Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/220/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , 3. Фізичної особи - підприємця Криничної Ганни Станіславівни, м. Харків
про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути нежитлові приміщення
за участю :
прокурора - Ткаченко К.О.
представника відповідача 1 - Скидан М.В.
представника відповідача 2 - Скидан М.В.
представника відповідача 3 - Кобильнік Д.А.
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи - підприємця Криничної Ганни Станіславівни (відповідачі) згідно якої просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати п. 13 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 №757/17;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 25.07.2018 № 5615-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Криничною Ганною Станіславівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1144;
3) зобов'язати Фізичну особу-підприємця Криничну Ганну Станіславівну повернути Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 шляхом складання акту приймання - передачі;
4) судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 вказує, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Харківська міська рада (відповідач 1), через канцелярію суду 19.02.2021 за вх.№ 4207, надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач 1 у відзиві на позовну заяву вказує, що твердження прокурора про те, що рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" незаконне та підлягає скасуванню є необґрунтованим та таким, що не підтверджене жодним належним та допустимим доказом у справі. Єдиним законним власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частина приміщень № 8-10 в літ. “А-5”, загальною площею 39,0 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу ФОП Кринична Г.С., була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 посилався на відсутність правових підстав визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 25.07.2018 № 5615-В-С недійсними та те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2), через канцелярію суду 19.02.2021 за вх.№ 4209, надало відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказує, що рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 було вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п.13 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення 1-го поверху по вул. Сумській, 126, літ. А-5”, загальною площею 39 кв.м., підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Кринична Г.С. Вказане рішення прийнято на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17. Відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. При цьому у відзиві відповідач 2 вказує, що позивачем не доведено та не підтверджено належними га допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийняло з порушенням вимог законодавства України, і перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач 2 вказує, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 25.07.2018 № 5615-В-С був укладений у відповідності з діючим на той час законодавством, а правомірність дій Управління комунального майна та приватизації, щодо відчуження об'єктів комунальної власності, шляхом викупу орендарем, також відповідає висновку Конституційного Суду України викладеному в рішенні № 31- рп 2009 від 10.12.2009 "У справі за конституційним зверненням приватного підприємства ''Автосервіс” щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статі 777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна)". Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач 2 посилається на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі та застосування строків позовної давності.
ФОП Кринична Г.С. (відповідач 3), через канцелярію суду 16.03.2021 за вх.№ 6039, надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам законодавства, що застосовуються до таких правовідносин.
Прокурор, через канцелярію суду 03.03.2021 за вх.№ 5069, надав відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 2, згідно якої просить суд відхилити доводи відповідача 2 та задовольнити позов прокурора у повному обсязі. При цьому у відповіді на відзив на позовну заяву відповідача 2 прокурор вказує, що він дізнався про порушення відповідачами 1 і 2 законодавства про приватизацію після вилучення на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 приватизаційної справи щодо приватизації спірних нежитлових приміщень. До вилучення та вивчення вказаної приватизаційної справи прокурор не міг довідатись про відсутність у відповідача 3 - ФОП Криничної Г.С., права на викуп спірного майна поза конкурентною процедурою. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що підстави для застосування трирічного строку позовної давності у даному спорі відсутні.
Також, прокурор, через канцелярію суду 03.03.2021 за вх.№ 5070, надав відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 1, згідно якої просить суд відхилити доводи відповідача 1 та задовольнити позов прокурора у повному обсязі. При цьому у відповіді на відзив на позовну заяву відповідача 1 прокурор вказує, що недотримання відповідачами 1 і 2 вимог законодавства про приватизацію безпосередньо зачіпає інтереси держави.
У підготовчому засіданні 22.03.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 05.04.2021 о 16:45.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2021 було задоволено усне клопотання представника ФОП Криничної Г.С. про витребування доказів. Витребувано з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію приватизаційної справи щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області матеріали приватизаційної справи щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Відкладено підготовче засідання на "19" квітня 2021 р. о 16:45.
Прокурор, через канцелярію суду 12.04.2021 за вх.№ 8156, надав відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 3, згідно якої просить суд відхилити доводи відповідача 3 та задовольнити позов прокурора у повному обсязі.
