номер провадження справи 5/43/21
31.05.2021 Справа № 908/644/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Композитсталь" (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 86, кв. 57; код ЄДРПОУ 42632465)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 р. на загальну суму 515 893,95 грн.
Від позивача: Мухін О.І., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1040444 від 17.03.2021 (посвідчення адвоката України №ЗП001482 від 29.11.2017);
Від відповідача: Погосян С.Г., довіреність № 2809 від 02.09.2019, посвідчення № ЗП001571 від 28.02.2018, адвокат;
11.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Композитсталь" № 21/0309/-04 від 09.03.2021 (вх. № 682/08-07/21 від 11.03.2021) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 на загальну суму 515 893,95 грн.
11.03.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/644/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.04.2021 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
До господарського суду Запорізької області від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив № 28-23/7701 від 01.04.2021 на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову та стягненні судових витрат з відповідача відмовити.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Композитсталь" до суду надійшла відповідь № 21/0405/-01 від 05.04.2021 на відзив, згідно якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти аргументів відповідача стосовно нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та судових витрат зазначивши, що розмір витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи зазначені орієнтовно. Детальний розрахунок витрат на правничу допомогу та їх документальні підтвердження будуть надані суду у встановленому ГПК України порядку.
Ухвалою суду від 07.04.2021 № 908/644/21 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.05.2021 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано відповідачу завчасно до наступного судового засідання направити на адреси суду та позивача письмові заперечення на відповідь №21/0405/01 від 05.04.2021 на відзив. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
15.04.2021 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення № 28-23/8763 від 13.04.2021 на відповідь на відзив, згідно яких відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.05.2021 за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву до 31.05.2021 о 12 год. 00 хв., про що присутні представники сторін повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 31.05.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".
У судовому засіданні 31.05.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" неналежно виконало зобов'язання за договором поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 щодо сплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікацій видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 481 087,94 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції, позивач нарахував 3 % річних за період з 04.09.2020 по 19.02.2021 включно у розмірі 9 103,21 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по січень 2021 включно на суму 25 702,80 грн. Також позивачем заявлено орієнтовний розмір судових витрат на суму 10 000,00 грн., які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві зазначивши, що відповідно до пункту 3.2 Договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45-ти календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Позивачем здійснено на адресу відповідача поставку продукції за вказаним договором на загальну суму 1 227 893,39 грн. При цьому, відповідно до п. п. 4.4., 4.6 Договору, продукція що поставлялась повинна була супроводжуватись серед іншого податковою накладною. Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Між тим, при здійсненні поставки, продукція не супроводжувалась податковою накладною, оформленою та зареєстрованою в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. Крім цього, в порушення умов договору позивач здійснював поставку продукції окремими партіями. Податкова накладна № 7 від 03.12.2020 на електрону адресу відповідача та вимога щодо сплати частини вартості продукції поставленої за договором № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 у розмірі суми ПДВ до відповідача не надходили. Оскільки умовами договору не передбачено здійснення поетапної поставки продукції та поетапного надання податкових накладних, обов'язок позивача щодо надання податкових накладних вважається виконаним з моменту надання накладних на всю суму ПДВ за договором та з цієї дати у відповідача виникає обов'язок щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ. Крім цього, позивачем неправомірно нараховані інфляційні витрати за вересень 2020 та невірно визначені періоди прострочення при нарахуванні 3 % річних. Також відповідач заперечив проти вимоги позивача щодо стягнення адвокатських витрат на суму 10 000,00 грн. Посилаючись на вимоги ст.ст. 251, 252, 253, п. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 ЦК України, просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ не містить формулювань про поставку «всієї» продукції або «в повному обсязі». Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за товар (45 календарних днів з дати поставки). Будь-яких доказів звернення до Позивача з приводу не передання податкової накладної Відповідач суду не подав. Крім того, Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК зареєстрував податкові накладні № 1 від 20.07.2020 (внесення відомостей 20.07.2020), № 2 від 29.07.2020 (внесення відомостей 29.07.2020), № 55 від 27.11.2020 (внесення відомостей 27.11.2020), № 7 від 03.12.2020 (внесення відомостей 03.12.2020), № 33 від 18.12.2020 (внесення відомостей 18.12.2020) у Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчать відповідні квитанції. Відповідно до п.п. 14, 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердже ного постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування. Отже, заперечення Відповідача не звільняють його як по купця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар, оскільки Відповідач і сам не заперечує проти того, що ним було отримано Товар, заперечень щодо його якості, кількості також немає, що свідчить про законність та обґрунтованість позовних вимог.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначив, що поставка продукції, зазначеної в п. 1.1. договору, мала здійснюватись у визначений строк без поділу на частини, у зв'язку з чим висновки позивача про настання строку оплати протягом 45 днів за кожною окремою партією поставленої продукції є помилковими. Крім цього, в порушення умов договору, при здійсненні поставки продукція не супроводжувалась податковою накладною, оформленою та зареєстрованою в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. Позивач здійснював поставку продукції з порушенням строку, що призвело до неможливості належного виконання відповідачем своїх обов'язків по договору.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 31.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
26.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Композитсталь» (позивач, постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 (договір).
Неодноразово до договору були внесені зміни, які викладені в межах дії договору у додаткових угодах до договору № 1 від 30.07.2020, № 2 від 03.09.2020, № 3 від 04.11.2020, № 4 від 30.12.2020.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1. договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2020), постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно зі специфікацією на суму 1 285 327,72 грн.
Умовами п. 1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 04.11.2020) сторони визначили, що строк поставки продукції: поз. 2, 6, 8 п. 1.1. договору - травень-липень 2020; поз. 26, 27 п. 1.1. договору - 14 серпня 2020; поз. 4, 7, 9-24, 28-32 п. 1.1. договору - травень-20 грудня 2020; поз. 1, 3, 5, 25 п. 1.1. договору - травень-грудень 2020.
Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору поставка продукції відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010), на умовах DDP м. Енергодар. Одержувач продукції - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склади.
Пунктом 4.3. договору визначено, що поставка продукції відбувається в строки згідно п. 1.3 договору.
Згідно п. 11.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору не надано.
На виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 1 227 893,39 грн. (у т.ч. ПДВ 204 648,91 грн.), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (а.с. 19 - 38), а саме:
- видаткова накладна № КС-72001 від 20.07.2020 на суму 457 448,15 грн. (у т.ч. ПДВ 76 241,36 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № КС-72001 від 20.07.2020, податковою накладною № 1 від 20.07.2020, яка зареєстрована за реєстраційним № 9195210379 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 11.08.2020;
- видаткова накладна № КС-72901 від 29.07.2020 на суму 8 724,24 грн. (у т.ч. ПДВ 1 454,04 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № КС-72901 від 29.07.2020, податковою накладною № 2 від 29.07.2020, яка зареєстрована за реєстраційним № 9197964315 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 12.08.2020;
- видаткова накладна № КС-112703 від 27.11.2020 на суму 194 320,36 грн. (у т.ч. ПДВ 32 386,73 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № КС-112703 від 27.11.2020, податковою накладною № 55 від 27.11.2020, яка зареєстрована за реєстраційним № 9330689478 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 11.12.2020;
- видаткова накладна № КС-120301 від 03.12.2020 на суму 452 918,56 грн. (у т.ч. ПДВ 75 486,43 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № КС-120301 від 03.12.2020, податковою накладною № 7 від 03.12.2020, яка зареєстрована за реєстраційним № 9345670133 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 24.12.2020;
- видаткова накладна № КС-121802 від 18.12.2020 на суму 114 482,08 грн. (у т.ч. ПДВ 19 080,35 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № КС-121802 від 18.12.2020, податковою накладною № 33 від 18.12.2020, яка зареєстрована за реєстраційним № 9365483166 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 14.01.2021.
Таким чином, останній 45-тий день строку оплати Відповідачем за поставлені товари за видатковими накладними:
- № КС-72001 від 20.07.2020 - 03.09.2020;
- № КС-72901 від 29.07.2020 - 14.09.2020;
- № КС-112703 від 27.11.2020 - 11.01.2021;
- № КС-120301 від 03.12.2020 - 18.01.2021;
- № КС-121802 від 18.12.2020 - 01.02.2021.
