ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2021Справа № 910/21221/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" (02152, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, будинок 3/1, кв. 39; ідентифікаційний код: 32378885)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова Ірина Володимирівна (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 110)
про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, рішень загальних зборів та змін до статуту,
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача-1: ОСОБА_5
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова Ірина Володимирівна, в якому позивач просить суду:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" від 12.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Янцовою Іриною Володимирівною за зареєстрованим № 617;
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край", оформлені протоколом № 06/12 від 12.12.2017;
- визнати недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край", внесені та затвердженні рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край", оформлені протоколом № 06/12 від 12.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний договір купівлі-продажу від 12.12.2017 між позивачем та відповідачем укладений з грубими порушеннями законодавства, вчинений під впливом помилки, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійсним та як наслідок, на переконання позивача, визнанню недійсними також підлягають й рішення загальних зборів та зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.02.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 17.02.2021 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 розгляд справи призначити на 24.03.2021.
24.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.
24.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд поновити строк на його подання, долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.04.2021.
25.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву відповідача-2, в якому останній просить суд поновити строк на його подання, долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову.
09.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповіді на відзиви на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.04.2021.
У підготовчому засіданні 23.04.2021 за наслідками розгляду клопотання позивача про призначення експертизи та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до
Також, у даному підготовчому засіданні, суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2021.
У судовому засіданні 21.05.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача-1 заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Разом з тим, відповідачем-2 через канцелярію суду 20.05.2021 було подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 21.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва
12.06.2003 проведено державну реєстрацію ТОВ "Рідний Край", про що вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10671200000004895.
У 2003 року на підстави протоколу загальних зборів учасників № 1 було створено ТОВ "Рідний край", учасниками якого були ОСОБА_1 із часткою 50% Статутного фонду (капіталу) та ОСОБА_2 із часткою 50% Статутного фонду (капіталу).
Пунктом 8.1. установчого договору ТОВ "Рідний край" встановлено, що статутний фонд товариства становить 18 500 грн. у вигляді грошових внесків та формується наступним чином: ОСОБА_1 вносить 9250 грн., що становить 50 % Статутного фонду (капіталу), ОСОБА_2 вносить 9250 грн., що становить 50 % Статутного фонду (капіталу).
12.12.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край".
За умовами п. 2.1. договору від 12.12.2017 продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у свою власність та оплачує частку в статутному капіталі (корпоративні трава) ТОВ "Рідний край" у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Рідний край".
Уповноваженими особами, які уклали зазначений вище договір від 12.12.2017 виступили, зі сторони позивача, ОСОБА_4 (на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.10.2017 та безпосередньо ОСОБА_2
12.12.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Рідний край", за результатами яких складено протокол загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край" № 06/12.
На означених зборах було прийнято рішення, зокрема, про погодження відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки, що становить 50 відсотків статутного капіталу Товариства та припинення участі ОСОБА_1 у Товаристві. У зв'язку із зміною учасників, ТОВ "Рідний грай", встановлення нового розподілу між учасниками Товариства часток у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" ( ОСОБА_2 - частка у розмірі 18 500 грн., що становить 100% статутного капіталу ТОВ "Рідний край").
Також у зв'язку зі зміною учасників ТОВ "Рідний край" внесено відповідні зміни до Статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції, затверджено нову редакцію Статуту товариства, внесено відповідні зміни до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, доручено виконавчому органу (директору) товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції Статуту товариства та внесення відповідних змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Із змісту протоколу вбачається, що рішення про погодження відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки, що становить 50 відсотків статутного капіталу Товариства було прийнято у зв'язку із укладенням договору купівлі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 12.12.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений з грубими порушеннями законодавства, вчинений під впливом помилки, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійсним, виходячи із наступного:
- на момент здійснення правочину за оспорюваним договором, мала місце істотна помилка, щодо природи правочину та щодо прав та обов'язків сторін, також щодо властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність;
- на час укладення оспорюваного правочину позивачу не було відомо реальної вартості активів ТОВ "Рідний край", що впливає на цінність предмету правочину;
- після укладення оспорюваного правочину позивач дізнався про те, що у власності ТОВ "Рідний край" наявне майно, ринкова вартість якого значно перевищує вартість статутного капіталу Товариства. Отже в порушення пункту 12.9.6 Статуту ТОВ "Рідний край", пунктів установчого договору Товариства 12.1, 12.2, 12.2.1, 12.2.2 позивач не був належним чином повідомлений щодо: звітів про діяльність Товариства, в тому числі фінансових звітів про діяльність Товариства за минулий фінансовий рік; бухгалтерських звітів та інших планових і нормативних документів, що регулюють господарську та фінансову діяльність Товариства; звіти про перевірки та калькуляцію доходів. Відомості про стан господарської діяльності, фінансово-майновий стан, справ Товариства, які надавалися продавцю при укладенні правочину не відповідали дійсності. Таким чином, при укладенні оспорюваного договору, позивач помилково оцінював реальні показники господарської діяльності, активи ТОВ "Рідний край" та формування його статутного капіталу, що значно знизило відчужену частку ОСОБА_1 та унеможливило отримання дивідендів від діяльності ТОВ "Рідний край". Отже, при укладанні договору від 12.12.2017 порушені норми ст. 203, 215 ЦК України, правочин не відповідає вимогам ЦК України, оскільки, не відповідає волі позивача і щодо ціни договору - коли він був власником корпоративних прав, йому належало 50% статутного капіталу ТОВ "Рідний край", номінальною вартістю 9250,00 грн, про що зазначено у Статуті відповідача-2, а ринкова вартість є значно більшою.
- відчужуючи частку в статутному капіталі Товариства, позивач помилявся щодо прав та обов'язків сторін, так як права та обов'язки сторін оспорюваного правочину визначаються не лише договором, але також законом.
- частка в статутному капіталі є рухомим майном. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу рухомого майна здійснюється за умови наявності звіту про оцінку рухомого майна. Таким чином нотаріальне посвідчення оспорюваного договору відбулося із порушенням абз. 2 п. 173.4. ст. 173 Податкового кодексу України, що є також підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Що стосується визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", оформлених протоколом № 06/12 від 12.12.2017 та внесення змін до Статуту Товариства, що позивач вказує, що оскільки, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017 є недійсним, то рішення загальних зборах учасників ТОВ "Рідний край", оформлені протоколом № 06/12 від 12.12.2017 також підлягають визнанню недійсним.
Враховуючи, що позивач втратив право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" з моменту вчинення державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників та прийняти рішення про внесення змін до Статуту щодо зміни учасників.
Таким чином, повернення корпоративних прав позивачу можливе, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів в частині виключення позивача зі складу учасників Товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах ОСОБА_1 , виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.
Отже, на переконання позивача, єдиний належний спосіб захисту його порушених прав є визнання недійсними спірні рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", які були прийняті у зв'язку з укладенням договору від 12.12.2017, який є недійсним, в частині припинення участі ОСОБА_1 у ТОВ "Рідний край", розподілу часток у статутному капіталі Товариства та внесення відповідних змін до Статуту щодо зазначених дій.
Із поданого відповідачем-1 відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
- активи товариства не обмежуються лише вкладами учасників до статутного капіталу господарського товариства, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю;
- за весь період участі позивача у складі учасників Товариства, ОСОБА_1 жодного разу не скористалась наданим їй правом на одержання інформації про діяльність Товариства, як і не було направлено до виконавчого органу Товариства інформаційних запитів. Про існування в позивача, як учасника, такого права остання не могла не знати, оскільки ОСОБА_1 власноруч було підписано установчий договір ТОВ "Рідний край" від 05.05.2003.
- вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. На відміну від виходу, відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа (покупець за договором) такі права набуває. Відтак, на переконання відповідача-1 безпідставним є твердження позивача, що на момент укладення оспрюваного договору, з її сторони, мала місце помилка щодо природи правочину, а також прав та обов'язків сторін;
- у день укладення оспорюваного правочину, 12.12.2017, ОСОБА_4 який діяв, як законний представник ОСОБА_1 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій, нотаріально оформлено заяву, якою підтверджено, що ОСОБА_2 , повністю виконала свої зобов'язання за оспорюваним договором. Розрахунки за вказаним договором виконані в повному обсязі, претензій будь якого характеру за договором до ОСОБА_2 відсутні;
- позивач був належним чином повідомлений про характер діяльності та фінансовий стан діяльності ТОВ "Рідний край". Жодних уточнюючих запитів на одержання інформації про господарську діяльність ТОВ "Рідний край" зі сторони позивача на адресу Товариства не надходило;
- проведення оцінки майна при укладенні оспорюваного договору, станом на момент його укладення, згідно із чинним законодавством не вимагався, та й не вимагається станом на даний час;
- щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", оформлених протоколом № 06/12 від 12.12.2017, а також визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Рідний край", які були внесені та затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", яке було оформлене протоколом № 06/12 від 12.12.2017, то зазначені вимоги є похідними від основної вимоги визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017, а вищевказані вимоги позивача, на переконання відповідача-1 не можуть бути задоволені, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Тому, правові підстави, передбачені нормами статей 203, 215, 216, 229 ЦК України для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Із поданого відповідачем-2 відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволенні позовних вимог, вказуючи:
- про безпідставність тверджень позивача щодо необізнаності про фінансовий стан ТОВ "Рідний край";
- про безпідставність тверджень позивача, щодо наявності в неї наміру вийти зі складу товариства, а не продати належну їй частку, адже, відповідної заяви ОСОБА_1 до ТОВ "Рідний край" не подавала;
- про необґрунтованість доводів позивача про порушення укладеним договором купівлі-продажу абз. 2 п. 173.4. ст. 173 Податкового кодексу України. На переконання відповідача-2, позивач було хибно тлумачить норми права і внаслідок цього ототожнює корпоративні права з майновими правами на рухому річ, оскільки, останніми визнаються об'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням майном. Корпоративне право має іншу природу, адже, воно є сукупністю майнових та немайнових прав учасника господарського товариства, що по своїй суті не може бути річчю матеріального світу, яку, можливо перемістити у просторі. Податковим кодексом України також корпоративні права не ототожнюються з правами на рухомі речі (зокрема, в рамках регулювання ст. 173 ПК України). У ПК України передбачено, що під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна нотаріус посвідчує відповідний договір виключно за наявності оціночної вартості такого рухомого чайна. Проте, в п. 170.2 ПК України вказано, що продаж фізичною особою-учасником частки в статутному капіталі юридичної особи вважається продажем інвестиційного активу. Отже, дохід, отриманий платником податку - фізичною особою від продажу інвестиційного активу (зокрема, корпоративних прав), буде оподатковуватися не у порядку ст. 173 ПК України, а відповідно до пункту 170.2 ПК України, який не вимагає надання незалежної оцінки корпоративних прав для визначення об'єкта оподаткування.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, відповідно до п. 1 та 2 установчого договору від 05.05.2003 учасниками ТОВ "Рідний край" як на момент створення та державної реєстрації Товариства (12.06.2003), так до моменту безпосереднього укладення оспорюваного договору (12.12.2017), були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із розподілом часток по 50% кожному учаснику в статутному капіталі Товариства.
Положеннями п. 8.1. Статуту товариства в редакції від 12.06.2003 передбачено, що джерелами формування майна товариства є: кошти та майно, передані Товариству як статутний фонд; кошти, отримані Товариством в результаті здійснення його діяльності на території України та за її межами; майно, придбане Товариством в процесі його діяльності, а також безкоштовно передане Товариству юридичними та фізичними особами; прибутки від пінних паперів; придбання майна іншого підприємства, організації; інші джерела, не заборонені законодавством.
Аналогічні за змістом положення щодо власності господарського товариства передбачені також ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХІІ (який був чинний на момент укладення оспорюваного договору).
Відтак, суд відзначає, що активи товариства не обмежуються лише вкладами учасників до статутного капіталу господарського товариства, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю.
Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (чинний на момент укладення оспорюваного договору) визначено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства.
Аналогічні за змістом положення містяться також в ст. 6, 9 установчого договору ТОВ "Рідний край" від 05.05.2003.
Твердження позивача, стосовно того, що при укладенні спірного договору ОСОБА_1 не була повідомлена про характер діяльності, фінансовий став, а також щодо реальної вартості активів ТОВ "Рідний край" спростовуються наступним.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, та що у свою чергу встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017, а саме, п. 3.5. вбачається, що ОСОБА_1 , як продавець, підтвердила, що вона належним чином повідомлена про характер діяльності та про фінансово-майновий стан справ ТОВ "Рідний край" на момент укладення цього договору та гарантує, що укладення цього договору є вигідним для неї та відповідає її інтересам.
Зазначену вище обставину також підтверджує факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в засіданні вищого органу управління ТОВ "Рідний край" - загальних зборах учасників від 28.09.2017 під час розгляду питань щодо активів товариства, зокрема, поділу нерухомого майна. Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край" щодо цього питання оформлене протоколом № 1/138-п від 28.09.2017. З усіх питань порядку денного загальних зборів учасників позивач проголосувала "За", будь яких коментарів/зауважень з її сторони висловлено не було. Підписи всіх учасників на зазначено вище протоколі засвідчені нотаріально.
Крім того, як про це вказує відповідач-1 та чого не було спростовано позивачем, за весь період участі останнього у складі учасників Товариства, ОСОБА_1 жодного разу не скористалась наданим їй правом на одержання інформації про діяльність товариства, також жодного разу нею не було направлено до виконавчого органу товариства інформаційних запитів. Втім, про існування в неї, як учасника, такого права ОСОБА_1 не могла не знати, оскільки нею власноруч було підписано установчий договір ТОВ "Рідний край" від 05.05.2003.
Разом з тим, як про це вказує відповідач-2, до позовної заяви позивачем було додано рішення Господарського суду міста Києва № 17/444 від 27.11.2007, яке відповідно до доданої роздруківки, оприлюднене 14.12.2007, тобто, щонайменше починаючи з 14.12.2007 позивач мала змогу віднайти у відкритих джерелах інформацію про нерухоме майно, що належить ТОВ "Рідний край". Означеного позивачем спростовано не було.
Також, відповідач-2 акцентує увагу на тому, що позивачу достеменно було відомо про належність ТОВ "Рідний край" нерухомого майна, оскільки, до укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу частки 12.12.2017 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Рідний край" в яких прийняв участь й позивач, та на яких, зокрема, було прийнято рішення про відчуження частини вказаного нерухомого майна, оформлене протоколом № 2/138 загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017, які підписані позивачем в особі свого представника, підписи учасників на протоколі завірені нотаріально, що було предметом розгляду у справі № 910/14206/19. Означеного позивачем спростовано не було.
Як в Статуті ТОВ "Рідний край", так і в установчому договорі закріплені та описані процедури уступки частки (відчуження частки) - стаття 9 та вихід учасника зі складу товариства - стаття 10.
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований приписами ст. 147 Цивільного кодексу України (в редакції чинній у день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній у день виникнення спірних відносин).
За положеннями означених норм права, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю свої частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі, одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки (або її частини).
Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.
Відмінною від процедури відчуження частки є процедура виходу учасника зі складу товариства.
Приписами статей 116 Цивільного кодексу України та 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній у день виникнення спірних відносин) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України (в редакції чинній у день виникнення спірних відносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Відтак, суд відзначає, що приписами Цивільного кодексу України передбачено право учасника ТОВ в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. При цьому, відкликання заяви про вихід після її отримання товариством допускається лише за згодою самого товариства та у разі якщо відповідні зміни у складі учасників не пройшли державної реєстрації.
Отже, суд вказує, що вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. На відміну від виходу, відчуження учасником своєї частки - це розпорядження ним своїм майном (майновими правами). Внаслідок такого відчуження учасник втрачає свої майнові права, натомість, інша особа (покупець за договором) такі права набуває.
Так, положеннями статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення.
Під помилкою, що має істотне значення, за умовами цивільного законодавства розуміється помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. При цьому, за загальним правилом, не має розцінюватися як помилка незнання сторонами правочину норм законодавства. Помилка щодо мотиву правочину, тобто обставин, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин, також не має істотного значення.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов до беззаперечного висновку, що твердження позивача стосовного того, що на момент укладення спірного договору, зі сторони ОСОБА_1 мала місце помилка щодо природи правочину, а також прав та обов'язків сторін, не знайшли стового підтвердження.
Із матеріалів справи слідує, що укладенню спірному договору передувала процедура реалізації учасниками свого переважного права на купівлю частки Товариства, що пропонувалась до продажу, зокрема, 20.11.2017 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 , було направлене повідомлення про продаж частки, що становить 50% статутного капіталу ТОВ "Рідний край".
Судом встановлено, що у вказаному повідомленні позивачем однозначно висловлено намір продати належну їй частку у розмірі 50% за ціною 9 250,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, реалізовуючи виявлений намір ОСОБА_1 здійснити відчуження шляхом продажу належної їй частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край", 12.12.2017 ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем було укладено договір відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 , належні їй 50% частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край".
Відповідно до п. 3.2. вказаного договору, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Рідний край" та корпоративні права (що випливають з цієї частки) переходять від продавця до покупця з моменту підписання цього договору.
Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 8.1. договору).
Пунктом 3.3. договору встановлено, що з дня переходу до ОСОБА_2 як покупця, права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Рідний край" до ОСОБА_2 переходять всі права та обов'язки продавця ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Рідний край".
Договір підписаний 12.12.2017 сторонами, тому, відповідно до наведених положень, договору цей договір набрав чинності саме 12.12.2017. Тобто, безпосередньо 12.12.2017 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перейшли 50% частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край" та корпоративні права (що випливають з цієї частки).
Згідно п. 3.4. договору, цей договір є підставою для реєстрації змін до статуту ТОВ "Рідний край".
У зв'язку з чим, на виконання положень п. 3.4. договору, 12.12.2017 було внесено зміни до статуту ТОВ "Рілний край", а саме, виключено ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) Товариства. З моменту державної реєстрації ТОВ "Рідний край" це була перша зміна складу учасників Товариства.
Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2018 за № 1004163852 станом на 03.07.2018. Згідно інформації, зазначеної у вказаній інформаційній довідці після зміни складу учасників (засновників) Товариства 12.12.2017, станом на 03.07.2018 єдиним учасником (засновником) Товариства була ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 18 500, 00 грн.
Більше того, в день укладення спірного правочину, 12.12.2017, ОСОБА_4 , який діяв як законний представник ОСОБА_1 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій, нотаріально оформлено заяву, якою підтверджено, що ОСОБА_2 , повністю виконала свої зобов'язання за спірним договором. Розрахунки за вказаним договором виконані в повному обсязі, претензій будь-якого характеру за договором до ОСОБА_2 не має.
Відтак, викладеним вище підтверджується, відсутність у ОСОБА_1 будь яких заперечень та зауважень щодо змісту, суті правочину та наслідків, що для неї настали в результаті укладення даного договору. Більше того, зазначену заяву, станом на сьогоднішній день, не відкликано та не оскаржено, відповідно, даний документ є чинним.
Суд відзначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх учинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Отже, суд констатує, що твердження позивача про укладення спірного договору під впливом помилки є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, спростовані викладеними вище обставинами.
Що стосується доводів позивача про укладення спірного договору в порушення абз. 2 п. 173.4 ст. 173 Податкового кодексу України без проведення оцінки частки у статутному капіталі, то суд з такими доводами позивача не погоджується з огляду на слідуюче.
