01.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6526/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Іванов О.Г.
секретар судового засідання: Загреба В.С.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021, ухвалене суддею Назаренко Н.Г. , повний текст якого складений 08.02.2021, у справі № 904/6526/20
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 5 464,58 грн.
До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" збитків у розмірі 5 464,58 грн. за нестачу вантажу при його перевезенні.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 5 464,58 грн. вартості нестачі вантажу та 2 102, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
При задоволені позову господарський суд послався на доведеність матеріалами справи вини відповідача у недостачі вантажу.
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що втрата вантажу трапилась саме з вини позивача. Вагони не були підготовлені до відправлення, але позивач не вжив заходів щодо їх усунення. Суд не врахував, що вагони, якими здійснювалось перевезення - є власністю іншого підприємства. Так, відповідно до статті 31 статуту залізниць України, залізниця не відповідає за технічний стан та не може нести відповідальність за вагони, котрі не належать їй.
Просить рішення суду скасувати, відмовити в позові до залізниці в повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Березкіної О.В., Дарміна О.Г. від 29.03.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження у справі 904/6526/20. Відкрите апеляційне провадження у справі № 904/6526/20. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами. Зупинено дію рішення господарського суду на час апеляційного перегляду.
За розпорядженням керівника апарату суду від 01.06.2021, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/6526/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 01.06.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" прийнято до свого провадження.
Позивач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.08.2018 між Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством “ЮЖКОКС” (далі - постачальник) укладено договір поставки № 08-27/18, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором ( п.1.1 Договору).
Згідно п.2.1 Договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікації).
Поставка ресурсів здійснюється по цінам, які визначені у відповідних умовах поставки, вказаних у специфікаціях та включають в себе в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інших витрат постачальника, пов'язаних з постачанням ресурсів ( п.4.1 Договору).
Відповідно до п.3 додаткової угоди № 3 від 05.12.2019р., строк дії Договору продовжено до 31.12.2020. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору.".
30.06.2020р. сторонами Договору підписано специфікацію № 14, згідно якої ТОВ "ЮЖКОКС" зобов?язується поставити ПАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" 4 200т дріб'язку коксового марки МК2.
13.07.2020 відповідно залізничної накладної № 47120787 на адресу позивача (вантажоодержувача) у вагоні № 53485256 направлено вантаж -дріб'язок коксовий, який перевозився залізницею - Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до місця призначення (станція Запоріжжя-Ліве).
16.07.2020 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний Акт № 450003/252/830.
В Акті зазначаено, що при переважуванні вагону у присутності ДС Цапа Д.М., ОСОБА_1 , представника ВОХР Гордея, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 28.12.2019 виявилось: вага брутто - 71500 кг, тара по документу-23800 кг, вага нетто - 47 700 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 3 800 кг. Навантаження пагорбоподібне, вище бортів, слабо марковано вапном. Мається воронкоподібне поглиблення праворуч за рухом поїзду на 2-3 люками діаметром -2,0 м, глибиною - до дна вагону. В місці поглиблення маркування порушено. В технічному відношення вагон справний. Мається зазор праворуч за рухом поїзду між кришкою 2 люка та хребтовою балкою вагону довжиною - 500 мм., шириною 30мм. Зазор ущільнений за допомогою клоччя. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При повторному зважуванні вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, в вагоні уміститися міг. Зав. вантажним двором за штатним розкладом не має.
Вищезазначені комерційні акти підписані повноважними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Загальна кількість виявленої нестачі продукції складає 3 800 кг.
Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру № 93358195 від 13.07.2020 на суму 165 482,36 грн., який повністю оплачений позивачем.
При цьому, у рахунку визначено, що вантажовідправником є Приватне акціонерне товариство "ЮЖКОКС", пункт відправлення: Запоріжжя-Кам'янське; вантажоодержувачем є ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", пункт призначення: Запоріжжя-Ліве.
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі.
Позивач вважає, що нестача вантажу у вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення та просить стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 5 464,58 грн., що й стало причиною звернення з позовом до суду.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості фактичної шкоди, спричиненої позивачу, в зв'язку з неотримання в повному обсязі відвантаженого товару.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст.110, 114 Статуту залізниць України зазначив, що відповідач, як перевізник, відповідає за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до видачі вантажоодержувачу; таким чином, оскільки нестача вантажу зафіксована комерційними актами та її фактична кількість перевищує гранично допустиму норму втрати, то перевізник відповідає за фактично спричинені збитки, зокрема за не отриманий вантажоодержувачем товар. При цьому, відсутність своєї вини у нестачі товару згідно зі ст.111 Статуту залізниць України відповідачем не доведено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, ( ст. 909 Цивільного кодексу України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до ст.ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 917 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За змістом ч. 1 ст. 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Відповідно до п. "е" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для таких вантажів, як мінеральне паливо, кокс, руда залізна тощо.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведеними нормами презумпція вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення передбачається, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу в період здійснення перевезення та зобов'язаний доставити вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Доведеність наявності обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу, покладається на перевізника.
Згідно з ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.
Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України (п. 12.1).
Забороняється ставити в поїзди вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться (п.15.27)
За приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Параграфом 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, встановлено, що на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Відповідно до 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що залізницею при прийнятті завантаженого вагону не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу - дріб'язку коксового марки МК2.
Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
Норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов'язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення
Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель в графі 50 спірних залізничних накладних. Після проставлення даної відмітки в спірних залізничних накладних, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Матеріалами справи доведено, що втрата частини вантажу відбулася саме під час перевезення і оскільки АТ "Українська залізниця" не надано до суду належних доказів на підтвердження обставини, що звільняють її від відповідальності за втрату вантажу то суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Судові витрати покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року в справі №904/6526/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів лише з підстав передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.06.2021р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г. Іванов