516/65-21 не є рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки був оформлений за результатами розгляду звернення громадянина. Отже, на думку відповідача, за відсутності відмови суб'єкта владних повноважень відсутній і предмет спору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також відповідачі вказують на те, що згідно з пунктом 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (з наступними змінами) паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку. Натомість Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 встановлено обов'язок отримати паспорт громадянина України для громадян України, які досягли 14-річного віку, однак такий паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відтак відповідачі зауважують, що на момент звернення позивачки із заявою її донька не досягли 16-річного віку, що унеможливлює оформлення та видачу їй паспорта зразка 1994 року.
14.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої доньки ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.09.2004, а тому вважається законним представником дитини до досягнення нею 18 років.
09.02.2021 позивач звернулася до Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області з заявою, в якій просила оформити та видати її неповнолітній доньці паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки. В заяві зазначалося, що за своїми особистими переконаннями ОСОБА_2 немає наміру оформляти паспорт громадянина України у формі ID-картки і отримання цього виду паспорта є правом, а не обов'язком громадянина. Водночас форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована та є діючою.
Листом від 04.03.2021 за № Ж-1/6/0516-21/0516/65-21 відповідач 2 повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" (набрала чинність 07.06.2019), до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. У зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивач вважає, що відповідач порушив права її неповнолітньої доньки на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом таких прав звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (з наступними змінами) (далі - Положення № 2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
20.11.2012 прийнято Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
В силу положень ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
За змістом частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, в разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу може свідчити про порушення її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами другою-четвертою статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону № 5492-VI).
При цьому згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
Пунктом 2 Порядку № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Згідно з пунктами 2-3 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до п. 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Суд зазначає, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії"(Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач та її неповнолітня донька за своїми переконаннями відмовляються від обробки персональних даних та просять видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ , враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Тому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, при вирішенні цієї типової справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Судом встановлено, що позивачка звернулись до Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області з приводу оформлення неповнолітній доньці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Однак відповідач відмовив в оформленні і видачі вказаного паспорта, посилаючись на те, що згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС України № 456 від 06.06.2019, це можливо зробити лише за рішенням суду.
Крім того, факт відмови додатково підтверджується відзивом на позовну заяву, з якого видно, що відповідач заперечує можливість оформлення та видачі доньці позивачки паспорта відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII .
Разом з тим суд ще раз наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд вважає протиправними дії відповідача, які полягають у відмові неповнолітній доньці позивача ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, вказаний Тимчасовий порядок додатково підтверджує, що у випадку наявності в особи рішення суду про зобов'язання органу ДМС оформити та видати цій особі паспорт громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов'язаний видати такий паспорт.
У відзиві відповідач посилається на те, що під час звернення до Калинівського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області позивачка не надали усіх документів, перелік яких передбачено Тимчасовим порядком.
Проте вказані доводи суд до уваги не бере, оскільки, як видно зі змісту листа від 04.03.2021 за № Ж-1/6/0516-21/0516/65-21, підставою для відмови в оформленні та видачі доньці позивача паспорта у формі книжечки зазначено відсутність відповідного судового рішення.
Водночас таку відповідь суд розцінює саме як неправомірну відмову у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, зазначена відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено. Отже, вказаною відповіддю відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Отже, предмет спору у цій справі полягає в оскарженні фізичною особою дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, а не у розгляді звернення громадянина, на чому помилково акцентують увагу відповідачі у своєму відзиві.
Щодо посилань відповідачів на наказ МВС України № 456 від 06.06.2019, то суд враховує, що цим наказом визначено Тимчасовий порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Тобто вказаний Тимчасовий порядок регламентує окремі питання виконання судового рішення про зобов'язання органу ДМС видати особі паспорт громадянина України зразка 1994 року. Проте, на думку суду, його положення не можуть бути самостійною підставою для відмови заявнику в оформленні та видачі відповідного паспорта.
З огляду на викладене суд визнає протиправними дії Вінницького РВ УДМС у Вінницькій області, які полягають у відмові у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки з підстав, наведених у листі від 04.03.2021 за № Ж-1/6/0516-21/0516/65-21.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача та її неповнолітньої доньки, суд також враховує зазначене вище рішення суду касаційної інстанції у зразковій справі № 806/3265/17. У цій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503 -XII.
Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.
Також суд зазначає, що порядок видачі паспорта у формі паспортної книжечки, інформація, що вноситься до паспорта, порядок її внесення визначаються Положенням про паспорт № 2503-XII і суд своїм рішенням не може встановлювати щось інше, ніж те, що передбачено цим Положенням.
Крім того, оскільки процедура ведення паспортного обліку ще не відбулась, вимоги позивачки до вчинення відповідачами дій у майбутньому, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права в майбутньому.
Також суд враховує, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, не передбачено внесення персональних даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру, що додатково вказує на безпідставність позовних вимог в цій частині.
Зазначені висновки суду також підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання органів ДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а також у подальшому здійснювати паспортний облік позивача згідно з Положенням про паспорт № 2503-XII виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
Крім того, аналогічної правової позиції щодо способу захисту прав позивача у цій категорії справи дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суду, що підтверджується постановами від 06.11.2020 у справі № 120/1983/20-а та від 12.11.2020 у справі № 120/1484/20-а.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В силу приписів ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої, зокрема, у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58), принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши основні доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправними дій Вінницького РВ УДМС у Вінницькій області щодо відмови неповнолітній ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки та зобов'язання УДМС у Вінницькій області в особі Вінницького РВ (оскільки Вінницький РВ немає статусу юридичної особи) оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 такий паспорт у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. В решті позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн.
При цьому, оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Вінницького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
позивач: ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
відповідач 1: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770);
відповідач 2: Вінницький районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (без статусу юридичної особи; місцезнаходження: вул. Замостянська, 26 А, м. Вінниця).
Рішення в повному обсязі складено: 02.06.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна