ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 червня 2021 року Справа № 902/1055/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Шилан О.C.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021р.
(ухвалене о 17:40год. у м.Вінниці, повний текст складено 01.03.2021р.)
у справі №902/1055/20 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус"
про стягнення 77095,88 грн збитків, в зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус" про стягнення 77 095 грн 08 коп. збитків, в зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що за результатами проведеної позивачем перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, відповідачем була завдана шкода навколишньому природному середовищу.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 у справі №902/1055/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус" на користь держави збитки в сумі 74051,60 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідних дозволів, чим порушив вимоги природоохоронного законодавства.
Зокрема, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до акту № 505/ВН від 25.10.2017 складеним за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання (відповідачем) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, встановлено, що відповідач у процесі господарської діяльності, при здійсненні виробничої діяльності в період з 21.02.2017 по 14.06.2017 (включно) здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за виробничою адресою: Калинівський район, с. Іванів, вул. Механізаторів, 1В в період з 21.02.2017 по 26.06.2017 (включно) здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за виробничою адресою: м. Калинівка, вул. Івана Мазепи, 49.
Судом взято до уваги, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - стаціонарними джерелами № 521682803-11 на території проммайданчика в Калинівський район, с. Іванів відповідачем отримано відповідачем 15.06.2017, а тому, до 14.06.2017 включно суб'єкту господарювання було заборонено здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №521610100-99 на території проммайданчику в м. Калинівка відповідач отримало 27.06.2017, а тому до 26.06.2017 включно останньому було заборонено здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіянні шкоди є доведеними, а тому ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 13, 66 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 149, 153, 224 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. ст. 5, 16, 20-2, 35, 38, 40, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 2, 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінус", у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає таке.
Перевірка, котра здійснювала позивачам була проведена в період з 13.10.2017 по 25.10.2017, з врахуванням п. 3.11. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, фактично відпрацьований час джерел викиду визначається за інформацією відповідача, що підтверджується розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, відповідно до п. 3, якого одним із вихідних даних є довідка ТОВ "Термінус" №146 від 19.10.2017 щодо роботи джерел викидів, в тому числі і про роботу джерел №№10-20.
Суд першої інстанції встановив, що проведення позивачем розрахунку збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, було здійснено також з врахуванням матеріалів перевірки, зокрема, серед іншого, довідки №146 від 19.10.2017 виданою ТОВ "Термінус", про фактично відпрацьований час по кожному джерелу викиду, яка була надана позивачу на його лист №4012/03 від 17.10.2017.
В свою чергу, позивач, при розрахунку маси забруднюючих речовин, без обґрунтувань не взяв до уваги інформацію відповідача, щодо фактичної роботи джерел №№10-20 згідно довідки №146 від 19.10.2017, та визначив час роботи джерел з 21.02.2017, хоча перевірка роботи цих джерел в цей період позивачем не здійснювалася.
Також, суд першої інстанції при досліджені правильності розрахунку позивачем збитків в частині 74 051 грн 60 коп., не взяв до уваги доводи відповідача про фактичний час роботи по джерелах 10-20, зазначений в довідці №146 від 19.10.2017, а також не взяв до уваги надану відповідачем заяву свідка ОСОБА_1 від 06.01.2021, про роботу джерел №№10-20.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що джерела 10-20 на підприємстві останнього до 15.06.2017 не експлуатувались, суд вказав, що вони повинні бути підтверджені виключно відповідним первинними та іншими документами, а відхилив надані відповідачем докази. Однак суд не зазначив, які саме первині та інші документи новині підтверджувати зазначені обставини, і відповідно до якого нормативно правового акта в цих правовідносинах повинні застосовуватися саме такі документи, хоча не заперечував, що інформацію про фактичний час роботи джерел викидів, в даному випадку повинен надавати саме відповідач.
За наведеного скаржник вважає, що суд при ухвалені рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки, що викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.
Доводи відповідача зазначені, що джерела 10-20 на підприємстві до 15.06.2017 не експлуатувались повинні бути підтверджені виключно відповідним первинними та іншими документами, а тому такі обставини не можуть встановлюватися на підставі листів та показань свідків не підтверджених документами відповідача, з огляду на що, в порядку ст. 86 ГПК України вказані докази є неналежними та недостовірними. Факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на такі викиди належним чином встановлений проведеною позивачем перевіркою та підтверджується матеріалами справи.
Продовжує, що за результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 007513 від 25.10.2017, на підставі якого винесена постанова № 03/455 від 06.11.2017 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано директора ТОВ "Термінус" ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.78 та ст.48 КУпАП, за правилами ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.
Зазначає, що така постанова не оскаржувалась, штраф сплачено добровільно, що свідчить про згоду ОСОБА_2 з вчиненим правопорушенням, а саме здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу.
Посилається на те, що відповідач після того, як довідався що позивач звернувся до суду з цим позовом, оплатив 3 044 грн 28 коп. збитків, що свідчить про його згоду з діями позивача та визнання вчиненого порушення.
Вказує, що пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказано, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб'єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі не надання суб'єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису) фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 годинним на добу.
Вказана редакція пункту почала діяти 21.02.2017, тому позивач обчислював збитки за період з 21.02.2017 і до моменту отримання дозволу, тобто до 15.06.2017.
За наведеного вище, позивач просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 по справі № 902/1055/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінус" вимог природоохоронного законодавства, за результатами котрої складено Акт № 505/ВН від 25.10.2017 (а. с. 7-13).
Відповідно до Акту № 505/ВН від 25.10.2017 складеним за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання (відповідачем) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, встановлено, що відповідач у процесі господарської діяльності, при здійсненні виробничої діяльності в період з 21.02.2017 по 14.06.2017 (включно) здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за виробничою адресою: АДРЕСА_1 , в період з 21.02.2017 по 26.06.2017 (включно) відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за виробничою адресою: м. Калинівка, вул. Івана Мазепи, 49.
Також, держінспектором з ОНПС у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 007513 від 25.10.2017 (а. с. 27).
В подальшому, старший інспектор з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Базяка О.В розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, виніс постанову від 06.11.2017 №03/455 про накладення адміністративного стягнення та постановив: визнати директора ТОВ "Термінус" ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78, ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн (а. с. 28).
Згідно постанови від 30.01.2018 ВП №55466484 державним виконавцем Калинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області у зв'язку із сплатою штрафу виконавче провадження з примусового виконання постанови №03/455 від 06.11.2017 закінчено (а. с. 30).
Позивач 13.03.2019 позивачем були направлені претензії № 1183/03 та № 1182/03 про добровільне відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та які були залишені без задоволення. Загальна сума збитків, згідно вказаних претензій становила 77 095 грн 88 коп. (а. с. 32-38).
Оскільки, відповідач в добровільному порядку вказані кошти не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Після відкриття провадження в цій справі, відповідачем було сплачено позивачу кошти в сумі 3 044 грн 28 коп., а тому позивач подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, яка була задоволена судом першої інстанції (а. с. 75-81).
З огляду на викладене, предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 74 051 грн 60 коп. збитків.
Суд зазначає, що матеріали справи містять дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - стаціонарними джерелами №521610100-99 та № 521682803-11 отримані відповідачем 27.06.2017 та 115.06.2017 відповідно (а. с. 14-26).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Згідно статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до Закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Нормами ст. ст. 16, 20-2, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.
Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами ч. 3 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За нормами статті 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.
Зокрема, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі - Методика).
Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені гранично допустимі викиди, встановлені дозволом; викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл (п.2.1 Методики ).
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковими методами. (п.2.2 Методики).
Пунктом 3.11. Методики визначено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Розділом 4 Методики визначено розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 21.02.2017 по 14.06.2017 на виробничому майданчику в с. Іванів, Калинівського району підприємством ТОВ "Термінус" (а. с. 33-35), такий розрахунок здійснений з врахуванням таких вхідних даних:
1. Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №505/ВН від 25.10.2017;
2. Дозволу №521682803-11 від 15.06.2017 з терміном дії до 16.05.2027.
3. Довідки №146 від 19.10.2017. виданою ТОВ "Термінус" щодо роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря
4. Завірені копії звітів інвентаризації забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства ТОВ "Термінус" розроблених ТОВ "Дозвіл Еко Плюс".
Відповідно до вказаного розрахунку, позивачем визначено період з 21.02.2017 по 14.06.2017 включно, однак здійснення такого розрахунку з таким періодом не узгоджується із вхідними даними, на підставі яких такий розрахунок був здійснений оскільки згідно із листом відповідача №146 від 19.10.2017, останній повідомив, що джерела №№ 10-20 почали експлуатуватися з 15.06.2017. Також в такому листі зазначено про пробний запуск джерел №№18-19 для інструментальних виробів (а. с. 31).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, джерела №№ 10-20 розташовані в АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав за яких лист ТОВ "Термінус" № 146 від 19.10.2017 міг би бути відхиленим та не отримати оцінку судом, а тому констатує, що такий лист є належним та допустимим доказом в цій справі на підтвердження обставин початку експлуатації джерел №№ 10-20 з 15.06.2017, тобто з дня дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря - стаціонарними джерелами № 521682803-11 від 15.06.2017.
Як зазначено вище, такий лист вказує на невірне визначення позивачем періоду у здійсненних розрахунках.
Одночасно, суд зазначає, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано та не підтверджено ніякими доказами, що початком періоду здійснення відповідачем забруднюючих викидів слід рахувати саме 21.02.2017.
Доводи позивача, що саме 21.02.2017 набрали чинності редакція п. 3.11 Методики за якою час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (попередня редакція - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу) не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки нічим не підтверджується сам момент вчинення порушення вказаний позивачем - 21.02.2017.
Більше того, суд бере до уваги, що перевірка Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області була проведена з 13.10.2017 по 25.10.2017, тобто позивач фактично встановив момент вчинення порушення датою, яка за часом передує початку перевірці майже на 8 місяців не зазначаючи, на підставі чого ж саме було зроблено такі висновки.
За наведеного суд констатує, що позивачем не підтверджено жодними доказами, що саме 21.02.2017 є днем початку вчинення порушення, з якого позивачем було визначено строк нарахування відповідачу збитків в сумі 74 051 грн 60 коп.
Також, суд бере до уваги, що сам Акт № 505/ВН від 25.10.2017 не має мотивації визначення 21.02.2017, як моменту вчинення порушення, а тому не можу бути доказом на підтвердження позиції позивача щодо правильності визначення періоду розрахунку.
Окрім того, такий Акт не підписаний відповідачем, відсутня відмітка про від його підписання та відсутні докази надсилання його відповідачу.
Поруч із викладеним, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати, що звіт інвентаризації забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (а. с. 62-74) також не містить інформації щодо дати початку роботи джерел №№10-20 та і взагалі періоду роботи таких джерел.
Вищевказаний звіт не може бути прийнятий судом, як допустимий доказ, оскільки з нього не вбачається коли (дата) він був складений, ким він був складений, відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки щодо юридичних чи посадових осіб, які виготовили такий звіт.
Також, суд звертає увагу, що подана відповідачем заява свідка ОСОБА_1 не може бути належним доказом щодо періоду викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря з огляду на те, що обставини викладені в ній мають встановлюватися на підставі інших доказів, як зокрема інформації відповідача на відповідний запит позивача.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в цьому випадку позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підставі котрих позивач визначив моменту вчинення порушення, а саме здійснення викидів забруднюючих речовин на проммайданчику по АДРЕСА_1 .
Щодо посилання позивача на протокол про адміністративне правопорушення №007513 від 25.10.2017 та постанову від 06.11.2017р. №03/45, якою визнано директора ТОВ "Термінус" ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78, ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., подальшу сплату такого штрафу, суд зазначає, що такі обставини в силу приписів ст. 75 ГПК України не є підставою для звільнення відповідача від доказування в цій справі та вони не є обов'язковими для суду. Тому, суд апеляційної інстанції констатує, що сплата відповідачем вказаного штрафу не свідчить про визнання відповідачем порушення, зазначеного відповідачем в акті перевірки. З аналогічних підстав суд відхиляє доводи позивача щодо сплати ТОВ "Термінус" 3 044 грн 28 коп. збитків, як обставини, що підтверджує визнання свого порушення та згоду з діями позивача.
Тому, суд прийшов переконливого висновку про те, що позивачем не доведено наявність тих обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, з огляду на, що останні не підлягають до задоволення.
В той же час, місцевий господарський суд не з'ясував вказані вище обставин щодо підставної визначення позивачем моменту вчинення відповідачем викидів забруднюючих речовин, а відповідно і проведення розрахунку заподіяної шкоди, не перевірив їх та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний господарський суд зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях законодавства, підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 у справі №902/1055/20 та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус" задоволити.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 у справі №902/1055/20 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21000, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. 600-річчя, будинок 19, код 37979894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус" (22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, місто Калинівка, вул. Івана Мазепи, будинок 49, код 33623434) - 3 153 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Справу № 902/1055/20 надіслати Господарському суду Вінницької області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.