Не вбачається за можливе ототожнення корпоративних прав з майновими правами на рухому річ, оскільки, останніми визнаються суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. У свою чергу, корпоративне право є сукупністю майнових та немайнових прав учасника господарського товариства, що по своїй суті не може бути річчю матеріального світу, яку можна перемістити з просторі.
Поміж того, не ототожнюються корпоративні права з рухомим майном також при визначенні порядку їх оподаткування (зокрема, в рамках регулювання ст. 173 ПК України). Податковим кодексом України передбачено, що під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна нотаріус посвідчує відповідний договір виключно за наявності оціночної вартості такого рухомого майна. В той же час, продаж фізичною особою-учасником частки в статутному капіталі юридичної особи вважається продажем інвестиційного активу (п. 170.2 ПК України).
Отже, дохід, отриманий платником податку - фізичною особою від продажу інвестиційного активу (зокрема, корпоративних прав), буде оподатковуватись не у порядку ст. 173 ПК України, а відповідно до п. 170.2 ПК України, який не вимагає надання незалежної оцінки корпоративних прав для визначення об'єкта оподаткування.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-111, проведення оцінки майна є обов'язком у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого визначення у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, що є у комунальній власності, а також повернення нього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку ари спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.
Втім, суд відзначає, що серед випадків, при яких проведення оцінки є обов'язковим, відсутній пункт "укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі господарського товариства".
Більше того, наведені в ст. 7 зазначеного вище Закону підстави не стосуються оспорюваного договору, адже, мала місце зміна учасників товариства внаслідок продажу корпоративних прав, що є процедурою відмінною від виходу (виключення) учасника зі складу товариства. Обов'язковість проведення оцінки корпоративних прав не передбачена також ні положеннями Податкового кодексу України, ні нормами Закон України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.
Відтак, суд вказує, що проведення оцінки майна при укладенні спірного договору, згідно із чинним на той час законом, не вимагалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, виходячи із викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 12.12.2017, не доведено наявності підстав з відповідними засобами доказування щодо недійсності такого договору.
За таких підстав, наведені позивачем обставини, з якими ОСОБА_1 обумовлює визнання спірного договору недійсним, приймаючи до уваги положення статей Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, не мають своїм наслідком визнання такого договору недійсним, оскільки, останній не навів, а суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання такого договору недійсним.
Разом з тим, оскільки, вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", оформлені протоколом № 06/12 від 12.12.2017 та визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Рідний край", які були внесені та затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Рідний край", яке було оформлене протоколом № 06/12 від 12.12.2017 є саме похідними від основної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Рідний край" від 12.12.2017, то за таких обставин, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.
Що стосується посилань позивача у позовній заяві на інші судові рішення в яких, на переконання ОСОБА_1 , викладена правова позиція - вартість частини майна товариства, належна до виплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об'єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, тощо.
Однак, у судовій практиці, яка надана позивачем, обставини, які формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, не можна вважати подібними.
Зокрема, у наданих для прикладу постановах Великої Палати Верховного Суду предметом позову є саме вихід учасника зі складу господарського товариства, а не відчуження учасником належної йому частки за договором купівлі-продажу. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктивного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, предмету правового регулювання, предмету та підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Таким чином, посилання позивача на інші судові рішення не можна сприйняти як приклади застосування одних і тих же норм матеріального права.
Більше того, правові норми, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги регламентують також саме процедуру виходу учасника товариства зі складу юридичної особи і не розповсюджуються на правовідносини купівлі-продажу частки в статутному капіталі господарського товариства. Відповідно, зазначені позивачем правові норми не можуть бути обґрунтуванням поданої ним позовної заяви.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зроблені у рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом в ході розгляду справи обставин.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний край" (02152, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, будинок 3/1, кв. 39; ідентифікаційний код: 32378885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова Ірина Володимирівна (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 110) про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, рішень загальних зборів та змін до статуту - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 31.05.2021
Суддя Д.О. Баранов