Справа № 215/3460/21
2-н/215/1118/21
03 червня 2021 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
26.05.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідками відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, що долучена до заяви, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зареєстрованим місцем проживання боржника - ОСОБА_2 у заяві зазначена адреса: АДРЕСА_2 , тобто за якою також зареєстрована дитина, на утримання якої заявник просить стягнути аліменти.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Разом з тим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України може бути видано судовий наказ, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 5 статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За нормами, викладеними у ч. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2011 року вказано, що відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника: документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Так, з поданої заявником заяви про видачу судового наказу та копій документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не вбачається відсутність спору, оскільки нею не додано належних доказів, які б підтверджували, що неповнолітня дитина проживає з заявником. Тобто, у цьому випадку підлягає встановленню право заявника на отримання аліментів і це не може вирішуватись у наказному провадженні.
Надана заявником копія акту про те, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути прийнята судом як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки допит свідків, а саме: осіб, що підписали вказаний акт, у наказному провадженні не передбачено.
Таким чином, з наданих суду фактичних даних вбачається відсутність у стягувача права пред'явлення грошової вимоги, що передбачене пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, оскільки розв'язання цієї вимоги пов'язане з вирішенням спору про право та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Враховуючи, що наказне провадження є особливим видом цивільного судочинства, в якому здійснюється безспірне задоволення грошових вимог, а також відсутність у боржника у випадку видачі наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України права звернутися до суду із заявою про скасування наказу (ч. 1 ст. 170 ЦПК України), за тих обставин, що завідомо для суду між сторонами існує спір, навіть, не про розмір аліментів, а про правові підстави для їх покладення на боржника, суддя не вбачає підстав для видачі судового наказу у цій справі.
Зазначені обставини є підставою для відмови у видачі судового наказу, що не позбавляє заявника права звернутися до суду із цими вимогами в позовному провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 95, 161, 163, 165, 166, 260, 353 ЦПК України
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала складена та підписана 03.06.2021.
Суддя: