ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 червня 2021 року Справа № 906/1105/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Петухов М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2021 р. у справі №906/1105/20 (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст рішення складено 11.03.2021 р.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Еней"
про стягнення 78068,65 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.02.2021 р. у справі №906/1105/20 позов приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" про стягнення 78068,65 грн. задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" на користь приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" 78068,65 грн. заподіяної шкоди та 2102,00 грн. сплаченого судового збору.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку із виплатою приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" страхового відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів, на підставі положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" останнє набуло права вимоги в порядку суброгації до відповідача, як особи відповідальної за завдані збитки.
Місцевий господарський суд вказує, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжні доручення, а тому дійшов висновку, що вимога про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 78068,65 грн. є обґрунтованою.
Судом встановлено, що доводи відповідача про те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 є недопустимим доказом, оскільки його фальсифіковано, а також про те, що сплата страхового відшкодування проведена на користь неналежної особи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Щодо порушення процедури технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, зокрема, за відсутності представника відповідача, суд дійшов висновку, що у відповідності до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом від Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика), виклик заінтересованих осіб на технічний огляд пошкодженого транспортного засобу є правом, а не обов'язком позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв'язку із відсутністю страхової події як правової підстави для здійснення страхової виплати, оскільки водій ОСОБА_1 , який фактично керував застрахованим автомобілем не мав права керування цим транспортним засобом.
Апелянт вважає, що судом проігноровано той факт, що представником ТОВ "Еліт Україна" було подано до позивача повідомлення про подію з транспортним засобом від 26.02.2019 р., яка містить завідомо недостовірну інформацію щодо водія транспортного засобу в момент ДТП. Зокрема, ОСОБА_2 , який на той час працював у ТОВ "Еліт України" на посаді торгівельного представника, надав пояснення як водій застрахованого автомобіля в момент ДТП. В той час як фактично керував застрахованим авто ОСОБА_1 , який на той час не мав права на керування автомобілем згідно Договору страхування.
Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем порушено порядок та процедуру визначення розміру заподіяного внаслідок ДТП збитку, оскільки згідно протоколу огляду транспортного засобу від 06.03.2019 р. до звіту №29/19 огляд пошкодженого транспортного засобу був проведений без виклику та без участі представника TOB "Еней", яке ніхто в установленому порядку та спосіб не повідомив про дату та місце проведення такого огляду, всупереч вимог п.7.3. договору страхування від 25.01.2019 року.
Також відповідач вказує, що експертний висновок щодо вартості ремонту транспортного засобу, який є додатком до звіту №29/19 від 14.03.2019 р. зроблено оцінювачем ОСОБА_3 , який не є експертом. Таким чином ТОВ "Еней" вважає, що експертний висновок та звіт про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 р., який на ньому базується є недопустимими доказами в розумінні положень ч.2 ст. 77 ГПК України.
Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2021 р. у справі №906/1105/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначає, що водій застрахованого транспортного засобу мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та був допущений до управління транспортним засобом на підставі договору на виконання послуг з надання персоналу №03- 07/2 від 03.07.2017 р., строк дії якого продовжено до 31.12.2019 р. на підставі додаткової угоди №1, яка додається до апеляційної скарги.
Щодо твердження відповідача про порушення порядку проведення огляду пошкодженого транспортного засобу у зв'язку із незапрошенням представника відповідача вважає, що згідно вимог п.5.2. Методики виклик заінтересованих осіб є правом, а не обов'язком позивача.
Позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що звіт №29/19 від 14.03.2019 р. є недопустимим доказом, оскільки підтвердженням факту проведення ремонтних робіт на СТО та їх оплати є відповідні платіжні доручення та наряд-замовлення, які наявні в матеріалах справи.
Водночас у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить долучити до матеріалів справи додатковий доказ, зокрема: копію додаткової угоди №1 до договору №03-07/2 від 28.12.2018 р. (а.с.256).
Однак, позивачем не було обґрунтовано поважність причин, що зумовили неможливість подання ним таких доказів до суду першої інстанції у встановлений законом строк.
Суд звертає увагу на те, що виходячи з принципу змагальності господарського процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.
Згідно ч.2. ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У відповідності до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
На підставі вищевикладеного, суд не приймає до розгляду долучену до відзиву на апеляційну скаргу копію додаткової угоди №1 до договору №03-07/2 від 28.12.2018 р., оскільки позивачем не було обґрунтовано поважність причин, що зумовили неможливість подання ним такого доказу до суду першої інстанції у встановлений законом строк.
Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2021 р. у справі №906/1105/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
25.01.2019 р. між приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" (страхувальник) було укладено договір страхування автотранспортних засобів №1064168 (а.с. 8-14).
Відповідно до п.1.2. договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом визначеним в додатку до цього договору.
Додатком №1 до договору страхування №1064168 від 25.01.2019 р. сторони погодили, що страховим випадком є зокрема ДТП (пошкодження або знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в процесі руху ТЗ та з його участю (наїзд, перекидання, зіткнення, викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспорту), а також пошкодження нерухомого ТЗ іншими рухомими транспортними засобами); строк дії договору з 26.01.2019 р. по 25.01.2020 р. (строк дії по кожному ТЗ визначений в таблиці №1 додатку 1 до цього договору); розмір безумовної франшизи внаслідок ДТП становить 1000 грн.; допущеними до управління ТЗ є працівники страхувальника та особи, залучені страхувальником на підставі договорів про надання послуг з оренди персоналу (аутстаффінгові послуги), цивільно-правових договорів, що управляють ТЗ на законних підставах з будь-яким стажем та будь-яким віком; база ремонту (калькуляція) - СТО погоджена страховиком (а.с. 14-17).
В таблиці №1 додатку №1 визначено перелік застрахованих транспортних засобів, серед яких, зокрема, у пункті 120 вказаний автомобіль Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Розмір страхової суми становить 325000,00 грн. (а.с.16).
Згідно п.7.5.2. договору визначення розміру страхового відшкодування, враховуючи умову (база ремонту) визначену умовами дії цього договору, здійснюються виходячи з цін, що діють на день проведення огляду ТЗ на підставі, зокрема, документів СТО, що погоджені страховиком, які підтверджують необхідні витрати на ремонт ТЗ. Документи приймаються страховиком за умови, що з ними було попередньо узгоджено у письмовій формі калькуляцію (при невиконанні цієї умови розрахунок проводиться згідно п.7.5.1. цього договору). За письмовою заявою страхувальника, розрахунок може бути здійснено згідно варіанту «калькуляція по Audatex».
Страховик відшкодовує витрати, спричинені страховим випадком, що пов'язані з оплатою: необхідних і розумних дій з рятування ТЗ та запобігання чи зменшення розміру збитку; вартості послуг (витрат) за отримання документів, що стосуються страхового випадку та/або визначають розмір збитку; вартості послуг (витрат) за транспортування пошкодженого ТЗ до СТО, у випадку неможливості його руху своїм ходом (п.2.3.1.-2.3.3 договору).
Відповідно до п. 8.2.3. договору страхове відшкодування здійснюється за дорученням страхувальника - фізичним особам, в тому числі зареєстрованим як суб'єкти підприємницької діяльності, або юридичним особам, що беруть участь в організації та здійсненні евакуації ТЗ з місця страхового випадку, експертній оцінці збитку, ремонті ТЗ та інших послуг (витрати які компенсуються згідно п.2.3 цього договору).
Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком (п.8.1. договору).
Згідно відповіді Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 18-21), 26.02.2019 р. о 14 год. 45 хв. на проспекті Незалежності, 71 в м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21703 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 (водія юридичної особи, який має право керування транспортним засобом) та автомобіля Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (водія юридичної особи, який має право керування транспортним засобом), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди та вину водія ТОВ "Еней" ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановлено постановою Романівського районного суду Житомирської області від 25.04.2019 р. у справі №290/300/19 (а.с. 22).
Як вбачається з матеріалів справи 27.02.2019 р. ТОВ "Еліт-Україна" звернулось до ПрАТ "Європейський страховий альянс" з повідомленням від 26.02.2019 р. про подію з транспортним засобом, в якому повідомило про ДТП за участю автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 23-24).
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 р. завданого в результаті пошкодження автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріальний збиток становить 160479,07 грн. та вартість відновлювального ремонту складає 200186,77 грн. (а.с. 43-60).
Відповідно до рахунку №Сч-Ш-9497 від 14.03.2019 р. виставленого ФОП Дерев'янко Н.Й. та погодженого ПрАТ "Європейський страховий альянс" (про що свідчить відповідна відмітка) загальна вартість запасних частин, матеріалів та робіт необхідних для ремонту автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 167230,65 грн. (а.с. 37-38).
Згідно рахунку №Сч-Ш-9764 від 09.04.2019 р. погодженого ПрАТ "Європейський страховий альянс" ФОП Дерев'янко Н.Й. також було надано послуги евакуатора вартістю 3500 грн. (а.с.41).
Висновком затвердженим директором департаменту врегулювання збитків ТОВ "Європейський альянс" від 10.04.2019 р. щодо розміру заподіяної шкоди за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\2, визначено, що розмір заподіяної шкоди становить 167230,65 грн.. Розмір заподіяної шкоди визначено на підставі рахунку-фактури СТО №Сч-Ш-9497 від 14.03.2019 р. (а.с.61).
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\2, розмір страхового відшкодування, з урахуванням розміру страхової суми (ліміту відповідальності), становить 169730,65 грн. (а.с. 62-63).
ПрАТ "Європейський страховий альянс" (позивачем) на виконання своїх зобов'язань за договором страхування №1064168 від 25.01.2019 року, на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 27.02.2019 р., рахунків №Сч-Ш-9497 від 14.03.2019 р. та №Сч-Ш-9764 від 09.04.2019 р. та страхового акту №510/19/50/ТР25/00/2 перераховано на рахунок СТО - ФОП Дерев'янко Н.Й. страхову виплату у сумі 169730,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №05498 від 07.06.2019 р. на суму 40000 грн., №05701 від 12.06.2019 р. на суму 300000 грн., №05874 від 18.06.2019 р. на суму 20000 грн., №05833 від 19.06.2019 р. на суму 30000 грн., №ЦО05957 від 20.06.2019 р. на суму 30000 грн., №06169 від 27.06.2019 р. на суму 19730,65 грн. (а.с. 64-69).
Звітом №85/19 від 30.07.2019 р. про визначення вартості матеріального збитку (додатково до звіту №29/19 від 14.03.2019) встановлено, що донарахований збиток заподіяний власнику транспортного засобу Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 14.03.2019 р. становить 7272,83 грн. та вартість відновлювального ремонту складає 9241,33 грн. (а.с. 73-88).
Згідно рахунку №Сч-Ш0354 від 06.06.2019 р. виставленого ФОП Дерев'янко Н.Й. та погодженого ПрАТ "Європейський страховий альянс" загальна вартість запасних частин, матеріалів та робіт необхідних для ремонту прихованих недоліків автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 6338 грн. (а.с.71).
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування за страховим актом №510\19\50\ТР25\00\3, розмір страхового відшкодування з урахуванням розміру страхової суми (ліміту відповідальності) та суми безумовної франшизи за цим страховим випадком становить 176068,65 грн. (а.с. 90).
14.08.2019 р. ТОВ "Еліт-Україна" звернулось до ПрАТ "Європейський страховий альянс" з листом від 12.08.2019 р., в якому просило здійснити доплату на СТО - ФОП Дерев'янко Н.Й., у зв'язку із виявленими прихованими пошкодженнями по справі №510\50\ТР25\00\0\ НОМЕР_1 \26.02.2019 (а.с. 70).
На виконання своїх зобов'язань за договором страхування №1064168 від 25.01.2019 р., для ремонту прихованих недоліків автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Еліт-Україна", ПрАТ "Європейський страховий альянс" додаткового перерахувало на рахунок ФОП Дерев'янко Н.Й. страхове відшкодування в розмірі 6338 грн., що підтверджується платіжним дорученням №09236 від 16.09.2019 р. (а.с. 92).
Отже, всього позивачем на виконання умов договору страхування автотранспортних засобів №1064168 від 25.01.2019 р. виплачено страхове відшкодування на загальну суму 176068,65 грн..
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7629753, згідно з яким ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП, становить 100000,00 грн., франшиза - 2000 грн. (а.с.93)
Зважаючи на те, що ПАТ "НАСК "Оранта" повністю виконало свої зобов'язання за полісом обов'язкового страхування, компенсувавши позивачу 98000 грн, що підтверджується банківською випискою від 07.08.2019 (а.с. 96), залишок невідшкодованої суми складає 78068,65 грн..
Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За частиною першою статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.
Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин у момент виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого страхового відшкодування.
Судом також встановлено, що 28.08.2020 р. позивач направляв на адресу ТОВ "Еней" заяву №2934/8 про виплату страхового відшкодування, в якій просив відшкодувати ПрАТ "Європейський страховий альянс" у порядку суброгації різницю між завданою майновою шкодою та виплатою страхового відшкодування в розмірі 78068,65 грн. (а.с. 97), що підтверджується списком №11321 згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком АТ "Укрпошта" та відстеженням поштового відправлення 0315071071988 з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 98-100).
Оскільки відповідач різницю між завданою майновою шкодою та виплатою страхового відшкодування в розмірі 78068,65 грн. позивачу в порядку суброгації добровільно не сплатив, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Згідно ч.3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Таким чином на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що особа в момент заподіяння шкоди володіла джерелом підвищеної небезпеки без відповідних правових підстав, у тому числі, не виконуючи своїх трудових обов'язків.
У ході апеляційного розгляду, судом безспірно встановлено, що водій ОСОБА_4 перебуває в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Еней" та працює на посаді водія, що встановлено постановою Романівського районного суду Житомирської області від 25.04.2019 р. у справі №290/300/19.
Разом з тим колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо відсутності законних підстав у ОСОБА_1 керувати застрахованим транспортним засобом, зокрема, у зв'язку із закінчення терміну дії договору на виконання послуг з надання персоналу №03-07/2 та не перебування у трудових відносинах з ТОВ "Еліт-Україна", не мають жодного юридичного значення, оскільки згідно ч.2 ст.1187 ЦК України відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки несе володілець такого джерела. В даному випадку винним у скоєнні ДТП є водій ТОВ "Еней" ОСОБА_4 , а тому правова підстава правомірності володіння транспортним засобом є істотною у спірних правовідносинах виключно для особи володільця джерела підвищеної небезпеки, яким було завдано шкоду третій особі.
Тому обставини правомірності чи протиправності керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 не впливають на зміст спірних правовідносин, у свою чергу ТОВ "Еней" не заявляло про неправомірність володіння ОСОБА_4 належним відповідачу транспортним засобом.
Частиною 2 статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, зі змісту положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що відсутність своєї вини має доводити саме заподіювач шкоди.
Скаржником не було доведено, що ДТП відбулась у момент, коли ОСОБА_4 не виконував свої трудові (службові) обов'язки або заволодів транспортним засобом неправомірно, а тому судом встановлено наявність правових підстав для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації.
Апеляційний господарський суд критично оцінює доводи скаржника про те, що представником ТОВ "Еліт Україна" було подано до позивача повідомлення про подію з транспортним засобом від 26.02.2019 р., яка містить завідомо недостовірну інформацію щодо водія транспортного засобу в момент ДТП, оскільки такий факт може бути оцінений з точки зору належності виключно страховою компанією під час прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в сукупності з іншими доказами наявними в страховика.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Еліт-Україна", підтверджується відповіддю Національної поліції України (а.с.18-21), актом виїзду фахівця з врегулювання збитків (аварійного комісара) на місце події від 26.02.2019 р. (а.с. 94) та постановою Романівського районного суду Житомирської області від 25.04.2019 р. у справі №290/300/19 (а.с.22), що були подані ПрАТ "Європейський страховий альянс" разом із позовною заявою.
Оцінюючи доводи скаржника про порушення порядку та процедури визначення розміру заподіяного внаслідок ДТП збитку, зокрема, у зв'язку із проведенням огляду пошкодженого транспортного засобу оцінювачем ОСОБА_5 за відсутності представника відповідача, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Пунктом 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом від Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 визначено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Відповідно до пункту 7.3. договору страхування від 25.01.2019 р. огляд пошкодженого ТЗ проводиться в присутності страхувальника (його представника) та особи (її представника), винної у заподіянні збитків, яка попередньо письмово повідомляється про дату, місце й час проведення огляду. У разі відмови особи, винної у заподіянні збитків, бути присутньою при проведенні огляду або її відсутності, такий огляд здійснюється без її участі.
Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу є правом, а не обов'язком позивача відповідно до вимог Методики. Водночас, ні методика, ні умови договору страхування не визначають наслідки такого неповідомлення зацікавлених осіб.
Крім того доказів звернення відповідача до страховика з заявою про проведення огляду пошкодженого транспортного з обов'язковою присутністю його представника матеріали справи не містять.
У своїй апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку №29/19 від 14.03.2019 р. та експертний висновок, який є додатком до звіту є недопустимими доказами в розумінні положень ч.2 ст. 77 ГПК України. Однак, апеляційний господарський суд такі доводи відповідача не приймає до уваги, зважаючи на те, що відповідач не подав жодного доказу на спростування суми завданих збитків та не заявляв клопотань про призначення судової експертизи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2019 р. у справі №910/12722/18.
Відтак колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи рахунок №Сч-Ш-9497 від 14.03.2019 р. та наряд-заказ №ДЕ-К-00013 від 04.06.2019 р. на суму 167230,65 грн., а також рахунок №Сч-Ш0354 від 06.06.2019 р. та наряд-заказ №Де-К-00014 від 22.07.2019 р. на суму 6338 грн. (а.с.37-40, 71-72) у своїй сукупності підтверджують фактичну (реальну) вартість відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, завданих 26.02.2019 р. внаслідок ДТП.
При цьому суд вважає, що ключовим в спірних правовідносинах є факт здійснення позивачем страхового відшкодування на користь ТОВ "Еліт-Україна" на виконання договору страхування автотранспортних засобів №1064168 від 25.01.2019 р., що підтверджується платіжними дорученнями: №05498 від 07.06.2019 р., №05701 від 12.06.2019 р., №05874 від 18.06.2019 р., №05833 від 19.06.2019 р., №ЦО05957 від 20.06.2019 р., №06169 від 27.06.2019р. та №09236 від 16.09.2019 р. на загальну суму 176068,65 грн..
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума фактичних витрат позивача у розмірі 78068,65 грн. є обґрунтованою, як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Водночас, варто зазначити, що відповідно до частин першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням неподання апелянтом будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, виходячи з принципу змагальності господарського процесу, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно встановив наявність правових підстав для стягнення з відповідача 78068,65 грн. фактичних витрат позивача, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2021 р. у справі №906/1105/20 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еней" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" червня 2021 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.