Справа № 428/3958/21
Провадження №3/428/1174/2021
18 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Комплєктової Т.О.,
за участі секретаря Казюк Л.Г.,
особи, яка притягається
до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1
розглянувши матеріали, які надійшли з Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 173-2 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
25.04.2021 о 04 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї падчерці ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив суду, що вранці 25.04.2021 дочка його дружини - ОСОБА_2 спровокувала його дружину, внаслідок чого між його дружиною ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_2 відбувався словесний конфлікт, після чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції. Особисто він жодних дій спрямованих на спричинення ОСОБА_2 психологічного насилля не чинив.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що потерпіла у даній адміністративній справі - ОСОБА_2 є її донькою. Останній часом між нею та її донькою зіпсувалися відносини, через те, що у неї були претензії до її чоловіка. 24.04.2021 увечері вона разом з її чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 відпочивали та вживали спиртні напої. Після чого донька всю ніч у телефонному режимі з'ясовувала стосунки зі своїм чоловіком та перебувала у роздратованому стані. Вже під ранок донька зачинилася у кімнаті. Оскільки її донька раніше вже чинила спроби суїциду, вона попросила чоловіка, щоб той допоміг їй відчинити двері кімнати в якій знаходилася донька, оскільки хвилювалася за неї. В цей час донька з кімнати виражалася на її адресу нецензурною лайкою, провокувала конфлікт та викликала поліцію. З донькою сварилася тільки вона, її чоловік - ОСОБА_1 не приймав у цьому участі та жодних дій психологічного характеру у відношенні її доньки не чинив.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, в якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.2 ст. 251 КУПАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 органом поліції були надані наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 636697 від 25.04.2021 року, копія рапорту від 25.04.2021 про реєстрацію у Журналі Єдиного обліку Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області повідомлення ОСОБА_2 про те, що її батьки, ображають її, погрожують та не дають відпочивати; заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , в якому останні відмовилась від дачі пояснень, пояснення ОСОБА_1 .
Однак, суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт чергового з Журналу Єдиного обліку Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області не є доказами вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а є лише процесуальним засобом фіксації обставин, які встановлені особою, що здійснює фіксацію подій.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Так, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнаними належними та допустимими доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні в ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Разом із тим, суду не надано доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки як встановлено з пояснень свідка ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , наданих останньою у судовому засіданні - 25.04.2021 року сварка виникла між нею та її донькою, тоді як ОСОБА_1 жодних дій психологічного характеру у відношенні її доньки ОСОБА_2 не чинив. При цьому, сам ОСОБА_1 також заперечує факт вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_2 .
Отже, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наяввний склад адмінастративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.
Суддя Т. О. Комплєктова