Відповідач 2, через канцелярію суду 16.04.2021 за вх.№ 8659, надав копію приватизаційної справи щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 згідно клопотання, яка судом долучена до матеріалів справи.
Прокурор, через канцелярію суду 19.04.2021 за вх.№ 8811, надав для огляду приватизаційну справу щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.
Харківська міська рада, через канцелярію суду 19.02.2021 за вх.№ 4208, надала заяву про зупинення провадження у справі №922/220/21 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.
Розглянувши у підготовчому засіданні 19.04.2021 заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі №922/220/21 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відмову в задоволенні заяви, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу № 922/3014/19 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі № 922/3014/19.
Також, у підготовчому засіданні 19.04.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.04.2021 о 12:30.
У судовому засіданні 28.04.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 24.05.2021 о 14:00.
Прокурор у судовому засіданні 24.05.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні 24.05.2021 проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Згідно позову прокурор вказує, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. В ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1511 від 01.09.2004 (надалі - договір оренди), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Криничною Ганною Станіславівною (орендар), у останньої в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частина приміщень № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. “А- 5”, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - майно).
Нежитлові приміщення передавалися в оренду з метою використання під косметологічний кабінет (п.1.3. договору оренди).
У відповідності до п.4.3. договору оренди, орендар зобов'язувався підтримувати орендоване Майно відповідно до вимог Державних будівельних норм і правил та забезпечити експлуатацію будівельних елементів і інженерного обладнання згідно технічних норм і правил, з метою забезпечення охорони праці працюючих та оточуючих людей в процесі виконання будь яких робіт чи під час перебування у відповідних приміщеннях.
Відповідно до п. 4.8. договору оренди, орендар був зобов'язаний здійснювати поточний ремонт. За письмовою згодою орендодавця, при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з рішенням Харківської міської ради чи її комітету здійснювати капітальний ремонт орендованого Майна за свій рахунок. Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягло за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” технічний паспорт на приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди.
Згідно з пунктом 5.2. договору оренди, орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця.
Відповідно до пункту 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
У відповідності до п. 5.6. договору оренди, орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду має переважне право перед іншими особами на його викуп.
01.09.2004 між сторонами було складено акт приймання-передачі спірних приміщень за договором оренди, відповідно до якого ФОП Кринична Г.С. прийняла в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення.
У акті приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 01 вересня 2004 року в примітках “Коротка технічна характеристика”, було зазначено, що «Приміщення потребує проведення ремонту».
Технічний паспорт від 20.07.2004 року в графі технічна характеристика конструктивних елементів містить найменування конструктивних елементів перекриття, де зазначено, що конструктивні елементи міжповерхові та надпідвальні - дерев'яні, підлога - дощата.
Згідно відзиву відповідач 3 зазначає, що оглядом стану приміщення для цілей використання визначених договором, орендар виявив невідповідність стану нежитлових приміщень вимогам Державних будівельних норм і правил та можливість забезпечити експлуатацію будівельних елементів і інженерного обладнання згідно технічних норм і правил, а саме: провалена до підвалу дерев'яна підлога, знаходження в непридатному стані стелі, стін, каналізації, електропроводки та інше, що унеможливило використання нежитлової будівлі без здійснення невід'ємних поліпшень. В зв'язку з цим, ФОП Криничною Г.С. було зроблено комплекс робі і невід'ємних поліпшень, а саме: замінено аварійні надпідвальні перекриття новими конструкціями на залізобетонні, заміна покрить підлог з дошитих; повний ремонт тріщин у стінах з вийманням, розчищенням старого мурування і влаштуванням нового; ремонт штукатурки стін та стель; ремонт та відновлення старих перегородок; заміна електропроводки та електрокабелю, що прийшли в непридатність, встановлення електросилових розподільчих щитів та монтаж автоматичних вимикачів та інше. Оскільки комплекс капітальних ремонтно-будівельних робіт, невід'ємних поліпшень передбачав заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівлі в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, то на тривалий час виконання робіт експлуатацію приміщення було призупинено.
В матеріалах справи наявні докази здійснення поліпшень у нежитлових приміщень, а саме: договір № 1/12-2004 від 01.12.2004, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2007 до договору № 1/12-2004 від 01.12.2004, відомість ресурсів до акта приймання № 1 від 01.08.2007, дефектний акт до договору № 1/12-2004 від 01.12.2004, квитанції про оплату ремонтно-будівельних робіт за договором № 1/12-2004 від 01.12.2004 (том 1 а.с. 183 - 195); договір підряду № 1101/2016 від 11.01.2016 щодо виконання капітального ремонту приміщення, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2016 до договору № 1101/2016 від 11.01.2016, відомість ресурсів до акта приймання № 1 від 30.03.2016, дефектний акт до договору № 1101/2016 від 11.01.2016, квитанції про оплату капітального ремонту приміщення за договором № 1101/2016 від 11.01.2016 (том 1 а.с. 203 - 212).
Також, факт виконання робіт підтверджується актом технічного стану пам'ятки архітектури - додатку до охоронного договору № 1007 від 09.08.2017, а саме щодо здійсненим невід'ємних поліпшень під час ремонту.
Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким значно зростає вартість майна, а також його корисність порівняно зі станом, у якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Згідно з п.3.1. договору оренди, вартість об'єкту оренди станом на 20.08.2004 року було визначено на підставі висновку про вартість майна і вона складала 49800,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП Криничною Г.С. було виконано капітальний ремонт орендованого приміщення протягом 2005-2007 роках. Загальна сума понесених орендарем витрат на здійсненим невід'ємних поліпшень орендованого майна склала 176393,46 грн. (акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2007 до договору № 1/12-2004 від 01.12.2004).
У 2016 році ФОП Криничною Г.С. було зроблено капітальний ремонт на загальну суму 175680,00 грн. (акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2016 до договору № 1101/2016 від 11.01.2016).
Таким чином, суд зазначає, що в загалі отримання згоди від орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень пов'язане лише з можливістю відшкодування/врахуванню вартості поліпшень орендарю при подальшій оренді або викупі (приватизації) орендованого майна.
Втім, ФОП Криничною Г.С. під час викупу питання щодо відшкодування витрат не ставилося, що впливає на мету проведення приватизації - отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у орендодавця заперечень щодо вказаних поліпшень майна за договором оренди, у зв'язку з чим суд вважає, що дані поліпшення були схвалені орендодавцем.
09.02.2012 ФОП Кринична Г.С. звернулась до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. №2146 від 09.02.2012), у якому просила дозволити приватизацію вказаних приміщень.
Також, 04.10.2014 ФОП Кринична Г.С. звернулась до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. №16808 від 04.10.2014), у якому просила дозволити приватизацію вказаних приміщень.
30.09.2014 між Департаментом містобудування та архітектури Харківської області та ФОП Криничною Г.С. було укладено попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини (її частину).
У подальшому, Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, яким дозволено приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу (п. 13 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 №757/17).
На виконання вказаного рішення до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради ФОП Криничною Г.С. подано заяву про приватизацію від 25.09.2017 № 3479.
У подальшому, 29.12.2017 ФОП Кринична Г.С. звернулась до Управління комунального майна з листом (вх. №19787 від 29.12.2017), у якому просила оцінку для приватизації вказаного майна доручити суб'єкту оціночної діяльності фізичній особі-підприємцю Прокоп'євій І.Б.
На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації звернулося до суб'єкта оціночної діяльності Прокоп'євої І.Б. (лист від 29.12.2017 № 19263) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі договору з ФОП Криничною Г.С.
31 грудня 2017 року ФОП Прокоп'євою І.Б. було здійснено оцінку майна - нежитлових приміщень загальною площею: 39,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено звіт про оцінку майна, який було затверджено Управлінням комунального майна та приватизації 14.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.12.2017 складала 172950,00 грн. (без урахування ПДВ).
11 січня 2018 року було проведено рецензування звіту про оцінку майна: нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , рецензентом - оцінювачем ТОВ «Муніципальна правнича агенція» Портянко А.А. (сертифікат № 319/16 від 18.04.2016). Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб'єктом оціночної діяльності Прокоп'євою І.Б. відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може бути використаний для зазначеної мети оцінки.
Таким чином, враховуючи звіт про оцінку майна нежитлових приміщень загальною площею: 39,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого вартість об'єкта склала - 172950,00 грн. (без ПДВ) (207540,00 грн. з ПДВ), наявність рецензії на вказаний звіт про оцінку майна, та те, що станом на момент передачі в оренду вказаних нежитлових приміщень ФОП Криничній Г.С. їх вартість становила 49800,00 грн., суд дійшов висновку, що ФОП Криничній Г.С. під час оренди були зроблені поліпшення нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частини приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , більше ніж на 25 відсотків, щодо яких орендодавець не заперечував.
З приводу посилань прокурора на те, що в звіті про оцінку майна відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, втому числі невід'ємні поліпшення, суд зазначає, що дані посилання прокурора є безпідставними, оскільки у звіті про оцінку взагалі не ставляться питання щодо наявності яких-небудь змін/невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень.
25.07.2018 між ФОП Криничною Г.С. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу № 5615-В-С, відповідно до якого відповідач 3 приватизувала вказані нежитлові приміщення за 172950,00 грн. без ПДВ (207540,00 грн. з ПДВ).
09.08.2018 між ФОП Криничною Г.С. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради складено Акт прийому-передачі № 5615-В-С, який засвідчив факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частини приміщень № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. “А-5”, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.
18.09.2018 між Департаментом містобудування та архітектури Харківської області та ФОП Криничною Г.С. було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини (її частину) № 1095.
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єкту нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області, в якій просить: визнати незаконним та скасувати п. 13 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 №757/17; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 25.07.2018 № 5615-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Криничною Ганною Станіславівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1144; зобов'язати Фізичну особу-підприємця Криничну Ганну Станіславівну повернути Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 шляхом складання акту приймання - передачі.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування України” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування України”, право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування України”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування України” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Згідно з ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування України” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 6 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України” визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Прокурор стверджує, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було прийняте не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом.
Згідно п.30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняття рішення про затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів комунальної власності, є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
Стаття 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителі” кількох сіл, селищі та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У рішенні Конституційного Суду України №14-рп 2000 від 13.12.2000 року "У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 «Черемшина» (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (справа про визначення способу малої приватизації)" вказано, що способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
Рішенням Харківської міської ради № 691/17 ви 21.06.2017 р. затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р. (надалі - Програма).
Пунктом 2.2. ст. 2 Програми приватизації серед принципів індивідуальної приватизації визначено можливість вибору способу приватизації об'єкта. Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
Ініціативи щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Пунктом 3.4. ст. 3 Програми встановлено, що приватизація об'єктів може здійснюється шляхом викупу без встановлення яких-небудь обмежень. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Пунктом 3.5. Програми передбачається можливість орендаря, що виявив бажання приватизувати орендоване майно звернутися до управління с заявою про включення такого майна до переліку об'єктів, що підтягають приватизації.
Згідно з пунктом 3.7. Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.
Рішення про затвердження переліків об'єктів, що піддягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8). Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об'єкта окремим рішенням (пункт 7.2 Програми).
Рішення Харківської міської ради № 691/17 від 21.06.2017 р. про затвердження Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р. та сама програма приватизації дійсні та не оскаржені.
Рішенням Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» прийнято на підставі Закону України Про приватизацію державного майна”, Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання ви 21.06.2017 № 691/17 в додатку 1 до переліку об'єктів які підлатають приватизації (відчуженню) шляхом викупу внесені нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Частина 2 ст.777 Цивільного кодексу України надає наймачеві переважне право придбати річ, що є об'єктом найму, за умов належного виконання своїх обов'язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.
Це положення законодавства встановлює межі поведінки особи щодо реалізації свого права, а саме реалізації правовідносин без яких-небудь додаткових умов викупу/придбання, крім належного виконання договору оренди.
Частиною 1 ст. 289 Господарського кодексу України встановлено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Приписами п. 5.6. договору оренди № 1511 від 01.09.2004 р. було визначено право ОСОБА_1 на викуп об'єкту оренди відповідно до чинного законодавства України, при єдиній умові належного виконання договору щодо сплати орендної плати.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошеній ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підтягає приватизації шляхом викупу.
Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами, у тому числі у разі здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Посилання прокурора на приписи пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо можливості приватизації якщо орендарем за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду - є помилковими та такими, що порушують права та законні інтереси особи, які передбачені та охороняються Конституційними приписами.
Як зазначалося вище право орендаря на приватизацію (відчуження) шляхом викупу передбачено п.5.6. договору оренди №1511 від 01.09.2004 р. та Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час укладення між сторонами правовідносин), та ст. 777 ЦК України, а саме станом на 2004 рік. Обмеження права орендаря на викуп з'явилося на багато пізніше, ніж сторони досягли згоди щодо суттєвих умов виконання договору і не можуть застосовуватись до правовідносин за якими у сторін досягнуто згоди, на які і сподівалася ФОП Кринична Г.С.
Звуження обсягу існуючих прав особи повинні відповідати Конституції України без порушення основних прав і свобод людини і громадянина, які гарантовані Конституцією України, та якою встановлюються межі, в яких відбувається таке обмеження.
У статті 3 Конституції України передбачено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Саме забезпеченням прав і свобод людини і громадянина є створення умов, необхідних для їх реалізації, які є напрямками державної діяльності.
У статті 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийняти нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки положення статті 22 Конституції України забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві та закріплюють принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то не можуть бути звужені не тільки конституційні, а й усі права та свободи, передбачені законами України (відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України ці права та свободи так само, як і їх гарантії, визначаються виключно Законами України), та зміст і обсяг конституційних прав і свобод розкривається не тільки в Конституції України, а й в інших законах України.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 64 Конституції України передбачено принцип заборони свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. Згідно з цим принципом наявні певні межі цих прав і свобод, які мають визначатися лише Конституцією України. Із приписів статей 8, 64 Конституції України випливає, що якщо будь-який закон чи нормативно-правовий акт передбачає певні обмеження (або скасування) тих чи інших прав і свобод людини і громадянина, крім тих, що визначені Конституцією України, то ці обмеження не є правомірними, суперечать Конституції України, тому не повинні братися до уваги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод га встановлювати механізми їх здійснення. Згідно ч.3 статті 22 Конституції України, при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Більш того, навіть обмежуючи конституційні права орендаря, прокурор не звернув увагу, що ФОП Кринична Г.С. протягом дії договору з 2004 року належно виконувала обов'язки орендаря, фактично виконала всі умови закону на який посилається прокурор, а саме здійснила за власні кошти невід'ємні поліпшення більше ніж на 25 % вартості об'єкта.
Таким чином, обмеження в праві відповідача, шляхом звуження переважного права на приватизацію - викуп орендованого майна з додатковими умовами ніж ті які були передбачені на час укладення договору оренди, є недопустимим.
Водночас, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).
Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.
Так, частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах “Раймондо проти Італії” від 22 лютого 1994 року, “Філліпс проти Сполученого Королівства” від 5 липня 2001 року, “Аркурі та інші проти Італії” від 5 липня 2001 року, “Ріела та інші проти Італії” від 4 вересня 2001 року).
Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
При цьому суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, судом встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо ФОП Криничної Г.С., Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.
ФОП Кринична Г.С. не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо приватизації ними майна.
Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 та Верховного Суду від29.10.2019 у справі №905/2236/18.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту не призведе до усунення порушень інтересів держави та не буде сприяти їх захисту.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 13 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 №757/17.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2018 № 5615-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Криничною Ганною Станіславівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1144, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Тобто правочин, який був вчинений з недодержанням у момент його вчинення вимог Цивільного кодексу України і його зміст суперечить нормам Цивільного кодексу України, має бути визнаний судом недійсним.
Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2018 № 5615-В-С був укладений при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.
На момент звернення прокурора з даним позовом, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2018 № 5615-В-С був виконаний, що підтверджується зокрема Інформаційною довідною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2021 № 241632929. Таким чином, в даному випадку, відсутні докази стосовно того, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
За таких обставин суд вважає, що вимога прокурора про визнання недійсним нежитлових приміщень від 25.07.2018 № 5615-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Кринична Г.С., не підлягає задоволенню.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Вимога про зобов'язання Фізичну особу-підприємця Криничну Ганну Станіславівну повернути Харківській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 1/2 частину приміщення № 8-10, загальною площею 39 кв.м., в будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання - передачі, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.07.2018 № 5615-В-С, в задоволенні якої відмовлено, тому правові підстави для задоволення цієї позовної вимоги також відсутні.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави, суд зазначає, що Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, і зв'язку з чим прокурором самостійно подано вказаний позов.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Щодо заяви відповідача 2 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача 2 про застосування позовної давності підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "03" червня 2021 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/220/21