вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" травня 2021 р. Справа№ 925/852/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020
у справі № 925/852/20 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік"
про стягнення 2 432 328,06 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" про стягнення 2 432 328, 06 грн боргу, в тому числі: 2 397 868,20 грн боргу з оплати за користування вагонами та 34 459,86 грн боргу зі збору за зберігання вагонів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 в справі № 925/852/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 2 397 868, 20 грн боргу з оплати за користування вагонами, 34 459, 86 грн боргу зі збору за зберігання вагонів та 36 484, 92 грн судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 в справі № 925/852/20 та постановити нове, яким відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права, а також з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи. Так, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам відповідача перебування вагонів на під'їзній колії ТОВ "Елеваторна компанія "Куско Агро" та, відповідно, відсутності підстав для нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вагонів. За доводами апелянта Акти загальної форми ГУ-23 не є належним доказом затримки вагонів з вини відповідача, оскільки не містять підпис уповноваженого представника останнього. Також апелянт наполягає на відсутності його вини у затримці вагонів. На думку відповідача дії залізниці з складання актів про нез'явлення представника замовника для підписання Актів загальної форми ГУ-23 є недобросовісними, оскільки вони складені після оформлення відомостей ГУ-46.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021, апеляційна скарга у справі № 925/852/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 поновлено ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020; розгляд справи призначено на 05.04.2021.
В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що вагони прибули саме на станцію Козятин-І, що вбачається з відмітки станції на відповідних залізничних накладних. Також на факт затримки вагонів саме на станції призначення вказують Акти загальної форми ГУ-23. Крім того, позивач звертає увагу, що довжина під'їзної колії становить 249,00 погонних метрів, довжина одного вагону 14,72 м. Тому вказана колія може розмістити лише 16 вагонів, тоді як залізниця вимагає сплати плату за користування вагонами в кількості 41 одиниць.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 справу № 925/852/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено її до розгляду на 17.05.2021.
В судове засідання 17.05.2021 представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого стороною отримано рекомендовану кореспонденцію суду 12.04.2021.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
17.05.2021 від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Республіканське транспортно-експедиційне унітарне підприємство Белінтертранс-транспортно-логістичний центр Білоруської залізної дороги.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку присутнього представника позивача, відмовила у його задоволенні з мотивів, викладених у окремому процесуальному документі.
Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
13.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (позивач у справі, перевізник за договором) та ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір про надання послуг №08990/ЦТЛ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1. договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Згідно з п. 2.1 договору замовник зобов'язаний:
- надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (п. 2.1.1 договору);
- сприяти виконанню узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під'їзних коліях згідно з договором про експлуатацію під'їзної колії (договором про подачу та забирання вагонів), та не використовувати вагони, як місця для зберігання вантажів (п. 2.1.5 договору);
- оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6 договору);
- самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1 договору);
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7 договору);
- виконувати усі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів на підставі п. 2.2.1 цього договору, нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, з якими укладено такі договори (п. 2.1.12 договору).
Замовник має право укладати договори на власний розсуд із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, та виступати платником послуг з перевезення вантажу, користування вагонами та інших послуг, передбачених цим договором (п. 2.2.1. договору).
Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1 договору).
Згідно п. 3.2 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезень вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
Розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (п. 4.1 договору).
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в п. 14.2 розділу 14 договору (п. 4.2 договору).
Сторони домовились про використання електронного документообігу (п. 8.1 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника.
В п. 8.2 договору сторонами узгоджено, що для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс "Архів електронного документообігу залізничного транспорту" з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України).
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 12.1 договору).
Між сторонами підписані додатки до договору, а саме № 1 "Ставки плат за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" (т. 1 а. с. 37, 38); № 2 "Ставки плати за використання вагонів перевізника та плати за користування вагонами перевізника за межами України" (т. 1 а. с. 39); № 3 "Коефіцієнти порожнього пробігу до навантаженого (Кпп)" (т. 1 а. с. 40); № 4 "Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та податкових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад" (т. 1 а. с. 41, 42).
