Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1718/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Посад", м.Харків
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків
про визнання договору продовженим
за участю представників:
позивача - Кандиба Т.О. (адвокат, ордер АХ№1048029 від 17.05.2021 року);
відповідача - Зучек Є.Н. (довіреність №47 від 29.12.2020 року).
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Посад» (далі - позивач, ТОВ Фірма «Посад», Товариство) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, Фонд), в якому просило визнати договір оренди від 10.06.2014 року №5783-Н, укладений між ТОВ Фірмою «Посад» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.03.2023 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір оренди від 10.06.2014 року №5783-Н, укладений між ТОВ Фірмою «Посад» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме на 2 роки 11 місяців, до 10.03.2023 року. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року та рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 року у справі №922/1718/20 скасовано, справу №922/1718/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року прийнято справу №922/1298/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 27.04.2021 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 18.05.2021 року.
Сторонами надано до суду:
- пояснення відповідача (т.2 а.с.9-11), в яких зазначено, що заява від 28.04.2020 року №11-03-04229 була надіслана без будь-яких порушень, а договір №5783-Н від 10.06.2014 року припинив свою дію 10.04.2020 року;
- додаткові пояснення позивача (вих.№125 від 17.05.21, вх.№11323 від 18.05.21), в яких просить суд визнати спірний договір укладеним, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, а саме: на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.03.2023 року.
Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.05.2021 року.
У судовому засіданні 25.05.2021 року представник позивача позов підтримував, а представник відповідача проти позову заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
10.06.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Посад» (орендар, позивач) укладено договір оренди № 5783-Н (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кк.№№18-26, 38-42, частина 37 на першому поверсі (площею 368,40 м2) та кк.№№1, 2, 3, 4, 5, І на другому поверсі (площею 291,20 м2) двоповерхової будівлі їдальні (Інв.№10310002 літ.К-2) (майно) загальною площею 659,60 м2 за адресою: м.Харків, вул.Тимурівців, 37, що знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти №3 м.Харкова» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 13.12.2013 року і становить за незалежною оцінкою 668000,00 грн.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення складу (368,40 м2) та розміщення офісу (291,20 м2).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (додаток №1) (пункт 2.1. договору).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим (п. 2.2. договору).
Згідно з п.10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 10.06.2014 року до 10.05.2017 року.
Умови цього договору зберігають свою силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань (п.10.2. договору).
Відповідно до п.10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Після закінчення терміну дії договору оренди, подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря (п.10.4. договору).
Пунктом 10.6 договору встановлено, що чинність цього договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- загибелі орендованого майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- банкрутства орендаря;
- ліквідації орендаря - юридичної особи.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передання, погодженого орендодавцем (п.10.9 договору).
У відповідності до п.10.12. договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
10.06.2014 року, на виконання п.2.1. договору, сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
25.10.2017 року орендодавцем та орендарем підписано додаткову угоду №2 до договору, якою викладено п.10.1 договору в наступній редакції: “Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.04.2020 року”.
Наказом Фонду державного майна України №467 від 16.05.2019 року “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (п.1 наказу) та встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
03.01.2020 року ТОВ фірма “Посад” надіслано на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, як правонаступнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, заяву за вих. № 03/01-1, про продовження терміну дії вищезазначеного договору, шляхом його пролонгації на 2 роки 11 місяців, тобто до 10.03.2023 року. Відповіді на вказаний лист позивачем не було отримано.
Позивач вказує, що заява про припинення договору оренди №5783-Н від 10.06.2014 року, або відомості про намір використовувати орендоване майно у власних потребах від відповідача протягом дії договору та до 10.05.2020 року на адресу позивача не надходили. Тобто, за твердженням позивача, строк дії договору оренди продовжено на 2 роки 11 місяців - до 10.03.2023 року.
20.05.2020 року ТОВ фірма «Посад» звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях з листом, яким просило у строк до 5 днів надіслати для підписання додаткову угоду про пролонгацію договору на тих самих умовах та на той самий строк.
Позивач вважає, що ним вчинено всіх дій щодо укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди, з урахуванням погодженого сторонами строку дії договору у 2 роки 11 місяців, строк дії договору оренди нерухомого майна є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах - до 10.03.2023 року.
Відповідна додаткова угода між сторонами не підписана, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди продовженим.
Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року та рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 року у справі №922/1718/20 скасовано, справу №922/1718/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, зазначивши наступне:
"..аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі №922/1718/20, яка розглядається, свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19 у подібних правовідносинах..
..При вирішенні спору, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, не надали оцінки поданим відповідачем доказам - спискам № 69 та № 1057 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, інформації з вебсайту Укрпошти про статус відправлення № 6105715389787 та пов'язаним з ними обставинам з огляду на їх вірогідність, відхиливши ці докази лише з посиланням на те, що належним підтвердженням направлення відповідачем заяви від 28.04.2020 та вручення цієї заяви нарочно позивачу є опис вкладення у лист, без надання оцінки змісту договору оренди від 10.06.2014 № 5783-Н, без врахування правової позиції Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 910/6475/19 та без зазначення мотивів відхилення аргументів відповідача про те, що надані ним документи свідчать, що заява від 28.04.2020 була направлена позивачу 29.04.2020 та отримана ним 30.04.2020 (у відзиві на позовну заяву, у письмових запереченнях від 22.07.2020, в апеляційній скарзі)...
Безсумнівно врахувавши заперечення позивача проти того, що отримане ним поштове відправлення № 6105715389787 містило заяву відповідача від 28.04.2020 №11-03-02-04229 про припинення дії договору, суди попередніх інстанцій не вирішили питання чи мали місце такі обставини, якими позивач обґрунтовував свої заперечення та якими доказами вони підтверджуються, з огляду на те, що позивач під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не зазначав, який саме документ(-и) він отримав 30.04.2020 за поштовим відправленням № 6105715389787, як і не подавав до суду це поштове відправлення.".
Позивач зазначає, що з Фондом має декілька договорів окрім спірного та не отримував від Фонду саме заяву від 28.04.2020 року №11-03-02-04229 про припинення дії договору №5783-Н від 10.06.2014 року за поштовим відправленням №6105715389787, а отримував за цим відправленням якісь інші документи. Проте ці інші документи позивачем до суду не надано, крім того, позивач зазначає, що ці документи могли отримати й інші особи.
Відповідач зазначає, що договір №5783-Н від 10.06.2014 року припинив свою дію у квітні 2020 року, бо Фонд направляв позивачу заяву від 28.04.2020 року №11-03-02-04229 про припинення дії договору за поштовим відправленням №6105715389787, на підтвердження чого надав пояснення щодо відсутності у нього обов'язку за спірним договором надсилання такої заяви саме з описом вкладення.
Відповідач вважає, що списки №69 та №1057 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, інформація з веб-сайту Укрпошти про статус відправлення №6105715389787- отримано, а також книга реєстрації відправки вихідної кореспонденції (т.2 а.с.12-17), з якої вбачається, що саме заява про припинення спірного договору направлена позивачу, є належними та допустимими доказами надсилання цієї зави позивачу.
Таким чином, для вирішення спору суду перш за все слід встановити, чи отримував позивач від Фонду заяву від 28.04.2020 року №11-03-02-04229 про припинення дії спірного договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.173 Господарського кодексу (далі - ГК України) та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 п.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ст.759 ЦК України та ч.1 ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.3 ст.283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Відповідно до ч.1 ст.287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
За приписами ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Згідно з ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у ст.764 ЦК України, якою визначено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Норма ст.764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Норма ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди, він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору, не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №914/433/16, від 09.04.2019 року у справі №904/3415/18, від 29.05.2018 року у справі №923/854/17, від 05.06.2018 року у справі №904/7825/17, від 12.06.2018 року у справі №910/15387/17 та від 03.04.2019 року у справі №911/928/18.
Досліджуючи обставини правовідносин сторін, судом встановлено, що 10.06.2014 року між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди №5783-Н, відповідно до якого позивач отримав в оренду державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - кк.№№18-26, 38-42, частина 37 на першому поверсі (площею 368,40 кв.м), кк.№№ 1,2,3,4,5, І на другому поверсі (291,20 кв.м.) двоповерхової будівлі їдальні (Інв.№10310002 літ.К-2), загальною площею 659,60 кв.м, розміщене за адресою: м.Харків, вул.Тимурівців, 37, що знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти №3 м.Харкова». Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10.06.2014 року до 10.05.2017 року.
Пунктами 10.4, 10.12 договору сторони погодили, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об'єкту оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Додатковою угодою №2 до договору продовжено строк дії договору на 2 роки та 11 місяців, тобто до 10.04.2020 року.
Судом встановлено, що у місячний термін після закінчення строку дії спірного договору позивачу надійшло заперечення орендодавця (відповідача) щодо продовження дії договору, з огляду на наступне.
При вирішенні спору суд спирається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 року у справі №910/6475/19, в якій надано оцінку у аналогічних правовідносинах про безпідставність твердження про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у встановленому законом порядку не довело факту направлення на адресу орендаря повідомлення про припинення чинності спірного договору: "Матеріали справи не містять поштового опису вкладення у цінний лист, який підтверджував би направлення на адресу ТОВ «ІТА Бізнес» повідомлення про відмову у продовженні договору від 10 грудня 2009 року № 4717, зазначивши, що направлення відповідачеві листа № 30-06/9764 від 8 жовтня 2018 року на адресу ТОВ «ІТА Бізнес» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1), підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103265361211, а також списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок. У списку згрупованих внутрішніх листів вказано про відправлення листа № 30-06/9764 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103265361211 (а.с.18 т.1). Номер та дата (№30-06/9764 від 8 жовтня 2018 року) адресованого ТОВ «ІТА Бізнес» листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про припинення договору оренди нерухомого майна були зазначені і у рекомендованому повідомленні про вручення цього поштового відправлення №0103265361211. Суд враховує, що рекомендований лист №0103265361211 направлявся на адресу ТОВ «ІТА Бізнес» у м.Київ, вулиця Васильківська, будинок, 1, яка зазначена у спірному договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року №4717 та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого перебувають у відкритому доступі.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що факт направлення Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву на адресу орендаря (ТОВ «ІТА Бізнес») заяви від 8 жовтня 2018 року №30-06/9764 про припинення вищезазначеного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.
Колегія суддів вважає, що позивач належним чином повідомив ТОВ «ІТА Бізнес» про припинення дії спірного договору, направивши відповідного листа на адресу відповідача, що відповідає положенням законодавства та пункту 10.4 договору оренди.
Оскільки договір оренди припинив свою дію внаслідок надсилання позивачем відповідної заяви, а суди попередніх інстанцій не встановили законних підстав для користування ТОВ «ІТА Бізнес» спірним майном, відповідач зобов'язаний повернути таке майно орендодавцю, чого він не зробив. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про наявність обставин для задоволення позовних вимог про виселення.
Враховуючи висновки суду про належне повідомлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву відповідача про припинення дії договору оренди, а також встановлений судом факт припинення дії цього правочину з 10 вересня 2018 року, суди дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10 грудня 2009 року № 4717 продовженим.
Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо необхідності направлення на адресу ТОВ «ІТА Бізнес» заяви про відмову у продовженні договору від 10 грудня 2009 року №4717 поштовою кореспонденцією з описом вкладення у цінний лист, оскільки договір оренди, який врегульовує спірні правовідносини не встановлює такого обов'язку позивача".
Отже, заява відповідача від 28.04.2020 року №11-03-02-04229 про припинення дії договору оренди №5783-Н від 10.06.2014 року була направлена позивачу 29.04.2020 року та отримана ним 30.04.2020 року, що підтверджується наступними документами:
- поштовим відправленням № 6105715389787;
- інформацією з веб-сайту Укрпошти про статус відправлення №6105715389787-отримано;
- списками №69 та №1057 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів;
- копією журналу вихідної кореспонденції Фонду, яким підтверджено, що інших відправлень, окрім спірної заяви, не було 29.04.2020 року надіслано позивачу.
Суд відхиляє аргументи позивача щодо необхідності направлення на його адресу заяви про відмову у продовженні договору поштовою кореспонденцією з описом вкладення у цінний лист, оскільки договір оренди, який врегульовує спірні правовідносини не встановлює такого обов'язку позивача.
Також суд відхиляє аргументи позивача щодо отримання позивачем інших документів замість заяви та можливе отримання документів іншими особами (не представниками позивача), оскільки ці інші документи до суду не надано, а останнє твердження не доведено належними та допустимими доказами.
Суд враховує, що заява про припинення договору направлялася на адресу позивача, яка зазначена у спірному договорі оренди нерухомого майна та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого перебувають у відкритому доступі.
Суд вважає, що Фонд належним чином повідомив позивача про припинення дії спірного договору, направивши відповідного листа на адресу відповідача, що відповідає положенням законодавства та договору оренди.
Разом із тим факт надсилання позивачем документів про продовження строку дії договору та користування Товариством орендованим майном після закінчення строку дії вищенаведеного правочину та сплата останнім орендних платежів за цим договором не може свідчити про наявність правових підстав для визнання зазначеної угоди продовженою на той самий термін і на тих самих умовах в судовому порядку, з огляду на те, що такий договір на час розгляду даного спору припинив свою дію, і в матеріалах справи відсутні докази наявності у Фонду намірів продовжувати його дію.
Згідно з положеннями ч.2 ст.291 ГК України та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку орендодавець заперечив щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 року у справі № 904/3415/18.
З огляду на викладене, орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку дії такого договору.
Оскільки договір оренди припинив свою дію внаслідок надсилання Фондом відповідної заяви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору оренди нерухомого майна продовженим.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 ГПК України, щодо відсутності у доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд, надаючи оцінку поданим відповідачем доказам - спискам №69 та №1057 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, інформації з веб-сайту Укрпошти про статус відправлення №6105715389787-отримано, книзі реєстрації відправки кореспонденції Фонду (т.2 а.с.12-17), виходить з того, що ці докази у їх сукупності підтверджують обставини справи щодо припинення спірного договору шляхом надсилання відповідної заяви Фондом, з огляду на їх більшу вірогідність, ніж докази, надані позивачем, зокрема заява свідка щодо неотримання спірної зави Фонду (т.2 а.с.81).
З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, позивачем у встановленому законом порядку не доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог до відповідача.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат.
У Постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року по справі №922/1718/20 зазначено, що оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, а за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.129 ГПК України судові витрати за подання позову до суду, за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись статтями 74-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Посад" (адреса: 61121, м.Харків, вул.Владислава Зубенка, буд.31-А; код ЄДРПОУ 21229267) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (адреса: 61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 43023403) 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 4204,00 грн. за подання касаційної скарги.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" червня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт