27.05.2021 року м.Дніпро Справа № 908/845/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" про відшкодування судових витрат
у справі №908/845/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор", м. Дніпро
до відповідача Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, с. Таврійське, Оріхівський район, Запорізька область
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою", м. Запоріжжя
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Оріхівської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Оріхівської міської ради, м. Оріхів, Запорізька область
про визнання недійсним та скасування рішення Таврійської сільської ради №20 від 07.02.2019, визнання права постійного користування земельною ділянкою, проведення державної реєстрації
та за зустрічним позовом Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, с. Таврійське, Оріхівський район, Запорізька область
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор", м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою", м. Запоріжжя
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Оріхівської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Оріхівської міської ради, м. Оріхів, Запорізька область
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2019 у справі №908/845/19, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 первісний позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області №20 від 07.02.2019 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)"; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 задоволено частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів" скасовано.
Прийнято в цій частині нове рішення.
Визнано за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів".
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 залишено без змін.
Стягнуто з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 3 842,00 грн.
Стягнуто з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області покладено на Таврійську сільську раду Оріхівського району Запорізької області.
Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" подано заяву про відшкодування судових витрат, згідно якої просить розподілити судові витрати у тому числі витрати на правничу допомогу, понесені під час попереднього розгляду даної справи, які Верховний Суд не розподілив передаючи справу на новий розгляд.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2021 розгляд заяви призначено в судове засідання 27.05.2021 на 16:30 год.
26.05.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, в якому заявник просить суд розглядати заяву без його участі.
В судове засідання 27.05.2021 року з'явився представник позивача ПрАТ "Розівський елеватор", який підтримав подану заяву, просив суд винести додаткове рішення (постанову), якою здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зміст та обгрунтованність заяви, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а.с. 13-14) позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається очікувані витрати на судовий збір в розмірі 6 723,50 грн., що складається з суми судового збору за подання позову в розмірі 5 763,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 960,50 грн.
На підтвердження сплати суми 960,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову позивачем надано платіжне доручення № 040003 від 03.04.2019р. (т. 1 а.с. 131).
Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 080039 від 15.08.2019р. на суму 5 763,00 грн. з призначенням платежу - судовий збір за апеляційною скаргою на рішення від 05.08.2019р. у справі № 908/845/19, Центральний апеляційний господарський суд (т. 3 а.с. 34).
Також, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 090048 від 13.09.2019р. на суму 1 921,00 грн. з призначенням платежу - судовий збір за апеляційною скаргою на ухвалу від 16.08.2019р. у справі № 908/845/19, Центральний апеляційний господарський суд (т. 3 а.с. 78).
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А як передбачено ч. 4 цієї статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 задоволено частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів" скасовано.
Прийнято в цій частині нове рішення.
Визнано за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів".
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 залишено без змін.
Стягнуто з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 3 842,00 грн.
Стягнуто з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн.
Таким чином, судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судових витрат в частині судового збору за подання позову та апеляційної скарги при новому розгляді справи, а відтак в цій частині питання судом не вирішується.
При вирішенні питання щодо розподілу сплаченого позивачем судового збору, колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 первісний позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області №20 від 07.02.2019 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)"; у задоволенні іншої частини позову відмовлено, а Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів" скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано за Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2323988000:02:001:0002 на підставі Державного акту на право постійного користування Серії ЗП №001632, виданого 26.09.1995 Орендному підприємству "Оріхівський комбінат хлібопродуктів"; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/845/19 залишено без змін.
Таким чином, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційних скарг під час первісного розгляду справи підлягають стягненню з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь ПрАТ "Розівський елеватор" пропорційно задоволених вимог:
640,33 грн. (за подання заяви про забезпечення позову) + 3 842,00 грн. (за подання апеляційної скарги на рішення суду від 05.08.2019р.) + 1 280,67 грн. (за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.08.2019р.) = 5 763,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18, від 13.02.2020р. у справі №910/2170/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи (т. 1 а.с. 13-14) наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, з якого вбачається очікувані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн..
З поданої до Центрального апеляційного господарського суду заяви про відшкодування судових витрат (т. 7 а.с. 42-45) вбачається, що між адвокатом Савенко Олексієм Олександровичем (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2821 від 20.06.2014) та Приватним акціонерним товариством "Розівський елеватор" укладено договір про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 4, копія кого міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 227-229), предметом якого є надання Адвокатом за дорученням Клієнта і за винагороду (гонорар) правової допомоги, передбаченої Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, згідно наведеного у п. 1.1.1 договору переліку.
Згідно додаткової угоди № 5 до договору про надання правової допомоги № 4 від 01.04.2019 (т. 2 а.с. 230) передбачено представництво Адвоката у господарських судах з метою визнання протиправним та скасування рішення Таврійської сільської ради № 20 від 07.02.2019.
В пункті 4.1 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що за надання правової допомоги, передбаченої цією додатковою угодою, Клієнт, незалежно від того, чи досягнуто мету представництва, сплачує Адвокату гонорар (винагороду) за представництво у господарському суді першої інстанції 5 000,00 грн.; за представництво у суді апеляційної інстанції 3 000,00 грн.
Згідно з п. 4.2 додаткової угоди, в разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про скасування рішення Таврійської сільської ради № 20 від 07.02.2019, Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар в розмірі 5 000,00 грн.
Також, в матеріалах справи наявна копія акту від 06.08.2019 про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018 (т. 2 а.с. 225), в пункті 1 якого перелічені види наданої Адвокатом правової допомоги, а в пункті 2 зазначено загальну вартість послуг адвоката 10 000,00 грн.
01.07.2020 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Розівський елеватор» укладено додаткову угоду № 5/1 до договору про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018 (т. 6 а.с. 98) відповідно до якої у зв'язку з направленням на новий розгляд справи № 908/845/19 сторони домовились, що суми гонорару сплачені (або такі, що підлягають сплаті) клієнтом при первісному розгляді справи відповідно до пункту 4.1 Додаткової угоди № 5 від 01.04.2019 року не можуть бути зараховані як оплата гонорару адвоката при новому розгляді справи; за надання правової допомоги, передбаченої додатковою угодою № 5 від 01.04.2019 року, при новому розгляді справи клієнт сплатить адвокату додатковий гонорар в тому ж розмірі, що був визначений пунктом 4.1 Додаткової угоди № 5 від 01.04.2019.
В матеріалах справи наявний акт від 10.06.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018 (т. 6 а.с. 97) відповідного до якого адвокат надав клієнту послуги з представництва інтересів клієнта в суді касаційної інстанції. Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди №5 від 01.04.2019 клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 3 000,00 грн. Клієнт сплачує адвокату в якості відшкодування витрат адвоката на проїзд для представництва клієнта у Верховному суді в сумі 971,33 грн.
Як встановлено судом, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 908/845/19 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 908/845/19, справу передано на новий розгляд. Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснювався.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт від 12.11.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018 (т. 6 а.с. 99) відповідного до якого адвокат надав клієнту послуги з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди №5 від 01.04.2019 клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що подана 30.04.2021р. ПрАТ "Розівський елеватор" заява про відшкодування судових витрат є практично ідентичною за змістом поданій ним 16.11.2020р. до Господарського суду Запорізької області заяві про відшкодування судових витрат.
Варто зауважити, що за наслідком розгляду заяви від 16.11.2020р. додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020р. у справі № 908/845/19 було ухвалено додаткове рішення у справі № 908/845/19, яким стягнуто з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (вул. Центральна буд. 13, село Таврійське, Оріхівський район, Запорізька область, 70540, ідентифікаційний код юридичної особи 04352475) на користь Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 122, ідентифікаційний код 00954337) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 333,32 грн (вісім тисяч триста тридцять три гривні 32 коп.).
У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області у справі від 11.11.2020 № 908/845/19 первісний позов Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор задоволено частково: визнано недійсним рішення Таврійської сільської ради Запорізької області № 20 від 07.02.2019 Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону), а задоволенні іншої частини позову відмовлено, з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь ПрАТ "Розівський елеватор" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 333,32 грн (за представлення інтересів у суді першої інстанції у сумі 1 666,66 грн (перший розгляд справи пропорційно задоволених вимог) + 5 000,00 грн. за досягнення мети представництва (прийняття судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення Таврійської сільської ради № 20 від 07.02.2019 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)") + 1 666,66 грн (гонорар в тому ж розмірі, що був визначений пунктом 4.1 додаткової угоди № 5 від 01.04.2019 пропорційно задоволених вимог).
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020р. сторонами не оскаржувалося та цим рішенням було вирішено виключно питання стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції при первісному розгляді справи та при новому.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується не тільки положеннями ч. 4 та 5 ст. 129 ГПК України, а й виходить з критеріїв розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін.
При цьому, хоча дані витрати на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанціях на суму 6 971,33 грн. (3 000,00 + 3 000,00 + 971,33) не було зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, проте це не позбавляє сторону доводити їх реальність та необхідність понесення при розгляді справи.
На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З огляду на встановлені судом обставини заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх підтвердження доказами, наявними в матеріалах справи (додатковою угодою № 5 від 01.04.2019 та додатковою угодою № 5/1 до договору про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018; актами від 10.06.2020 та від 12.11.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018), виходячи з критеріїв розумності та неминучості таких витрат, їх пропорційності до предмета спору та задоволених позовних вимог, враховуючи інтереси сторін та значення цієї справи для них, колегія суддів вбачає наявність достатніх правових підстав для присудження на користь ПрАТ "Розівський елеватор" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі:
1 666,66 грн. (за перший розгляд справи з урахуванням додаткового рішення суду від 26.11.2020р. та постанови від 15.04.2021р.) + 1 666,66 грн (гонорар в тому ж розмірі, що був визначений пунктом 4.1 додаткової угоди № 5 від 01.04.2019 з урахуванням додаткового рішення суду від 26.11.2020р. та постанови від 15.04.2021р.) + 2 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за перший розгляд справи відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди №5 від 01.04.2019) + 2 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди №5 від 01.04.2019) = 7 333,33 грн.
Щодо стягнення судових витрат за актом від 10.06.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 03.01.2018 відповідно до якого клієнт зобов'язаний сплатити адвокату в якості відшкодування витрат адвоката на проїзд для представництва клієнта у Верховному Суді в сумі 971,33 грн., апеляційний суд зазначає, що заявником не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення таких витрат (проїзний квиток, тощо).
З огляду на вказані обставини заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна заява ПрАТ "Розівський елеватор" 11.02.2021 року (т. 6 а.с. 246-247), в якій зазначено про подання до суду протягом встановленого законом строку, а саме впродовж 5 днів після ухвалення рішення за результатом розгляду апеляційної скарги, доказів судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції при новому розгляді справи №908/845/19.
Разом з тим, відповідних доказів в частині зазначених судових витрат заявником протягом 5-ти днів після ухвалення постанови від 15.04.2021р. до Центрального апеляційного господарського суду не надано.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, на підставі приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України заява ПрАТ "Розівський елеватор" про відшкодування судових витрат у справі №908/845/19 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, залишається без розгляду.
Керуючись статтями 126, 129, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Заяву Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" про відшкодування судових витрат у справі №908/845/19 задовольнити частково.
Стягнути з Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 04352475, 70540, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Таврійське, вул. Центральна, буд. 13) на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954337, 49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122) витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційних скарг під час первісного розгляду справи в сумі 5 763,00 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 333,33 грн. (сім тисяч триста тридцять три гривні 33 копійки).
Заяву Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" про відшкодування судових витрат у справі №908/845/19 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, залишити без розгляду.
В іншій частині заяви про відшкодування судових витрат відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 03.06.2021
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль