Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/264/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Вінокуров В.О. - довіреність від 10.04.202 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех"
про стягнення 242195,44 грн
До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім", згідно якої останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех" 234728,50 грн основного боргу, 4419,74 грн пені, 1951,91 інфляційних, 1095,29 грн 3% річних, 3632,93 грн судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, визначеному за результатами розгляду справи, в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК. Також позивач просить зазначити в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені до моменту виконання такого рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех", з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу.
Ухвалою від 15.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.04.2021.
Ухвалою від 12.04.2021 суд відклав розгляд справи на 13.05.2021.
В судовому засіданні 13.05.2021 оголошено перерву до 14 год 30 хв 27.05.2021.
26.05.2021 на електронну адресу суду від директора відповідача надійшло клопотання від 25.05.2021 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні представника, яке не підписано ЕЦП.
У судове засідання 27.05.2021 відповідач своїх представників не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що вбачається з Трекінгу відправлень із сайту "Укрпошта" (а.с. 91-93).
В судовому засіданні 27.05.2021 представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Підтвердив часткову сплату відповідачем основного боргу. Заперечив щодо відкладення розгляду справи наголосивши, що її розгляд неодноразово відкладався, а спрощене позовне провадження призначене для швидкого вирішення справ у встановлені ГПК строки. Також наголосив на необхідності призначити судове засідання, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, для вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на надіслане клопотання відповідача від 25.05.2021 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника, суд враховує таке.
Відповідно до ст.216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Згідно п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Також судом взято до уваги, що відповідно до ч.4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
За вказаного, враховуючи п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України, а також те, що доказів перебування у відрядженні представника відповідача не надано, крім того останній не позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання. При цьому, суд також враховує, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а правом подання письмового відзиву відповідач не скористався, про необхідність вчинення додаткових процесуальних дій не зазначає.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" (постачальник, позивач,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №179-МХ (далі - Договір (а.с. 13)), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну сировину (далі - продукція) в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Під "Додатками" цього договору, розуміються підписані сторонами Специфікації (п. 1.1., 1.2. Договору).
До вказаного Договору 30.06.2020 сторони також підписали Протокол розбіжностей (а.с. 14-16).
Позивач вказує, що на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних, поставив відповідачу товар на загальну суму 404728,50грн, однак останній, в порушення умов Договору, провів лише часткову його оплату у розмірі 170000,00 грн, заборгувавши станом на час звернення до суду 234728,50 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 4419,74 грн пені, 1951,91 інфляційних, 1095,29 грн 3% річних.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №179-МХ від 30.06.2020, з протоколом розбіжностей до нього (а.с. 13-16).
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ТХ020938 від 30.10.2020 на суму 186900,00грн, №ТХ022340 від 19.11.2020 на суму 13204,50 грн, №ТХ023568 від 03.12.2020 на суму 94344,00 грн, №ТХ000069 від 05.01.2021 на суму 110280,00 грн, позивач передав відповідачу загальною вартістю 404728,50 грн. Вказаний товар був отриманий відповідачем, що засвідчено підписом уповноваженого за довіреністю представника та відтиском печатки відповідача на накладних (а.с. 17-26).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 4.4. Договору (в редакції підписаного сторонами Протоколу розбіжностей) сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки продукції.
Згідно з п. 6.6. Договору (в редакції підписаного сторонами Протоколу розбіжностей), постачальник зобов'язаний зареєструвати у встановлені законодавством терміни, складену з дотриманням вимог п. 201.1 ПКУ податкову накладну, а також відобразити її у складі податкових зобов'язань відповідного податкового періоду. Покупець має право затримати оплату 20% вартості продукції до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, до наявності статусу документа "Успішно зареєстрована в ЄПН і відправлена покупцеві", що не буде являтись порушенням з боку покупця по оплаті поставленого товару.
Матеріали справи містять податкові накладні, зареєстровані, відповідно - 12.11.2020, 03.12.2020, 17.12.2020, 21.01.2021.
За вказаного, враховуючи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за приписами якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки у строк:
- за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020 - до 30.11.2020 (29.11.2020 - неділя);
- за видатковою накладною №ТХ022340 від 19.11.2020 - до 21.12.2020 (19,20 грудня - субота, неділя);
- за видатковою накладною №ТХ023568 від 03.12.2020 - до 04.01.2020 (02, 03 січня 2021 - субота, неділя);
- за видатковою накладною №ТХ000069 від 05.01.2021 - до 04.02.2021.
Матеріали справи також містять рахунки №ТМ034914 від 29.10.2020 на суму 186900,00грн, №ТМ037118 від 17.11.2020 на суму 13204,50грн, №ТМ038879 від 01.12.2020 на суму 94344,00грн, №ТМ000070 від 04.01.2021 (а.с. 16 (зворотній бік), 19, 22, 16).
Суд встановив, що відповідач свій обов'язок по оплаті отриманого товару виконав з порушенням визначених Договором строків. Зокрема, згідно банківської виписки по рахунку (а.с. 27), 30.11.2020 відповідач перерахував позивачу 100000,00грн, 03.12.2020 - 50000,00грн, 22.12.2020 - 20000,00грн, вказавши в призначенні платежу: "Плата за ветпрепарати зг.рах.№ТМ034914 від 29.10.2020, дог.№179-МХ від 30.06.2020, в т.ч. ПДВ 20%..." (а.с. 42, 57).
За вказаного, позивач вірно визначив, що на дату звернення до суду, сплачені кошти слід зарахувати за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020 на суму 186900,00грн, на оплату якої був виписаний рахунок №ТМ034914 від 29.10.2020.
Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020 склала 16900,00 грн (186900,00грн - 170000,00грн). Видаткові накладні №ТХ022340 від 19.11.2020 на суму 13204,50 грн, №ТХ023568 від 03.12.2020 на суму 94344,00 грн, №ТХ000069 від 05.01.2021 на суму 110280,00, залишились неоплаченими.
Після звернення позивача до суду (11.03.2021) відповідач додатково сплатив 12.03.2021 на рахунок позивача 5000,00грн, вказавши в призначенні платежу: "Плата за ветпрепарати зг.рах.№ТМ034914 від 29.10.2020, дог.№179-МХ від 30.06.2020, в т.ч. ПДВ 20%..." (а.с. 70). Вказану оплату підтвердив позивач у своєму клопотанні від 23.04.2021 (а.с. 64-66) та його представник у судових засіданнях.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Дослідивши викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що у даній справі відсутній предмет спору в частині стягнення 5000,00 грн основного боргу, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення на користь позивача 229728,50 грн є обґрунтованими.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п. 6.3. Договору, у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Також покупець на вимогу постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3-х процентів річних від простроченої суми.
З розрахунку позивача (а.с .11-12) вбачається, що 4419,74 грн пені та 1095,29 грн 3% річних останнім нараховано:
- за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020 - на суму 50000,00 грн (за період з 30.11.2020 по 03.12.2020) пеня складає 49,18 грн, 3% річних 12,30 грн; на суму 20000,00 грн (за період з 30.11.2020 по 22.12.2020 пеня складає 144,26 грн, річні 36,07 грн; на суму боргу 16900,00 грн (за період з 30.11.2020 по 11.03.2021) пеня складає 563,46 грн, 3% річних - 140,17 грн);
- за видатковою накладною №ТХ022340 від 19.11.2020 - за період 21.12.2020 по 11.03.2021, на суму боргу 13204,50 грн, пеня складає 349,34 грн, 3% річних - 86,80 грн;
- за видатковою накладною №ТХ023568 від 03.12.2020 - за період 04.01.2021 по 11.03.2021, на суму боргу 94344,00 грн, пеня складає 2062,64 грн, 3% річних - 511,78 грн;
- за видатковою накладною №ТХ000069 від 05.01.2021 - за період з 05.02.2021 по 11.03.2021, на суму боргу 110280,00 грн, пеня складає 1250,85 грн, 3% річних - 307,34 грн.
Перевіривши вищевказаний розрахунок пені та 3% річних суд встановив, що позивач помилково:
- по видатковій накладні №ТХ020938 від 30.10.2020 частково здійснив нарахування не на суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а на суми здійснених оплат;
- при визначенні початку періоду нарахувань, не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
За розрахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон", пеня та 3% річних складають:
- за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020 - на суму боргу 86900,00грн (за період з 01.12.2020 по 02.12.2020 (03.12.2020 оплата 100000,00грн) пеня складає 56,98 грн, 3% річних 14,25 грн; на суму боргу 36900,00 грн (за період з 03.12.2020 по 21.12.2020 (22.12.2020 оплата 50000,00грн) пеня складає 241,97 грн, річні 60,49 грн; на суму боргу 16900,00 грн (за період з 23.12.2020 по 11.03.2021 (22.12.2020 оплата 20000,00грн) пеня складає 441,72 грн, 3% річних - 109,70 грн);
- за видатковою накладною №ТХ022340 від 19.11.2020 - за період з 22.12.2020 по 11.03.2021, на суму боргу 13204,50 грн, пеня складає 349,46 грн, 3% річних - 86,79 грн;
- за видатковою накладною №ТХ023568 від 03.12.2020 - за період 05.01.2021 по 11.03.2021, на суму боргу 94344,00 грн, пеня складає 2065,23 грн, 3% річних - 511,78 грн;
- за видатковою накладною №ТХ000069 від 05.01.2021 - за період з 05.02.2021 по 11.03.2021, на суму боргу 110280,00 грн, пеня складає 1290,12 грн, 3% річних - 317,24 грн.
Всього, за розрахунком суду сума пені склала 4445,48 грн, сума 3% річних - 1100,25грн.
Інфляційні позивачем нараховано за період з грудня 2020 по лютий 2021 у розмірі 1951,91грн. При цьому по видатковій накладні №ТХ020938 від 30.10.2020 позивач також частково здійснив нарахування не на суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а на суми здійснених оплат. За розрахунком суду, за визначений позивачем період, інфляційні склали 3210,60 грн.
Враховуючи, що визначені судом суми пені, 3% річних та інфляційних перевищують нараховані позивачем, до стягнення підлягають суми, заявлені у позовній заяві, а саме: 4419,74грн пені, 1951,91грн інфляційних та 1095,29 грн 3% річних.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача - 229728,50 грн основного боргу, 4419,74грн пені, 1951,91грн інфляційних та 1095,29 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 3557,93 грн.
При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 5 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду. За вказаного, 75,00 грн судового збору підлягають поверненню позивачу, у вищевказаному порядку.
Оскільки позивач також просив зазначити в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені до моменту виконання такого рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех", з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Оскільки, позивачем нараховано 3 % річних по 11.03.2021 включно, тому суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 3 % річних, починаючи з періоду не охопленого предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати грошових коштів в сумі 229728,50 грн.
Що стосується пені, суд враховує, що п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказаною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
Враховуючи наявність боргу, обмеження нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про зазначення в рішенні про нарахування пені органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України:
- на суму боргу 11900грн (за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 01.06.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21;
- на суму боргу 13204,50грн (за видатковою накладною №ТХ022340 від 19.11.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 22.06.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/2;
- на суму боргу 94344,00грн (за видатковою накладною №ТХ023568 від 03.12.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 05.07.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21;
- на суму боргу 110280,00грн (за видатковою накладною №ТХ000069 від 05.01.2021) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 05.08.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21.
Також суд враховує заяву позивача, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, та приписи ч.2 ст. 221 ГПК України, згідно яких для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агротех" (12431, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Піски, вул. Польова, буд. 3, ід. код 39881715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" ( 01014, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3-5, ід. код 42964817):
- 229728,50 грн основного боргу;
- 4419,74грн пені;
- 1951,91грн інфляційних;
- 1095,29 грн 3% річних;
- 3632,93 грн судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн основного боргу.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати пеню за формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
- на суму боргу 11900грн (за видатковою накладною №ТХ020938 від 30.10.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 01.06.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21;
- на суму боргу 13204,50грн (за видатковою накладною №ТХ022340 від 19.11.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 22.06.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/2;
- на суму боргу 94344,00грн (за видатковою накладною №ТХ023568 від 03.12.2020) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 05.07.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21;
- на суму боргу 110280,00грн (за видатковою накладною №ТХ000069 від 05.01.2021) за період з 12.03.21 до моменту погашення боргу відповідачем, але не пізніше ніж по 05.08.2021 включно, за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21.
5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
- на суму боргу у розмірі 229728,50грн за період з 12.03.2021 до моменту погашення боргу відповідачем за правилами, визначеними у рішенні від 27.05.2021 у справі № 906/264/21.
6. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 07.06.2021 о 12:00.
7. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду - до 01.06.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.06.21
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 до справи;
2,3 - сторонам (рек.).