м. Вінниця
01 червня 2021 р. Справа № 120/1337/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019 №0170703-5106-0204, від 09.01.2019 №0170815-5106-0204, від 09.01.2019 №0170575-5106-0204, від 26.09.2019 №00091075-5106-0204, від 26.09.2019 №00091076-5106-0204, від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, віл 18.05.2020 №0037579-5106-0204.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 166 893,30 грн., прийняті контролюючим органом всупереч вимог діючого законодавства, оскільки нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Ухвалою від 23.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
15.03.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про наступне.
Під час нарахування податку на нерухоме майно було використано відомості, щодо наявного у власності ОСОБА_1 нерухомого майна з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 146919722 від 27.11.2018 та № 146920069 від 27.11.2018, де зазначено, що він має у власності:
- об'єкт нежитлової будівлі, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 тип об'єкта - нежитлова будівля (свинарник-маточник), загальною площею 1537,8 м.кв., розмір частки у праві спільної власності 1/1,;
- об'єкт нежитлової будівлі, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 тип об'єкта - нежитлова будівля (свинарник), загальною площею 588,5м.кв., розмір частки у праві спільної власності 1/1.
Представник відповідача вказав, що податкове повідомлення-рішення формується ІС «Податковий блок» автоматично на підставі наявних відомостей про об'єкти оподаткування. Обмін інформацією з органами державної реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснюється відповідно пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України.
Нарахування податку на нерухоме майно проводилось виходячи з того, що, відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 , являється платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки оскільки є власником об'єктів нежитлової нерухомості, що підтверджено даними з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 146919722 від 27.11.2018 та № 146920069 від 27.11.2018 та на підставі клопотання Михайлівської сільської ради № 247 та № 248 від 28.11.2018, щодо нарахування податку на нерухоме майно, яке розташоване на території Михайлівської сільської ради.
Крім того, представник відповідача, посилаючись на норми ПК України, зазначив, що згідно наявної податкової інформації неможливо визначити ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника та підтвердити факт використання вищевказаних нежитлових будівель в сільськогосподарській діяльності, зокрема будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тип об'єкта - нежитлова будівля (свинарник-маточник), загальною площею 1537,8м.кв., та АДРЕСА_1 тип об'єкта - нежитлова будівля (свинарник), загальною площею 588,5м.кв.., віднести до об'єктів які не є об'єктом оподаткування, згідно п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 от. 266 ПК України.
30.03.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, спростовуючи аргументи наведені у відзиві, просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.
11.05.2021 судом постановлено ухвалу, згідно якої витребувано у ОСОБА_1 додаткові докази, якими можливо підтвердити: факт використання належних позивачеві на праві приватної власності нежитлових будівель, а саме свинарника (загальною площею 588,5 кв.м) та свинарника-маточника (загальною площею 1537,8 кв.м) за цільовим призначенням; приналежність позивача до осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Витребувано у ТОВ "Ситий двір" письмові пояснення та докази щодо підстав використання нежитлового приміщення (свинарника-маточника), належного ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Витребувано у Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 , як особи яка здійснює сільськогосподарську діяльність як самозайнята особа та копію облікової картки об'єкта погосподарського обліку заведену щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.05.2021 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для виконання вимог ухвали від 11.05.2021.
31.05.2021 на виконання вимог ухвали від 11.05.2021 представником позивача надано письмові пояснення. Крім того, в підтвердження використання належних позивачеві на праві приватної власності нежитлових будівель, останнім надано довідку ТОВ "Ситий двір" від 26.05.2021 №26/05, договір про співпрацю від 16.01.2016, накладні від 11.05.2017, від 20.04.2016, від 05.04.2018, від 08.05.2019, від 25.04.2020, Форму №1 та №3 затверджену наказом Держстату від 24.11.2015 №340, засвідчену печатками Виконавчого комітету Гайсинської міської ради, фотографії об'єктів нерухомості, належних позивачу (свинарника та свинарника-моточника).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна:
- свинарника площею 588,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;
- свинарника-маточника, площею 1537,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
Право власності на вказані об'єкти виникло на підставі рішення Гайсинського районного суду районного суду від 27.03.2013 у справі №129/3187/13-ц, зареєстровано в Реєстрі права власності, що підтверджується витягом №13412779, №13413919.
Згідно довідки виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 09.02.2021 №111 ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 в приватному будинку, утримує в своєму господарстві сто голів свійської птиці, п'ять голів свиней, 15 кроликів (відповідно до акту обстеження від 08.02.2021).
Як вказує позивач, він веде особисте селянське господарство як сільськогосподарський товаровиробник.
28.11.2018 на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області надійшли клопотання виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, в яких просили нарахувати податок на нерухоме майно, яке розташоване на території сільської ради за адресою АДРЕСА_3 , будівля свинарника А, загальною площею 588,5 кв.м. та на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , будівля свинарника-маточника, загальною площею 1537,8 кв.м. Власником яких є ОСОБА_1
15.02.2019 Гайсинське управління ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось до голови Михайлівської сільської ради з запитом щодо надання відомостей про здійснення діяльності з розведення свиней ОСОБА_1 в 2015-2018 роках.
Листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 15.02.2019 повідомлено, що на території Михайлівської сільської ради ОСОБА_1 протягом 2015-2018 діяльність з розведення свиней не здійснювалась.
В подальшому контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 09.01.2019 №0170703-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2015 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 255,16 грн.;
- від 09.01.2019 №0170815-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2016 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 14650 грн.;
- від 09.01.2019 №0170575-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2017 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 68041,60 грн.;
- від 26.06.2019 №0091075-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2018 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 10954,93 грн.;
- від 26.06.2019 №0091076-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2018 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 28626,15 грн.;
- від 18.05.2020 №0037579-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2019 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 32086,20 грн.;
- від 18.05.2020 №0037578-5106-0204, відповідно до якого позивачу за 2019 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 12279,08 грн.
Податковим органом розмір податку визначено із застосуванням ставок, затверджених рішенням Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 19.01.2015, від 29.05.2019.
В матеріалах справи міститься лист Михайлівського Старостинського округу Краснопільської сільської ради від 12.03.2021, в якому повідомлено, що гр. ОСОБА_1 протягом 2020 року не здійснювалась діяльність з розведення свиней в нежитловому приміщені, розташованому за адресою АДРЕСА_3 - свинарник. Нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 - свинарник-маточник користується ТОВ "Ситий двір".
Разом з тим на виконання вимог ухвали від 11.05.2021 представником позивача надано:
- довідку ТОВ "Ситий двір" від 26.05.2021 №26/05, в якій товариство повідомило, що перебуває у відносинах з ОСОБА_1 і здійснює свою діяльність виключно в межах дії договору по співпрацю від 15.01.2016;
- договір про співпрацю від 16.01.2016, укладений ОСОБА_1 (сторона 1) та ТОВ "Ситий двір" (сторона 2). Згідно п.1 якого метою договору якого є досягнення за результатами співпраці між сторонами, ефективного вирощування свиней та інших світських тварин, шляхом: 1) інтенсифікація сільгосптоваровиробництва; 1) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у власності сторони 1; 3) впровадження нових передових технологій, щодо вирощування свиней на відгодівлі в підприємницьких та домашніх господарствах; 4) отримання сторонами на основі втілення власного довгострокового інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції.
- накладні від 11.05.2017, від 20.04.2016, від 05.04.2018, від 08.05.2019, від 25.04.2020;
- Форму №1 та №3 затверджену наказом Держстату від 24.11.2015 №340, засвідчену печатками Виконавчого комітету Гайсинської міської ради, фотографії об'єктів нерухомості, належних позивачу (свинарника та свинарника-маточника).
Позивач не погоджується, що при винесенні податкових повідомлень-рішень податковим органом не враховано положення пункту 266.2 ПКУ, яка визначає об'єкти нерухомості, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд керується та виходить з наступних мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , серед іншого, є власником об'єктів нерухомого майна:
- свинарника площею 588,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;
- свинарника-маточника, площею 1537,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
Право власності на вказані об'єкти виникло на підставі рішення Гайсинського районного суду районного суду від 27.03.2013 у справі №129/3187/13-ц, зареєстровано в Реєстрі права власності, що підтверджується витягом №13412779, №13413919.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Суд зауважує, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Підпунктом 14.1.76 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до положень пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).
Більш того, щодо висновку про те, що положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.
Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 04.03.2021 по справі № 500/2782/18.
Разом з тим, в контексті даної спірної ситуації, відповідачем заперечується факт використання об'єктів нежитлової нерухомості позивачем безпосередньо як сільськогосподарським товаровиробником, а саме:
- свинарника площею 588,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;
- свинарника-маточника, площею 1537,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
Так в матеріалах справи міститься лист виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 15.02.2019, в якому повідомлено, що на території Михайлівської сільської ради ОСОБА_1 протягом 2015-2018 діяльність з розведення свиней не здійснювалась.
Крім того, листом Михайлівського Старостинського округу Краснопільської сільської ради від 12.03.2021 повідомлено, що гр. ОСОБА_1 протягом 2020 року не здійснювалась діяльність з розведення свиней в нежитловому приміщені, розташованому за адресою АДРЕСА_3- свинарник , а нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 - свинарник-маточник користується ТОВ "Ситий двір".
Так, підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Нормами ПК України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, а саме коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об'єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаробнику та не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.
Суд враховує надані позивачем:
- довідку ТОВ "Ситий двір" від 26.05.2021 №26/05, в якій товариство повідомило, що перебуває у відносинах з ОСОБА_1 і здійснює свою діяльність виключно в межах дії договору по співпрацю від 15.01.2016;
- договір про співпрацю від 16.01.2016 (далі - Договір), укладений ОСОБА_1 (сторона 1) та ТОВ "Ситий двір" (сторона 2).
Згідно п.1 Договору визначено, що метою договору якого є досягнення за результатами співпраці між сторонами, ефективного вирощування свиней та інших світських тварин, шляхом: 1) інтенсифікація сільгосптоваровиробництва; 1) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у власності сторони 1; 3) впровадження нових передових технологій, щодо вирощування свиней на відгодівлі в підприємницьких та домашніх господарствах; 4) отримання сторонами на основі втілення власного довгострокового інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції.
В Договорі зазначено, що територія здійснення сторонами дій по співпраці - об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності стороні 1, розташовані на території Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 .
Згідно п.2.1 Договору предметом Договору є виконання сторонами, шляхом спільної участі та праці, комплексу заходів і дій із застосуванням передових технологій, по вирощуванню поголів'я свиней та інших свійських тварин, із залученням власних об'єктів нерухомого майна та засобів виробництва, відповідно до їх цільового використання, встановленого законом.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що сторони домовилися, що при умові належного виконання ними своїх зобов'язань визначених даним договором, право власності на сільськогосподарську продукцію та доходи від її реалізації виробленої за результатами спільної праці, належать сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожному.
Відповідно до п.п. 5.2.1 Договору сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті спільної праці, що є предметом Договору, належать Стороні 2 в розмірі зазначеному 2.4 даного Договору.
В свою чергу, слід зазначити, що позовні вимоги ґрунтуються на доводах про те, що позивач звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки вказані будівлі віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Разом з тим, суд зважає на самостійно надані позивачем докази, з яких вбачається спільне використання належних позивачеві об'єктів нерухомості разом з ТОВ "Ситий двір".
Варто зазначити, що законодавцем у ПК України визначено, що пільга з вказаного виду оподаткування застосовується, якщо вказані будівлі, належні до відповідного класу, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оцінюючи договір про співрацю від 15.01.2016, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Ситий двір" в сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 15.02.2019 повідомлено, що на території Михайлівської сільської ради ОСОБА_1 протягом 2015-2018 діяльність з розведення свиней не здійснювалась;
- листом Михайлівського Старостинського округу Краснопільської сільської ради від 12.03.2021, в якому повідомлено, що гр. ОСОБА_1 протягом 2020 року не здійснювалась діяльність з розведення свиней в нежитловому приміщені, розташованому за адресою АДРЕСА_3 - свинарник. Нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 - свинарник-маточник користується ТОВ "Ситий двір", суд вказує про наступне.
На переконання суду, враховуючи умови наданого договору про співпрацю від 15.01.2016, зокрема його п.2.4, згідно якого, серед іншого, визначено, що доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої за результатами спільної праці, належать сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожному, позивач фактично діє як сільськогосподарський товаровиробник, проте не самостійно. Вказаним договором підтверджено право користування для сільськосподарських потреб, належними позивачу об'єктами нерухомості сукупно з ТОВ "Ситий двір".
Відтак, оскільки право користування вказаними об'єктами нерухомості має і ТОВ "Ситий двір", доходи від здійснюваної сільськогосподарської діяльності, належать порівну кожній із сторін договору, суд не вбачає підстав для можливості застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно на вказані об'єкти оподаткування.
Суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна в у власній господарській діяльності повністю.. В той же час Договором про співпрацю підтверджено користування частиною площі об'єктів нерухомого майна (свинарника та свинарника-маточника) ТОВ "Ситий двір" та отримання останнім прибутку від користування такими об'єктами.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин.
Обставинами справи підтверджено, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Таким чином, суд вважає, що визначення зобов'язань відбулось обґрунтовано, відповідно до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень суб'єкта владних повноважень відсутні.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки доводів аргументів учасників справи, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.06.2021
Суддя Томчук Андрій Валерійович