вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2021 р. Справа№ 910/15384/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача: Чурсін О.В. адвокат;
від відповідача 1: Попов Я.О. самопредставництво;
від відповідача 2: Попов Я.О. самопредставництво;
від відповідача 3: Галік А.Е. самопредставництво;
від відповідача 4: Галік А.Е. самопредставництво;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021
у справі № 910/15384/20 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Антимонопольного комітету України.
2.Голови Антимонопольного комітету України Піщанської Ольги Станіславівни.
3.Голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького Олексія Миколайовича.
4.Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання рішення про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/15384/20 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- незгода позивача з наявністю у нього заборгованості за централізоване гаряче водопостачання та водовідведення, не свідчить про зловживання ТОВ «ЗАРАЗ-9» монопольним (домінуючим) під час обслуговування будинку АДРЕСА_1 , враховуючи що рішенням Зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 18.05.2016 у добровільному порядку було обрано ТОВ «ЗАРАЗ-9» управителем вказаного будинку;
- питання щодо розподілу спожитої теплової енергії у будинку, а також щодо договірних відносин між споживачем будинку та управителем не відноситься до компетенції Антимонопольного комітету України.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста від 16.03.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:
- відмова комітету в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по своїй суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку;
- сторонами не було досягнуто взаємної згоди на зміну положень договору №148 від 01.07.2016 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно змін, про які повідомляло ТОВ «ЗАРАЗ 9» не вносилось, а інформація про їх наявність, яка була покладена в обґрунтування спірних рішень відповідачів та рішення суду першої інстанції є недостовірною, а отже свідчить про необґрунтованість таких рішень.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, справу №910/15384/20 призначено на 19.05.2021.
Від відповідача 4 (06.05.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/15384/20 - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 4 зазначає про те, що:
- Голова відділення діяв відповідно до пункту 20 Правил розгляду справ та відмовив у розгляді справи, про що письмово було повідомлено заявника; з цього слідує висновок, що відповідач 3 діяв в межах та встановлений законодавством спосіб, а тлумачення апелянта норм права, що Голова відділення не мав приймати рішення про відмову у відкритті справи, оформлене листом - є помилковим;
- рішенням суду першої інстанції встановлено, що відділенням було повідомлено позивача про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Від відповідача 1 (11.05.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/15384/20 без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає про те, що:
- лист-відмова відділення (відповідача 3) не може вважатись рішенням, що може бути предметом перевірки в розумінні статті 57 «Про захист економічної конкуренції», оскільки останнє не є рішенням адміністративної колегії територіального відділення Комітету;
- прийняття розпорядження про початок розгляду справи та розгляд справи є реалізацією комітетом своїх повноважень для здійснення покладених на них завдань та обов'язків.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено.
Позивач звернувся до Антимонопольного комітету України з заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 10.03.2020, в якій зазначив, що 05.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-9» на спеціально облаштованому стенді для оголошень, який знаходиться біля входу до 2-го під'їзду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 розміщено список боржників, в тому числі стосовно квартири ОСОБА_1 .
При цьому, позивач зазначає, що ТОВ «ЗАРАЗ-9» без дотримання умов укладеного з ним договору здійснило необґрунтоване нарахування для оплати за централізоване гаряче водопостачання та водовідведення відповідно до площі належної позивачу на праві приватної власності квартири не врахувавши показання лічильника обліку гарячої води, згідно з показанням якого позивачем здійснюється оплата за використану кількість води та за її підігрів.
На думку позивача, такі дії ТОВ «ЗАРАЗ-9» свідчать про: протиправне використання ТОВ «ЗАРАЗ-9» свого монопольного становища на ринку, межею якого є закрита для доступу інших учасників зазначеного ринку територія житлового комплексу « Чайка »; є зловживанням монопольним становищем на ринку, що можуть призвести до завдання позивачу матеріальної шкоди, що полягає у поширенні неправдивих відомостей про позивача та було б неможливо за умови існування значної конкуренції на ринку відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Тож, за результатами розгляду вказаної заяви позивач зазначив, що очікує:
1. Визначення меж товарного ринку надання ТОВ «ЗАРАЗ-9», як управляючою компанією з обслуговування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту зайняття відповідачем монопольного становища на зазначеному товарному ринку.
2. Встановлення порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» вимог статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що полягає у встановленні таких цін та умов реалізації комунальних послуг (централізованого опалення і гарячого водопостачання та водовідведення), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
3. Притягнення ТОВ «ЗАРАЗ-9» та його посадових осіб, винних у порушенні конкурентного законодавства, до передбаченої законом відповідальності;
4. Зобов'язання ТОВ «ЗАРАЗ-9» привести діяльність з обслуговування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 до таких умов, які б були за наявності значної конкуренції на ринку, а саме надання послуг з обслуговування на підставі укладеного договору, формування документів на оплату комунальних послуг виключно тих, які фактично споживаються заявником згідно показників відповідних вузлів обліку.
Листом від 22.06.2020 № 60-02/3373 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України повідомлено позивача про результати розгляду його заяви, а саме на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 13.03.2020 № 8-01/85-АМ Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснено розгляд заяви позивача щодо можливого порушення законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-9» та встановлено, що вказані в заяві позивача обставини не є належними для кваліфікації дій ТОВ «ЗАРАЗ-9», як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим Відділення зазначило про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Не погоджуючись з відмовою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у початку розгляду справи про порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» законодавства про захист економічної конкуренції позивач звернувся до Антимонопольного комітету України зі скаргою від 29.06.2020, в якій просив Комітет, зокрема переглянути рішення голови відділення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О. про відмову у початку розгляду справи за заявою позивача про порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» законодавства про захист економічної конкуренції від 10.03.2020 та розпочати розгляд справи.
Листом від 31.07.2020 № 128-29.3/01-10650 Антимонопольний комітет України повідомив позивача про розгляд його скарги, в якому зазначив, що під час розгляду заяви позивача б/н від 10.03.2020 Відділення діяло у межах та спосіб, передбачений законодавством про захист економічної конкуренції.
Також у своєму листі Комітет повідомив, що у разі наявності у позивача документів та інших доказів, що можуть вказувати на ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ТОВ «ЗАРАЗ-9» та наявності негативного впливу на конкуренцію на ринку внаслідок таких дій, позивач може звернутися до органів Антимонопольного комітету України із відповідною заявою.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відмова голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. в розгляді справи за заявою позивача від 10.03.2020 б/н про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Зараз-9", яка залишена без перегляду листом голови Антимонопольного комітету України Піщанської О.С. від 31.07.2020 № 128-29.3/01-10650 є незаконною та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої та частини другої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Крім того, позивач просить зобов'язати Антимонопольний комітет України за наслідком розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Зараз-9" прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Голова Антимонопольного комітету України, зокрема очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його діяльність, головує на засіданнях Антимонопольного комітету України; представляє Антимонопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання, громадянами та об'єднаннями суб'єктів господарювання чи громадян та підписує від імені Антимонопольного комітету України міжвідомчі нормативно-правові акти. Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
Згідно ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов'язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.
Статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Рішення та розпорядження державних уповноважених Антимонопольного комітету України приймаються від імені Антимонопольного комітету України.
Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Закон України «Про захист економічної конкуренції», визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Законом України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи із системного тлумачення положень статей 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформлене не розпорядженням, а листом-повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.
Між тим, Голова Комітету та Голова Відділення здійснюють повноваження представництва Комітету та Відділення відповідно до вимог Закону України «Про Антимонопольний Комітет України», відтак вони діють не від власного імені, а від імені Комітету та відповідно Відділення.
Так, згідно ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами ст.4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Як встановлено судом вище, позивач звернувся до Антимонопольного комітету України з заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 10.03.2020, щодо визнання дій ТОВ «ЗАРАЗ-9» зловживанням монопольним становищем на ринку, межею якого є закрита для доступу інших учасників зазначеного ринку територія житлового комплексу « Чайка », у зв'язку з необґрунтованим нарахуванням позивачу для оплати за централізоване гаряче водопостачання та водовідведення відповідно до площі належної позивачу на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без врахування показань лічильника обліку гарячої води.
Листом від 22.06.2020 № 60-02/3373 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України повідомлено позивача про результати розгляду його заяви, а саме на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 13.03.2020 № 8-01/85-АМ Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснено розгляд заяви позивача щодо можливого порушення законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-9» та встановлено, що вказані в заяві позивача обставини не є належними для кваліфікації дій ТОВ «ЗАРАЗ-9», як такі, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим Відділення зазначило про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Проте, не погоджуючись з відмовою Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у початку розгляду справи про порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» законодавства про захист економічної конкуренції позивач звернувся до Антимонопольного комітету України зі скаргою від 29.06.2020 про перегляд рішення голови відділення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. про відмову у початку розгляду справи за заявою позивача про порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» законодавства про захист економічної конкуренції від 10.03.2020 та розпочати розгляд справи.
Листом від 31.07.2020 № 128-29.3/01-10650 Антимонопольний комітет України повідомив позивача про розгляд його скарги, в якому зазначив, що під час розгляду заяви позивача б/н від 10.03.2020 Відділення діяло у межах та спосіб, передбачений законодавством про захист економічної конкуренції, не виявило належних підстав для початку розгляду справи у зв'язку з відсутністю ознак порушення ТОВ «ЗАРАЗ-9» законодавства про захист економічної конкуренції та відмовило у початку розгляду справи за заявою позивача.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Розроблена відповідно до ст.12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика №49-р) встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.
Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики №49-р, зокрема:
встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
визначення товарних меж ринку;
визначення територіальних (географічних) меж ринку;
встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;
визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-9» (управитель) та ОСОБА_1 (власник), якому належить квартира АДРЕСА_2 , укладено договір № 148 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого управитель зобов'язується надавати власнику послуги з управління багатоквартирним будинком, включаючи допоміжні приміщення і споруди та прибудинкову територію цього будинку, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби співвласників у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а власник зобов'язується сплатити управителю встановлену договором ціну, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням будинком, у разі, коли управитель отримав на такі витрати згоду співвласників.
Так, листом від 21.04.2020 № 68 ТОВ «ЗАРАЗ-9» було повідомлено, що воно є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також управителем багатоквартирного будинку відповідно до рішення Зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 18.05.2016 року.
Крім того, ТОВ «ЗАРАЗ-9» зазначило, що до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2016 № 148, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗАРАЗ-9», двічі вносились зміни додатковими угодами від 07.05.2017 № 1 та від 01.09.2018 № 2.
Додатковою угодою від 07.05.2017 № 1 було внесено зміни в додаток № 1 до договору, а саме змінено ціну послуги з управління багатоквартирним будинком.
Додатковою угодою від 01.09.2018 № 2 внесено зміни в п. 1.2. договору, а саме у зв'язку з введенням в дію нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ. ТОВ «ЗАРАЗ-9» привело у відповідність перелік послуг з управління багатоквартирним будинком шляхом виключення з нього послуг, що не входять до компетенції управителя, та перерозподілило витрати у структурі затвердженого тарифу з урахуванням фактичної вартості наданих послуг.
Тобто, вищевказаними додатковими угодами від 07.05.2017 № 1 та від 01.09.2018 № 2 ТОВ «ЗАРАЗ-9» виключило з переліку послуги, які не входять до його компетенції, а відтак припинило бути виконавцем послуг з централізованого гарячого водопостачання та водовідведення.
В свою чергу, листом від 17.06.2020 № 90/06 Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «РЕФОРМА» (далі - ТОВ «КК «РЕФОРМА») повідомило Відділення, що рішенням № 317 Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району, Київської області від 30.09.2019 року ТОВ «КК «РЕФОРМА» визнано виконавцем послуг з постачання теплової енергії споживачам за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, між ТОВ «КК «РЕФОРМА» та ТОВ «ЗАРАЗ-9» (яке діє від імені та за рахунок співвласників будинку АДРЕСА_1 ,) укладено договір від 30.10.2019 № ТЕ-24 (далі - договір-2) про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до договору 2 ТОВ «ЗАРАЗ-9» (агент) веде облік заборгованості мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з наданими даними обліку по особовому рахунку позивача була наявна заборгованість у сумі 11474,07грн, з яких: 7212,77грн за попередні опалювальні періоди; 4261,03 грн. за опалювальний період 2019/2020 років.
За опалювальний період 2019/2020 років позивачем було спожито теплової енергії на суму 8405,52грн (за листопад - 1284,45грн, за грудень 1595,82грн, січень 2035,77грн, за лютий - 1539,84грн, за березень - 1536,08грн, за квітень - 412,84грн) з яких сплачено 4144,22грн (у грудні - 639,12грн, у січні - 697,01 грн, у лютому - 1085грн, у березні - 738грн, у квітні - 958грн).
Підставою виникнення вказаної заборгованості зазначено - несвоєчасна оплата за спожиту позивачем теплову енергію.
Процедура прийняття на абонентський облік вузлів комерційного та розподільного обліку теплової енергії та водопостачання встановлена Порядком прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12,10.2018 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.11.2018 № 1304/32756 (далі - Порядок).
Як зазначено відповідачем 4, позивачем не було надано відповідачу 4 документи, які можуть свідчити про дотримання позивачем вимог Порядку та прийняття вузлів розподільного обліку (індивідуальних лічильників) гарячої води, встановлених у квартирі позивача на абонентський облік ТОВ «ЗАРАЗ-9» або ТОВ «КК «РЕФОРМА».
Також, позивачем не надано до відповідача 3 відповідні документи, які можуть свідчити про належну передачу показників вищевказаних вузлів розподільного обліку (індивідуальних лічильників) гарячої води ТОВ «ЗАРАЗ-9» або ТОВ «КК «РЕФОРМА».
Таким чином, відповідачем 3 повідомлено позивача про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Таким чином, законодавство про захист економічної конкуренції не містить визначеної форми відмови у розгляді заяви. Відповідне повідомлення оформлюється листом органу, який розглядав таку заяву.
В свою чергу, встановивши, що зазначені позивачем в заяві обставини не є належними для кваліфікації дій ТОВ «ЗАРАЗ-9», як такі, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідачем 4 повідомлено позивача про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення в діях ТОВ «ЗАРАЗ-9» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Не можуть бути покладені в основу рішення доводи позивача про те, що лист відповідача 4 №60-02/3373 мав містити результати проведеного ним дослідження щодо зайняття ТОВ «ЗАРАЗ - 9» монопольного (домінуючого) становища відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України N 49-р від 05.03.2002, оскільки зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, з огляду на приписи статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до яких порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визнається саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
У даному випадку незгода позивача з наявністю у нього заборгованості за централізоване гаряче водопостачання та водовідведення, не свідчить про зловживання ТОВ «ЗАРАЗ - 9» монопольним (домінуючим) становищем під час обслуговування будинку АДРЕСА_1 , враховуючи що рішенням Зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 18.05.2016 року у добровільному порядку було обрано ТОВ «ЗАРАЗ - 9» управителем вказаного будинку.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем 4 не було виявлено ознак порушення ТОВ «ЗАРАЗ - 9» законодавства про захист економічної конкуренції та відповідна справа розпочата не була, то у даному випадку не було необхідності наведення у листі про відмову у початку розгляду справи аналізу визначення монопольного (домінуючого) становища ТОВ «ЗАРАЗ - 9 » на відповідному ринку.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Згідно ст.13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.
Таким чином, питання щодо розподілу спожитої теплової енергії у будинку, договірних відносин між споживачами будинку та управителем, не відноситься до компетенції Антимонопольного комітету України, а тому встановивши що Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло у межах та спосіб, передбачений законодавством про захист економічної конкуренції, Антимонопольним комітетом України обґрунтовано залишено скаргу без задоволення.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем при зверненні з позовом не наведено обґрунтованих підстав, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання протиправним та скасування листа Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2020 № 60-02/3373.
Також не вбачається підстав для визнання незаконною відмови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у початку розгляду справи, враховуючи що в оскаржуваному рішенні відповідач 4 дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ТОВ «ЗАРАЗ-9» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в свою чергу, зазначені позивачем в позовній заяві обставини не є належними для кваліфікації дій ТОВ «ЗАРАЗ-9», як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як і не встановлено невідповідність такої відмови вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої та частини другої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання викладеної в листі голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. від 22.06.2020 № 60-02/3373 та залишеної без перегляду згідно листа голови Антимонопольного комітету України Піщанської О.С. від 31.07.2020 № 128-29.3/01-10650 відмову в розгляді справи за заявою ОСОБА_1 від 10.03.2020 б/н про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Зараз-9" незаконною та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої та частини другої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та відповідно, похідна вимога про зобов'язання Антимонопольний комітет України за наслідком розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Зараз-9" прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції, не підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, Голови Антимонопольного комітету України Піщанської Ольги Станіславівни, Голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького Олексія Миколайовича, Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/15384/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15384/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко