Справа № 426/1044/21
іменем України
02 червня 2021 року м. Сватове
Сватівський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Бабічевої Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Діброви А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Сватове клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення іноземного суду, -
До Сватівського районного суду Луганської області з Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшло клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 12.05.2020 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 державного мита в розмірі 300 рублів в дохід федерального бюджету.
Згідно ухвали Сватівського районного суду Луганської області від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про надходження зазначеного клопотання і запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти даного клопотання, про постановлення відповідної ухвали була розміщена інформація на офіційному веб-сайті Сватівського районного суду Луганської області.
Заперечення від ОСОБА_1 на адресу суду не надходили.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 26 квітня 2021 року клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення іноземного суду було призначено до розгляду.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, а саме, відповідно до положень ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 36-37, 39-41).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Правовідносини, що виникли з приводу визнання та виконання в Україні рішення іноземного суду врегульовані нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, яка ратифікована Україною 10.11.1994, Законом України «Про міжнародні договори України», Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України.
В силу ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами-членами Співдружності Незалежних держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, учасницями якої є Україна і Російська Федерація, яка була ратифікована Верховною Радою України із застереженнями, Україна взяла на себе зобовязання визнавати і виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції.
Частиною 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Процедура визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регламентована Цивільним процесуальним кодексом України.
Судом встановлено, що рішенням Кантемирівського районного суду Воронезької області від 12.05.2020 р. по цивільній справі № 2-107/2020 позовні вимоги адміністрації Бугаєвського сільського поселення Кантемирівського муніципального району Воронезької області до ОСОБА_1 про спонукання відчуження земельної ділянки - задоволено; ухвалено спонукати ОСОБА_1 до відчуження земельної ділянки, категорії земель: землі населених пунктів, вид дозволеного використання: для ведення особистого підсобного господарства, з кадастровим номером 36:12:0800003:15, площею 2709 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , протягом шести місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили; стягнуто з ОСОБА_1 державного мита в розмірі 300 рублів в дохід федерального бюджету (а.с. 20-21).
В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повістки повернуті з відмітками «обмін відсутній».
Представник відповідача ОСОБА_1 , призначений судом у відповідності до ст. 50 ЦПК РФ, повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, не з'явився, просив справу розглядати у його відсутність, заперечував проти позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
В п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд; у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав на території Договірної Сторони, де має бути визнано й виконано рішення, вже було постановлено рішення, що набрало законної сили, або установою цієї Договірної Сторони раніше було порушено провадження, або ж є визнане рішення суду третьої держави; згідно з положеннями даного міжнародного договору, а в не передбачених ним випадках згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано й виконано, справа належить до виключної компетенції її установи, спір вирішено не компетентним судом; відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі про договірну підсудність; закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.
Як вбачається з довідки судді Кантемирівського районного суду Воронезької області, громадянка ОСОБА_1 не була своєчасно і належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. Судові повістки, а також додані до них позовна заява та пакет документів, направлені листом з повідомленням повернулися до Кантемирівського районного суду Воронезької області з вказівкою про неможливість направлення судових повісток на територію України. У відповідності зі ст. 50 ЦПК РФ ОСОБА_1 судом був призначений представник (а.с. 6).
На підтвердження заходів, вжитих іноземним судом для повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд справи, надано копію поштового конверту та рекомендованого повідомлення (а.с. 10).
Кореспонденція Кантемирівського районного суду Воронезької області не була отримана ОСОБА_1 , через неможливість її прийняття поштовим відділенням (а.с. 13).
Під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».
Якщо сторона належними чином не повідомлялась про розгляд справи іноземним судом, вона позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі з метою ефективного захисту своїх прав.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові ВС від 28 травня 2020 року у справі справа № 420/849/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню.
Як вбачається з п. б ч. 2 ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», до клопотання додаються: документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена.
Положеннями ч. 6 ст. 467 ЦПК України передбачено, що розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 468 ЦПК України однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є та обставина, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи.
Отже, якщо до клопотання не був доданий документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, і яка не брала участі у судовому процесі, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, є підставою для відмови у задоволенні цього клопотання.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні при розгляді цивільної справи №2-107/2020, по якій було постановлено рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 12.05.2020 р. у зв'язку з тим, що вона не була повідомлена про розгляд справи та в матеріалах справи відсутні відомості про її належне повідомлення щодо часу та місця розгляду заяви, про що також зазначено судом в довідці, доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій у відношенні ОСОБА_1 на території України не пред'являлося, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст.53, 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав членів СНД від 22.01.1993 р.,
ст.ст. 260-261, 352, 354, 467, п. 2 ч. 2 ст. 468, ст. 469 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 12.05.2020 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 державного мита в розмірі 300 рублів в дохід федерального бюджету.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.П. Бабічева