79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" травня 2021 р. Справа №907/546/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Матущака О.І.,
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства “Мукачівська центральна районна лікарня” за № 6/01-7 від 04.01.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2020 суддя: Андрейчук Л.В. м. Ужгород, повний текст рішення складено - 07.12.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв, м. Черкаси
до відповідача Комунального некомерційного підприємства “Мукачівська центральна районна лікарня”, м. Мукачево
про стягнення 13 712,62 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом, в якому просило стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Мукачівська центральна районна лікарня” про стягнення 13 712,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне некомерційне підприємство “Мукачівська центральна районна лікарня” зобов'язання щодо оплати спожитого у грудні 2019 - січні 2020 року природного газу не виконала, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 13 712,62 грн.
Позивач правовою підставою позову зазначає ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 198, 217, 230 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Мукачівська центральна районна лікарня" на користь ТОВ «Енергогазрезерв» суму 13712,62 грн заборгованості по поставці природного газу, а також суму 2102,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем його зобов'язання з оплати отриманого у грудні 2019 - січні 2020 року природного газу не виконано належним чином, а тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство “Мукачівська центральна районна лікарня” (відповідач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції на надано належної оцінки тому, що зобов'язання сторін по договору постачання природного газу за № С/558-19 від 12.09.2020 виникають протягом строку дії договору, який починається з 01.10.2019 і закінчується 31.12.2019, доказів продовження дії зазначеного договору позивачем не подано.
Вважає, що позивачем не подано жодного доказу, який би підтверджував факт подачі природного газу відповідачу.
Узагальнені доводи та заперечення позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 12 вересня 2019 року між ТОВ "Енергогазрезерв (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Мукачівська центральна районна лікарня» (надалі - споживач) укладено договір за № С/558-19 (надалі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (надалі - газ), а споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку що визначені договором.
Відповідно до п.п. 1.2. договору плановий обсяг постачання газу 221264 м.куб: в т. ч. жовтень-29126 м. куб, листопад-96275 м. куб, грудень 95863 м.куб.
Підпунктом 4.2.1 договору передбачено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання рахунку за фактично спожитий газ.
З матеріалів справи також вбачається, що сторонами оформлювались додаткові угоди до договору за № С/558-19, а саме:
додаткова угода №1 від 21.10.2019 року щодо збільшення ціни до 5182,56 грн., за 1000 куб. м.;
додаткова угода №2 від 23.10.20119 року щодо зміни реквізитів Позивача;
додаткова угода №3 від 31.10.2019 року - корегування по добових обсягів;
додаткова угода №4 від 05.12.2019 року - збільшення ціни до 5700,00 грн. за 1000 куб. м;
додаткова угода №5 від 05.12.2019 року - збільшення ціни до 6156,00 грн. за 1000 куб. м;
додаткова угода №6 від 26.12.2019 року - зменшення вартості договору, яка складає 610133,24 грн.
Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснював відповідачу поставку газу у жовтні-грудні 2019 року, що підтверджується долученими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу, рахунками-фактурам, а саме: рахунок-фактура №СФ-0010497 від 31.10.2019 року та акт №РН-0003812 приймання-передачі природного газу від 31.10.2019; рахунок-фактура №СФ-0011211 від 30.11.2019 року та акт №РН-0004518 приймання-передачі природного газу від 30.11.2019, рахунок-акт №СФ-0012190 від 24.12.2019 року та акту №РН-0005434 приймання-передачі природного газу від 24.12.2019. Отриманий на підставі вказаних актів приймання-передачі газ, споживачем оплачено в повному обсязі (платіжні доручення №247 від 07.11.2019 на суму 80558,54 грн., № 169 від 10.12.2019 на суму 219989,46 грн. та №205 від 26.12.2019 на суму 309585.24 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ "Енергогазрезерв" наголошує на тому, що Комунальне некомерційне підприємство «Мукачівська центральна районна лікарня» зобов'язання щодо оплати спожитого у грудні 2019 - січні 2020 року природного газу не виконала, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 13 712,52 грн., доказів погашення якої сторонами не подано.
В підтвердження поставки газу на заявлену суму позивачем подано: акт приймання-передачі № РН-0005909 від 31.12.2019 природного газу об'ємом 0,5717800 тис.м.куб. на загальну суму - 3 519,88 грн, та акт приймання-передачі № РН-0000454 від 31.01.2020 року на 1,6557400 тис.м.куб газу на суму 10192,74 грн,, які відповідачем підписані не були.
13.05.2020 ТОВ "Енергогазрезерв" скерувало на адресу відповідача вимогу вих. № 170/082-19 про оплату заборгованості за отриманий у грудні 2019 - січні 2020 року природний газ. Однак, вказану вимогу залишено відповідачем без задоволення.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між сторонами договір за № С/558-19 постачання природного газу від 12.09.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС , а до відома споживача (Відповідача) - його постачальником (Позивачем).
Документальне оформлення приймання-передачі природного газу здійснюється згідно пункту 8 глави 7 розділу III Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент здійснення правовідносин), до 7-го числа наступного місяця:
1) на підставі актів приймання-передачі природного газу, оператор газотранспортної системи разом з замовником послуг транспортування оформлюють підписують зведений реєстр реалізації газу споживачам на обсяги газу, які такий замовник послуг транспортування подав у точках виходу до прямих споживачів за цей газовий місяць;
2) на підставі актів приймання-передачі природного газу, укладених між оператором газорозподільної системи та споживачами (крім побутових споживачів), згідно з положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільної системи), оператор газорозподільних систем оформлює та підписує зведений реєстр про фактичний обсяг розподілу природного газу по споживачах за цей газовий місяць у розрізі структурних підрозділів оператора газотранспортної системи та/або структурних підрозділів газовидобувного підприємства, регіонів та категорій споживачів за цей газовий місяць та надає оператору газотранспортної системи примірник підписаного оригіналу такого реєстру.
Таким чином, лише у січні 2020 року ТОВ "Енергогазрезерв" мало можливість визначити фактичний обсяг спожитого відповідачем у грудні 2019 року природного газу, оформити і підписати між собою акти приймання-передачі природного газу, виписати рахунок для його оплати і підписати акти звіряння.
Крім того, матеріалах справи відсутні докази належного виконання Комунальним некомерційним підприємством "Мукачівська центральна районна лікарня" пункту 4.3.1. договору щодо надання позивачу (як постачальнику) до 03 січня 2019 року (місяця наступного за місяцем постачання природного газу) копії акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС.
Разом з тим, саме на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів 3 дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу.
Відповідно до п. 2.7.4 договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ.
В матеріалах справи наявні дані Оператора ГРМ - скрін-шоти з інформаційної платформи Оператора ГТС за спірний період.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Як визначено п.3 Кодексу ГТС, його дія поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Для підтвердження фактичного обсягу спожитого природного газу відповідачем з ресурсу позивача надано скрін-шоти з інформаційної платформи Оператора ГТС за періоди використання природного газу відповідачем.
Обсяги природного газу відображені в остаточній алокації.
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації.
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
З матеріалів справи вбачається, що поставка природного газу 31.12.2019 у кількості 0,5717800 тис. м. куб. та 01.01.2020 у кількості 1,6557400 тис. м. куб. підтверджується заними інформаційної платформи, а саме: інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача (відповідача) з ЕІС - кодом 56Х930000000370Х 1655,74 м. куб. , що відповідає відомостям, зазначеним у актах приймання-передачі природного газу.
З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не подано жодного доказу, який би підтверджував факт подачі природного газу відповідачу.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції на надано належної оцінки тому, що зобов'язання сторін по договору постачання природного газу за № С/558-19 від 12.09.2020 виникають протягом строку дії договору, який починається з 01.10.2019 і закінчується 31.12.2019, а доказів продовження дії зазначеного договору позивачем не подано, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17.
З огляду на викладене спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язання сторін по договору постачання природного газу за № С/558-19 від 12.09.2020 виникають протягом строку дії договору і закінчуються 31.12.2019.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтом не спростувано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства “Мукачівська центральна районна лікарня” за № 6/01-7 від 04.01.2021 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2020 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3153,00 грн., який сплачений згідно з платіжними дорученнями за № 499 від 01.02.2021.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства “Мукачівська центральна районна лікарня” за № 6/01-7 від 04.01.2021 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2020 у справі №907/546/20 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 3 153,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Бонк Т.Б.
Матущак О.І.