03.06.2021 Провадження №2/425/304/21
Справа №425/1032/21
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Гайворонської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рубіжне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначеній квартирі з її згоди проживала та була зареєстрована відповідач, яка не була та не є її, позивача членом сім'ї. Відповідач з 2019 року за вказаною адресою не проживає, комунальні платежі не сплачує, житлом не цікавиться, її речей в житлі немає. Добровільно знятися з реєстраційного обліку у квартирі відповідач не бажає. Реєстрація відповідача у належній їй на праві власності квартирі обмежує її в праві користування та розпорядження цим майном.
20 квітня 2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не стягувати з відповідача сплачений нею судовий збір. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Відзиву на позов відповідач не надала, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомлену відповідача, яка про причини неявки не повідомила, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання. У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 27.08.1998, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Білоус З.В., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6487085 від 14.02.2005.
Відповідно до витягу Центру надання адміністративних послуг Рубіжанської міської ради Луганської області № 208 від 07.04.2021 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з 07 червня 2018 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З акту про встановлення фактичного місця проживання від 07.04.2021, складеного в присутності сусідів позивача та засвідченого адміністратором Центру надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області Буряк Ю.В. вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з 2019 року по теперішній час. Таким чином, судом встановлено, що відповідач зі згоди позивача була зареєстрована в належній їй квартирі і набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Позивач та відповідач спільно не проживають, спільним побутом не пов'язані, не ведуть спільне господарство. Відповідач не є членами сім'ї позивача, з 2019 року в квартирі не проживає. Доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано, як і доказів щодо збереження за нею права користування жилим приміщенням.
У відповідності зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власник має право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 156 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, за змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
В свою чергу, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
При цьому, як зазначено у ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що позивач як власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, а право користування відповідача чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника на підставі ч.2 ст.406 ЦК України. Відповідно позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач просила не стягувати з відповідача на її користь судові витрати. Тому суд вважає справедливим та розумним не стягувати з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя О.Л. Овчаренко