30.11.2018 позивач як залізниця і товариство з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Куско Агро" як власник колії уклали між собою договір №2973 про подачу та забирання вагонів при станції Козятин-І (т. 1 а. с. 43 - 46), пунктами 1, 2 якого його сторони передбачили, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику колії, та примикає до колії №7 під'їзної колії в/ч А1329 через стрілку №520 станції Козятин-І Південно-Західної залізниці і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено напроти граничного стовпчика стрілочного переводу №520 та сигнальний знак "Межа під'їзної колії", що встановлений на відстані 249,0 м від стика рамної рейки стрілочного переводу №520. Розгорнута довжина під'їзної колії складає 249,00, із них на балансі власника колії - 197,60 погонних метрів, на балансі Козятинської дистанції колії - 51.40 погонних метрів.
Договір від 30.11.2018 №2973 про подачу та забирання вагонів при станції Козятин-І відповідно до його п. 20 укладено терміном на 5 років з 02.12.2018 до 02.12.2023 включно.
26.12.2019 відповідач подав начальнику станції Козятин-І погоджену з ТОВ "Елеваторна компанія "Куско Агро" заявку (угоду) (т. 1 а. с. 47) на подачу вагонів, які будуть надходити у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 на адресу відповідача для навантаження вантажу, на під'їзну колію ТОВ "Елеваторна компанія "Куско Агро". Розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитись власником вантажу.
В період з 28.12.2019 по 26.02.2020 на станцію Козятин-I на адресу відповідача прибули в порожньому стані (після вивантаження зернових вантажів) 41 вагон, що належать Білоруській залізниці і знаходилися в оренді ГП "БТЛЦ", зі станцій відправлення: Високо-Литовск, Жлобін, Барановичі-Центральні, Степянка, Городея, Речиця Білоруської залізниці, що підтверджується залізничними накладними №22598463 вагон №95170080 (т. 1 а. с. 48); №22657401 вагон № 95846218 (т. 1 а. с. 51); №22657402 вагон № 95846481 (т. 1 а. с. 52); №22657403 вагон № 95011722 (т. 1 а. с. 53; №22622528 вагон № 95849535 (т. 1 а. с. 54); №22657399 вагон № 95030318 (т. 1 а. с. 55); №22657458 вагон № 95670816 (т. 1 а. с. 61); №22657459 вагон № 95849741 (т. 1 а. с. 58); №22657457 вагон № 95039566 (т. 1 а. с. 59); №22657464 вагони №№ 95671202, 95847406, 95566733 (т. 1 а. с. 60); №22657479 вагон № 95848230 (т. 1 а. с. 64); №22386501 вагон № 95163036 (т. 1 а. с. 67); №22622684 вагон № 95670816 (т. 1 а. с. 73); №22657501 вагон № 95479440 (т. 1 а. с. 70); №22657503 вагони №№ 95849923, 95179842, 95008009, 95179222, 95545406, 95005930, 95180287 (т. 1 а. с. 76); №22566454 вагон № 95155560 (т. 1 а. с. 79); №22699743 вагони №№ 95037388, 95042172, 95848404 (т. 1 а. с. 82); №22699779 вагон № 95042651 (т. 1 а. с. 87); №22705536 вагони №№ 95846622, 95163648, 95180006, 95847257, 95849188, 95845568, 95708350, 95319539, 95179149, 95849873, 95178414 (т. 1 а. с. 90); №22657510 вагон № 95179339 (т. 1 а. с. 91); №22709151 вагон № 95847810 (т. 1 а. с. 93).
Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що до 06.05.2020 вказані вагони не завантажувались відповідачем та не подавались на під'їздні колії ТОВ "Елеваторна компанія "Куско Агро" позивач по факту затримки вагонів по кожній накладній склав акти загальної форми ГУ-23 (т. 1 а. с. 49, 50, 56, 57, 62, 63, 65, 66, 68, 69, 71, 72,74, 75, 77, 78, 80, 81, 85, 86, 88, 89, 95, 96).
За розрахунками позивача (т. 1 а. с. 14-21) на вказані вище суми плати за користування вагонами і збору за зберігання вагонів позивач нарахував податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків і вирахував списані ним в травні 2020 року з особового рахунку відповідача суми на часткове погашення цих плати та збору. У зв'язку з цим суми заборгованості відповідача з оплати за користування вагонів і зі збору за зберігання вагонів склали 2 397 868,20 грн та 34 459,86 грн, відповідно.
Наявність вказаної заборгованості стала підставою для пред'явлення АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" позову у даній справі про стягнення з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" 2 432 328,06 грн.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут залізниць України), який згідно з пунктом 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць України регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).
Положеннями абз. 1 ст. 42 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Статтею 46 Статуту залізниць України унормовано, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
При цьому, колегія суддів враховує, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 904/7360/17).
Згідно ч.ч. 1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів (затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до пп. 2.1. п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила), пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відповідно до абз. 2 п. 6 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Згідно з пунктом 8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 28.12.2019 по 26.02.2020 на станцію Козятин-I на адресу відповідача прибули в порожньому стані (після вивантаження зернових вантажів) 41 вагон. В залізничних накладних, перелік яких наведений вище у даній постанові, містяться відмітки станції призначення Козятин-І про їх прибуття на станцію. Відомості щодо скерування їх на під'їздні колії ТОВ "Елеваторна компанія "Куско Агро" відсутні. Відтак доводи апелянта в цій частині спростовуються матеріалами справи.
Із наявних у справі Актів загальної форми ГУ-23 складених залізницею вбачається, що причиною простою вагонів на коліях станції призначення Козятин-1 стало очікування подачі під навантажувальні операції з вини клієнта.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не є винним у затримці вагонів апеляційна інстанція зазначає, що несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції Козятин-І вагонів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж (вагони), що надійшов на його адресу. Отже, відповідачем не доведена відсутність його вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення.
При цьому, судова колегія відхиляє як безпідставні твердження апелянта про те, що вищенаведені акти є неналежним доказом з огляду на відсутність підпису відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні акти, в яких зафіксовано факт неприбуття представника ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" для їх підписання.
На підставі вказаних вище Актів загальної форми ГУ-23, які у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 129 Статуту залізниць України є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника або вантажоодержувача, позивач склав:
- відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 №06050002р, №06050005р, 306050006р і №06050007р та акти загальної форми ГУ-23 (т. 1 а. с. 97- 106), за якими позивач провів облік часу користування відповідачем вагонами та нарахував відповідачу плату за користування ними на станції Козятин-І за період з 29.12.2019 по 06.05.2020 на загальну суму 2 138 648,60 грн. без податку на додану вартість та зафіксував неявку представника відповідача для підписання цих відомостей;
- накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), форми ФДУ-92 від 06.05.2020 №06050658, №06050659 і №06050660 та акти загальної форми ГУ-23 (т. 1 а. с. 107 - 113), згідно з якими позивач нарахував відповідачу збір за зберігання вагонів на загальну суму 28787,85 грн. без податку на додану вартість та зафіксував неявку представника відповідача для підписання цих накопичувальних карток.
Твердження відповідача щодо недобросовісності дій залізниці і складання актів про нез'явлення представника замовника після оформлення відомостей ГУ-46 визнаються судом апеляційної інстанції неприйнятними, оскільки не спростовують зафіксований в актах загальної форми факт затримки вагонів з вини відповідача.
Беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів та не наведено наявності обставин, що підпадають під кваліфікацію звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав правові підстави для нарахування відповідачу плати за користування вагонами в розмірі 2 397 868,20 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 34 459,86 грн.
При цьому, як підставно зауважено місцевим господарським судом, позивач правильно застосував для розрахунку стягуваної суми плати за користування спірними вагонами розділ 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, враховуючи, що відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами підприємств чи орендованими ними вагонами становить 50 відсотків від плати, визначеної за цим розділом вказаного Збірника тарифів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі апеляційною інстанцією оцінюються критично, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваного рішення у даній справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права, а також з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі № 925/852/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Атлантік".
4. Справу №925/852/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови складено 26.05.2021