вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2021 р. Справа№ 910/1458/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 31.05.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
за заявою Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2021
у справі №910/1458/20 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 24 272,82 грн,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/1458/20 у задоволенні клопотання Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення господарського суду м.Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами відмовлено. Заяву регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Суд виходив з того, що Залізниця звернулася до суду із заявою після закінчення строку та визнав викладені заявником у клопотанні причини пропуску строку неповажними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/1458/20 скасувати та направити дану справу для розгляду по суті.
Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження матеріалів справи.
Скаржник вважає, що судом порушено положення статтей 119, 320, 321 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1458/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/1458/20, про що до суду першої інстанції скеровано запит про направлення матеріалів справи та копію ухвали суду від 11.03.2021.
17.03.2021 матеріали справи №910/1458/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 поновлено Регіональній філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/1458/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 31.05.2021 о 15:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 30.04.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 30.04.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" у справі №910/1458/20. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду справи №910/1458/20 в раніше призначеному судовому засіданні 31.05.2021.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом, визначеним ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 31.05.2021 з'явився представник відповідача (скаржник).
Позивач в судове засідання від 31.05.2021 не з'явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 31.05.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для встановлення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача-скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - акціонерного товариства « Українська залізниця » 24272,82 грн. вартості нестачі вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/1458/20 позов було задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" 24 272 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 82 коп. вартості нестачі вантажу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 у справі №910/1458/20 вказане рішення залишено без змін.
01.09.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/1458/20 виданий відповідний наказ.
18.01.2021 через канцелярію суду від регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшла заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами. (далі - Заява).
Разом із вказаною заявою заявником подане клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами.
Суд першої інстанції відмовив задоволенні клопотання Залізниці про поновлення строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/1458/20 та відповідну заяву залишив без розгляду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення заяви без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 321 вказаного кодексу України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Суд апеляційної інстанції у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Суд також зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Отже, статтею 6 Конвенції ЄСПЛ встановлено вимогу до судів щодо надання заявникові такої міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції ЄСПЛ й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції ЄСПЛ мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Положеннями частин 1, 4 статті 11 ГПК України передбачено обов'язок суду при розгляді господарської справи керуватися принципом верховенства права та застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, при здійсненні судочинства господарські суди повинні забезпечувати заявникам реалізацію права на доступ до суду в розумінні статті 6 Конвенції ЄСПЛ, водночас, при перевірці відповідності вимогам процесуального закону форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як процесуальної форми звернення до суду, судам необхідно дотримуватися формалізованих процесуальних норм (статей 320-323 ГПК України), які визначають такі вимоги та процесуальні дії суду у разі їх недотримання заявником.
Згідно із частиною 1 статті 322 Господарського процесуального кодексу України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.
При цьому у частині 3 зазначеної норми визначено перелік документів, які додаються до заяви, зокрема, у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення (пункт 6 частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання заяви, Залізниця зазначила, що строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачений ГПК України, пропущено заявником зважаючи на наступне:
- АТ «Укрзалізниця» після проведення наради 16.12.2020-24.12.2020 довідалась про існування двох протилежних судових рішень щодо вагона № 56737414 (у справі №910/1458/20 та у справі №904/1470/20);
- саме Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» виступає безпосереднім відповідачем у цій справі про, що свідчить відповідна відмітка регіональної філії, що датована 27.08.2020 вх. №НЮ-2448 на першій сторінці копії рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/1458/20 від 16.04.2020 та №Н-2938/21 від 19.08.2020 (дата на штемпелі) постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 у справі №910/1458/20 від 13.08.2020;
- тобто, філія в максимально короткий строк (в межах 30 днів від коли довідалась про існування обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК таїни) вчинила дії щодо подання цієї заяви про перегляд судового рішення від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами.
Посилаючись на ці обставини в сукупності, керуючись ст. 320, п. 6 ч. 3 ст. 322, п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України заявник просив поновити Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» строк на подання заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами.
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вказана норма пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини пропуску строку, в разі необхідності - з поданням відповідних доказів.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від особи, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав заявник заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків.
Отже, можливість поновлення процесуальних строків пов'язано із поважними причинами пропуску. При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Відтак, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Як встановлено судом, постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/1470/20 на яку посилається заявник, як на підставу нововиявлених обставин була прийнята 06 жовтня 2020 року. (у порядку письмового провадження)
Натомість, заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 у справі №910/1458/20 за нововиявленими обставинами - 15.01.2021, (що вбачається з відомостей на конверті в якому було подано заяву) та зареєстровано судом 18.01.2021, тобто з пропущенням строку встановленого п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України більш ніж через три з половиною місяці.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 вказаного Кодексу заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Суд першої інстанції доцільно зауважив, що заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2020 за нововиявленими обставинами подана Регіональною філією «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка не є юридичною особою. Отже, вказану заяву мала право подати АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця».
Крім того у справі № 910/1458/20 учасником справи було Акціонерне товариство «Українська залізниця», а не Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Аргументи заявника про те, що йому стало відомо про постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20 від 06.10.2020 лише у грудні 2020, правомірно відхилені судом першої інстанції, з підстав того, що заявнику було відомо про розгляд справи в апеляційний інстанції і останній мав можливість ознайомитись з постановою апеляційної інстанції в Єдиному реєстрі судових рішень. До того ж, як вбачається із вступної частини постанови у справі № 904/1470/20 саме АТ «Укрзалізниця» було ініціатором позовного провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилаючись на ту обставину, що постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20 від 06.10.2020 заявник отримав лише у грудні 2020 року, останній не подав будь-яких доказів на підтвердження своїх аргументів. (зокрема поштового конверту в якому була надіслана постанова суду, відомості щодо трек-номеру цього поштового відправлення тощо) Самі лише посилання заявника на вказану дату не можуть слугувати належними та допустимими доказами зазначеного.
При цьому, у судовому засіданні від 31.05.2021 у суді апеляційної інстанції на запитання колегії суддів, присутній представник скаржника також не зміг назвати чітку дату, коли заявником було отримано постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20 від 06.10.2020.
Водночас, обставина проведення наради 16.12.2020-24.12.2020 на якій АТ «Укрзалізниця» довідалась про існування двох протилежних судових рішень щодо вагона № 56737414 (у справі №910/1458/20 та у справі №904/1470/20) не свідчить про отримання постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1470/20 від 06.10.2020 у грудні 2020 року та носить суб'єктивний характер.
Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання заявника про поновлення пропущеного строку, що було подане відповідно до ст. 322 ГПК України.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/1458/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 03.06.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
О.О. Євсіков