Сам факт поставки та отримання вказаного у видаткових та товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 1 227 893,39 грн. з ПДВ Відповідачем не заперечується.
Договором також визначено:
4.4. Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 примірника; б) податкова накладна; в) сертифікат якості, виданий підприємством-виробником (оригінал або копія, завірена постачальником).
4.6. Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
7.1. У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
19.02.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 21/0219/-02 про порушення Покупцем умов договору в частині здійснення оплати за отриману продукцію та наявністю у ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" основної заборгованості за поставлений товар по договору № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 на суму 1 221 893,39 грн., а також нарахування 3 % річних та інфляційних витрат на загальну суму 43 114,36 грн. (а.с. 39-42).
Як вбачається з виписки по особовому рахунку ТОВ «ВКП «Композитсталь», 26.11.2020 та 19.02.2021 відповідачем на користь позивача частково перераховані грошові кошти за поставлену продукцію по договору № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 на загальну суму 746 805,45 грн. (а.с. 43-44).
Однак, в порушення умов договору поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на 11.03.2021 сума основної заборгованості відповідача за договором № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 становить 481 087,94 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 04.09.2020 по 09.03.2021 у розмірі 9 103,21 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по січень 2021 включно на суму 25 702,80 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 1 227 893,39 грн., що також визнається самим Відповідачем і не підлягає доведенню в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України. Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару Відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу Позивача не висував.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні № 1 від 20.07.2020 (внесення відомостей у ЄРПН 11.08.2020), № 2 від 29.07.2020 (внесення відомостей у ЄРПН 12.08.2020), № 55 від 27.11.2020 (внесення відомостей у ЄРПН 11.12.2020), № 7 від 03.12.2020 (внесення відомостей у ЄРПН 24.12.2020) та № 33 від 18.12.2020 (внесення відомостей у ЄРПН 14.01.2021), що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх реєстрацію.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо складання податкових накладних при постачанні товару відповідачу та їх реєстрації у визначені ПК України строки, про що свідчать відповідні квитанції (а.с. 22, 26, 30, 34 та 38).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Також суд вважає, що доводи Відповідача про те, що у п. 3.2 Договорів сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, Позивачем у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою.
Отже, зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Також суд враховує, що Відповідач не сплатив навіть частину вартості товару без ПДВ і на дату прийняття цього рішення.
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 відповідачем суду не надано.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості на суму 481 087,94 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 9 103,21 грн. за загальний період з 04.09.2020 по 09.03.2021 та суму інфляційних втрат в розмірі 25 702,80 грн. за період вересень - січень 2021 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійсненою судом за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевіркою нарахованих позивачем сум встановлено, що сума 3% річних за загальний період з 04.09.2020 по 09.03.2021 становить 9 047,00 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача з відмовою у стягненні 56,21 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, оскільки Позивачем розраховано інфляційні нарахування за період з 04.09.2020 по 31.01.2021 (вересень 2020 - 100,5%, жовтень 2020 - 101,0%, листопад 2020 - 101,3%, грудень 2020 - 100,9%, січень 2021 - 101,3%) включно, то сума втрат від інфляційних процесів склала 25 702,80 грн., що відповідає вказаній практиці Верховного суду та заборгованість Відповідачем частково погашена лише 19.02.2021. Проте, Позивачем до стягнення сума інфляційних втрат 25 702,80 грн. за період з 04.09.2020 по 31.01.2021 розрахована вірно та підлягає стягненню з Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу за наявності підстав буде вирішено судом в порядку ст. 221 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Композитсталь" (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 86, кв. 57; код ЄДРПОУ 42632465) основну заборгованість за договором поставки продукції № 190(7)20Ук/53-121-01-20-09386 від 26.05.2020 у розмірі 481 087 (чотириста вісімдесят одна тисяча вісімдесят сім) грн. 94 коп., 3 % річних за загальний період з 04.09.2020 по 09.03.2021 включно на суму 9 047 (дев'ять тисяч сорок сім) грн. 00 коп., інфляційні витрати за період з вересня 2020 по січень 2021 включно на суму 25 702 (двадцять п'ять тисяч сімсот дві) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 737 (сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 57 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2021.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.