м. Суми
01.06.2021 Справа № 905/9027/13
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 905/9027/13
за позовом: Державного підприємства “Селидіввугілля”, м. Селидове, Донецька область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”, м. Конотоп, Сумська область,
про заміну товару та стягнення 21756,00 грн.
представники сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
державний виконавець (в режимі відеоконференції) - Романчук І.А.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 позов задоволено повністю; зобов'язано ТОВ “НВО “Червоний металіст” замінити неякісний товар, поставлений за договором від 03.10.2012 № Т-1/112-2012, а саме: сигналізатори метану суміщених з головним світильником з двома порогами СМГ.1.1 у кількості 70 один., на новий; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” на користь Державного підприємства “Селидіввугілля” 21756,00 грн. штрафу за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів за договором, 2867,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
03.03.2014 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2014 у справі № 905/9027/13 видано відповідні накази.
14.05.2021 до суду надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст”, в якій просить суд визнати неправомірною постанову від 29.04.2021 ВП № 44236586 та заборонити заінтересованій особі2 вчиняти пов'язані з цією постановою будь-які виконавчі дії.
Ухвалою суду від 17.05.2021 розгляд скарги призначено в судове засідання на 24.05.2021.
21.05.2021 старший державний виконавець Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подав до суду відзив на скаргу про визнання постанови неправомірною та заборону вчиняти виконавчі дії, в якому просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, зазначивши про те, що постанова підписана старшим державним виконавцем Конотопського МВДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) Шешенею К.С., бо згідно наказу начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 1361/04 від 13.04.2021, виконання обов'язків старшого державного виконавця Конотопського МВДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) Литвин В.А. у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю у період з 15.04.2021 по 30.04.2021 було покладено на старшого державного виконавця Шешеню К.С.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що у постанові від 29.04.2021 зазначено, що вона вчинена старшим державним виконавцем Литвин В.А., проте від її імені постанову підписано іншим виконавцем, що порушує право сторони на здійснення виконавчого провадження на засадах верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості та об'єктивності у розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, вчинення постанови від 29.04.2021 не посадовою особою, яка в постанові зазначена, виключає можливість на реалізацію передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» права заявити відповідному державному виконавцю відвід у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 129-1 Коснтитуції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Статттею 2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.
У судовому засіданні державний виконавець Романчук І.А. повідомила, що на цей час виконавче провадження № 44236586 передано їй.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова містить реквізити назви посади «старший державний виконавець», ініціали та прізвище « ОСОБА_1 », проте не містить особистого підпису зазначеної особи, оскільки постанову підписано старшим державним виконавцем Шешенею К.С. на підставі наказу начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 1361/04 від 13.04.2021 «Про покладення виконання обов'язків на Шешеню К.С.».
У відзиві державний виконавець не заперечує факт того, що постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 29.04.2021 підписано Шешенею К.С., а не Литвин В.А.
Відповідно до п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, постанова як окремий документ містить серед іншого такі обов'язкові реквізити як найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою.
Таким чином, обов'язковий реквізит постанови виконавця - прізвище та ініціали особи повинен збігатись з підписом зазначеної особи.
Ці обставини вказують на порушення державним виконавцем порядку підписання виконавчого документа під прізвищем іншої особи.
Невідповідність підпису особи, яка винесла 29.04.2021 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, є підставою для визнання її винесеною не у спосіб визначений законом, тобто неправомірною.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, оскільки судом встановлена наявність підстав для визнання постанови від 29.04.2021 про поновлення вчинення виконавчих дій неправомірною, суд дійшов висновку про задоволення скарги в цій частині.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини підписання постанови та особу підписанта, скарга в частині заборони вчиняти заінтересованій особі2 - начальнику Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Марценюк А.С. будь-які виконавчі дії є безпідставними, оскільки ця посадова особа не має відношення до спірних правовідносин. Тому ця вимога є такою, що не підлягає задоволенню.
ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» просить суд стягнути з Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 12500,00 грн.
ВДВС заперечив проти стягнення зазначених витрат, вважаючи серед іншого такий розмір явно завищеним і необгрунтованим.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п. 1 ч.3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1-4 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Заявляючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що складають 12500,00 грн., позивач надав копію договору від 30.04.2021 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» (клієнт) та адвокатом Тукманом Євгеном Григоровичем, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення з надання клієнту правової допомоги на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 3500,00 грн. за кожну годину роботи адвоката. Отсточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 19.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 30.04.2021 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг становить 9 годин, на загальну суму 31500,00 грн.
Відповідно до п. 6 акту приймання-передачі грошові кошти в сумі 31500,00 грн. повинні бут сплачені клієнтом на користь адвоката в такому порядку: 12500,00 грн. сплачуються клієнтом в день підписання акту, решта суми сплачується клієнтом протягом 3-х днів після прийняття судом першої інстанції рішення у справі.
Скаржник подав на підтвердження витрат на правничу допомогу прибутковий касовий ордер № 1-19-05/21 від 19.05.2021 на суму 12500,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За таких обставин, враховуючи вартість і співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на складання та підготовку скарги про визнання постанови неправомірною та про зобов'язання вчинити дії як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, взявши до уваги проведення у цій справі судових засідань, в яких адвокат Тукман Є.Г. не був присутнім жодного разу); часткове задоволення скарги, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.за рахунок Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Керуючись ст. ст. 129, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” про визнання неправомірною постанову та заборону вчиняти дії задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною постанову Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про поновлення вчинення виконавчих дій від 29.04.2021 ВП № 44236586.
3. В іншій частині скарги відмовити.
4. Стягнути з Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Г.Тхора, 6, код ЄДРПОУ 34677957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка, 5, код 34880895) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п'ятсот гривень).
5. Стягувачем за ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Червоний металіст” (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка, 5, код 34880895).
6. Боржником за ухвалою є Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Г.Тхора, 6, код ЄДРПОУ 34677957).
7. Дана ухвала є виконавчим документом та набирає законної сили з моменту її оголошення - 01.06.2021.
8. Ухвала дійсна для пред'явлення до 01.06.2024.
9. Копію ухвали надіслати учасникам справи та Конотопському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 03.06.2021.
Суддя В.В. Яковенко