02 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 5024/1002/2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та додані до неї матеріали
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021
та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020
у справі № 5024/1002/2012
за заявою кредитора Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області
до Міського комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго»
про банкрутство,-
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та пункт 2 ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.11.20201 у справі № 5024/1002/2012, разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 у справі № 5024/1002/2012, серед іншого, стягнуто з ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь арбітражного Сашина О.А. 22 846,70 грн у якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 у справі № 5024/1002/2012 - залишено без змін.
Перевіривши касаційну скаргу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали та постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства ( КУзПБ ), яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визнано такими, що втратили чинність зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII з наступними змінами; Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 N 2344-XII.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Як вбачається з касаційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 5024/1002/2012, прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 в частині стягнення з ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь арбітражного Сашина О.А. 22 846,70 грн у якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора у справі № 5024/1002/2012 , яка відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ, не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та пункт 2 ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.11.20201 у справі № 5024/1002/2012на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегією суддів не розглядається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК, ч. 3 ст. 9 КУзПБ, Суд,-
Відмовити ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та пункт 2 ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.11.20201 у справі № 5024/1002/2012.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.
Судді Жуков С.В.
Огороднік К.М.