Справа №345/1171/21
Провадження № 2/345/517/2021
18.05.2021 р.
м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
22.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2016 року перебуває на постійному стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, здебільшого захворювань хребта,у різних медичних закладах України. З січня 2016 року по лютий 2017 року знаходилась на обліку в Калуському міському центрі зайнятості.
11.04.2016 лікарсько-консультаційна комісія ( далі - ЛКК) Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги видала ОСОБА_1 довідку щодо звільнення її від важкої праці, 17.10.2016 ЛКК видала таку довідку повторно, на необмежений строк.
У лютому 2016 року позивач звернулася до Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги для отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію(далі - МСЕК), її направили на ЛКК, яка відмовила у видачі направлення на МСЕ.
29.06.2017 ОСОБА_1 проходила огляд в Івано-Франківському обласному бюро медико-соціальної експертизи, їй було відмовлено у наданні групи інвалідності.
У 2018 році позивач проходила обстеження у медичному закладі при Вінницькому національному медичному університеті М. І. Пирогова, де їй було поставлено діагноз та зазначено трудові рекомендації щодо невиконання робіт третього класу. У лютому 2018 року вона проходила лікування стаціонарно в обласній клінічній лікарні(м. Івано-Франківськ), де їй було відкрито лікарняний у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. У квітні 2018 року ОСОБА_1 продовжила стаціонарно лікування у Калуській Центральній районній лікарні.
У 2019 році позивач постійно відвідувала Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги, лікувалась там амбулаторно, а 3 квітня 2019 року пройшла ЛКК, яка направила її на МСЕК. МСЕК визначила необхідність ще пройти лікування протягом 1 місяця.
Згодом ОСОБА_1 пройшла огляд обласної МСЕК, яка направила її на центральний МСЕК, що в свою чергу, визначила необхідність ще пройти лікування протягом 1 місяця. Після цього вона пройшла огляд у Інституті травматології та ортопедії НАМН України.
З 04.04.2019 по 07.08.2019 ОСОБА_1 знаходилася на листку непрацездатності, амбулаторному лікуванні в невролога КМЦ ПМСД. 03.05.2019 оглянута травматологічною МСЕК, обласною МСЕК призначено дообстеження і долікування. Повторно у липні оглядалася травматологічною МСЕК, обласною МСЕК, центральним МСЕК МОЗ України в м. Києві - особою з інвалідністю не визнана. Консультована в НДІ ортопедії і травматології в м. Києві в липні 2019 року, дано рекомендації.
7 серпня 2019 року ЛКК прийняла рішення лікарняний позивача закрити, на МСЕК не направляти.
ОСОБА_1 стверджує, що неодноразово зверталася до керівників медичних закладів, в органи державної влади та місцевого самоврядування з питань ненадання їй належної медичної допомоги, однак безрезультатно. Оскільки з 04.04.2019 вона знаходилася на листку непрацездатності, то 07.08.2019 ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради», приймаючи рішення про закриття листка непрацездатності повинна була видати їй направлення для проходження МСЕК, оскільки позивач була звільнена від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності.
На підставі наведеного позивач просить суд визнати дії лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» (Код ЄДРПОУ 26482717, 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 32) щодо закриття 07.08.2019 листка непрацездатності серії АДУ №941790 та відмови у видачі направлення для огляду ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Калуським МРВ УМВС України в Івано-Франківській обл. 22.10.2014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до медико-соціально-експертної комісії протиправними та зообов'язати лікарсько-консультаційну комісію Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» видати направлення для огляду ОСОБА_1 до медико-соціально-експертної комісії, а також відшкодувати їй шкоду, заподіяну діями лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради».
13.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін (а.с. 124-125).
06.05.2021 від директора КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» Гаврилишина М.Б. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 127-130). Представник відповідача зазначає, що 03.05.2019 та 19.06.2019 ОСОБА_1 оглянута спеціалізованою травматологічною МСЕК, 24.06.2019 - Івано-Франківською обласною МСЕК, 15.07.2019 - Центральною МСЕК МОЗ України. Всі ці медичко-соціальні експертні комісії прийшли до висновку, що комплекс наявної у ОСОБА_1 патології з боку опорно-рухової, серцево-судинної та ендокринної систем в легкому ступені обмежує її життєдіяльність і не дає підстав для визначення групи інвалідності чи повторного скерування на МСЕК.
Представник відповідача вказує, що КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» не є спеціалізованим закладом охорони здоров'я, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання ЛКК видати направлення на МСЕК є безпідставними.
При цьому, директор КНП «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» Гаврилишин М.Б. вважає, що вимоги позивача про відшкодування шкоди, взагалі не обґрунтовані, а тому, в свою чергу, також задоволенню не підлягають.
18.05.2021 від ОСОБА_1 найшла письмова відповідь на відзив (а.с. 132-133), в якій вона вказує, що попередні огляди експертними комісіями не мають відношення до обов'язку ЛКК видати їй направлення для огляду до медико-соціально-експертної комісії. Позивач стверджує, що вирішення питань про визнання її особою з інвалідністю не належить до повноважень відповідача. Лікарсько-консультаційна комісія Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» вправі тільки видавати направлення для огляду до медико-соціально-експертної комісії.
Оскільки з 04.04.2019 ОСОБА_1 знаходилася на листку непрацездатності, то, на її думку, 07.08.2019 ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради», приймаючи рішення про закриття листка непрацездатності повинна була видати їй направлення для проходження МСЕК, оскільки вона була звільнена від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності.
Щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, то позивачем наведено розрахунок упущеної вигоди, який в загальному становить 16781,5 грн. На думку ОСОБА_1 , у разі прийняття відповідачем рішень згідно законодавства із серпня місяця 2019 року її повинні були направити на МСЕК та призначити групу інвалідності. Тобто, з цього часу вона могла б уже отримувати пенсію (соціальну допомогу) по інвалідності, яка необхідна для соціальних потреб (ліки, предмети першої необхідності).
На підставі наведеного, позивач просить суд заявлені нею позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.
В силу положень ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, давши їм належну правову оцінку, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 04.04.2019 по 07.08.2019 ОСОБА_1 знаходилася амбулаторному лікуванні в невролога КМЦ ПМСД, про що свідчать листки непрацездатності серії АДЛ №563383, серії АДУ №983523, серії АДУ №984720, серії АДУ №985753, серії АДУ №941790 (а.с. 104, 105, 106-107, 108-109, 110-111) та не заперечується сторонами по справі.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно пунктів 3, 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 , медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) провадиться за формою № 088/о, затвердженою разом з інструкцією щодо її заповнення наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 695/21008.
Порядок направлення на МСЕК (медико-соціальну експертну комісію) встановлюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян".
Згідно п. 4.1 Розділу 4 вказаної Інструкції «Порядок направлення на медико-соціальну експертну комісію», направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п'яти місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.
Із наведеної норми закону вбачається, що направлення хворого для огляду МСЕК здійснюють не спеціалізовані лікувальні заклади, як стверджує відповідач, а лікувально-профілактичні заклади за місцем проживання.
Крім того, як доведено позивачем та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 з 2016 року проходила лікування у різних лікувальних закладах України.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
На підставі наведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дії лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» щодо закриття 07.08.2019 листка непрацездатності серії АДУ №941790 та відмови у видачі направлення для огляду ОСОБА_1 (до медико-соціально-експертної комісії протиправними та зобов'язання лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» видати направлення для огляду ОСОБА_1 до медико-соціально-експертної комісії.
Щодо вимоги про відшкодування завданої шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для настання деліктної відповідальності за статтею 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Незважаючи на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме особою, до якого пред'явлено позов.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначає, що через протиправні дії відповідача їй не призначено групу інвалідності. Однак, Комунальне некомерційне підприємство «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» не вправі призначати групи інвалідності. Тільки на підставі висновку МСЕК позивачу може бути призначена група інвалідності.
Крім того, позивач посилається на норми ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України, згідно з якими шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Проте, Комунальне некомерційне підприємство «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим чи органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними засобами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги і заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.. 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів того, що їй завдано шкоди відповідачем, а також доказів того, що винна поведінка відповідача, знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з негативними наслідками для позивача.
Враховуючи наведене, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної діями лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
У відповідності ст.141 ЦПК суд стягує з відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 76-77, 80-82, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати дії лікарсько-консультаційної комісії Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» (Код ЄДРПОУ 26482717, 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 32) щодо закриття 07.08.2019 листка непрацездатності серії АДУ №941790 та відмови видачі направлення для огляду ОСОБА_1 до медико-соціально-експертної комісії протиправними.
Зобов'язати лікарсько-консультаційну комісію Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» видати направлення для огляду ОСОБА_1 до медико-соціально-експертної комісії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» на користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого нею судового збору при подачі позову до суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя