Справа № 183/8287/18
№ 2/183/171/21
25 лютого 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря судового засідання Берези І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про:
-звільнення від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів на утримання непрацездатної дружини;
-звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на утримання неповнолітніх дітей, в період тимчасової непрацездатності за серпень - жовтень 2018 року;
-зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей;
-визначення заборгованості зі сплати аліментів,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 , -
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог від 20.11.2019 року (т.1 а.с. 227), просив:
-звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на утримання колишньої дружини, розмір яких встановлений рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року, починаючи з 25.01.2017 року;
-звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на утримання неповнолітніх дітей, розмір яких встановлений рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.01.2017 року, в період його тимчасової непрацездатності з серпня по жовтень 2018 року;
-змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який було встановлено рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.01.2017 року про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частки на стягнення в період з грудня 2016 року по грудень 2017 року - 30% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, а з січня 2018 року до досягнення дітьми повноліття, - у розмірі 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку;
-визнати, що станом на 01.11.2019 року заборгованість за аліментами за рішенням суду від 06.01.2017 року за період з грудня 2016 року по жовтень 2019 року складає 6705,90 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року у справі № 183/371/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на її утримання, стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 січня 2017 року на період інвалідності дружини.
Крім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року з нього на користь відповідача, на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму дітей відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 01 грудня 2016 року.
З квітня 2017 року у позивача погіршився стан здоров'я, в зв'язку з чим він не мав можливості виконувати покладені на нього трудові обов'язки, тому у січні 2018 року він був звільнений з роботи, був вимушений стати на облік до центру зайнятості, в зв'язку з чим він подавав до державного виконавця в період з лютого 2018 року по січень 2019 року відповідні довідки про свої доходи.
Позивач зазначає, що не дивлячись на невеликі доходи, він намагався сплачувати аліменти щомісячно у мінімальному розмірі, за період з травня по серпень 2018 року ним було сплачено 4860 гривень. Відновлення сплати аліментів відбулося з листопада 2018 року і за період до березня 2019 року ним було сплачено 7690,09 грн.
Однак, у серпні 2018 року йому було діагностовано грижу диску, протрузії дисків та рекомендовано операційне втручання, внаслідок чого він терміново був госпіталізований до Дніпропетровської обласної лікарні ім.Мечникова, де його прооперували. Внаслідок чого в період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року він був тимчасово не працездатний, не мав можливості працювати, не отримував ніяких доходів.
Не знаючи про наявність заборгованості по аліментах, яка виникла внаслідок того, що роботодавець не належним чином здійснював їх відрахування, розуміючи, що навіть в період перебування на обліку в центрі зайнятості, він сплачував аліменти, після лікування позивач на початку 2019 року звернувся до державного виконавця за розрахунком заборгованості.
Станом на 03.01.2019 року ним отримав розрахунок заборгованості по аліментах на утримання дітей на суму 18533,26 грн., а на утримання дружини заборгованість по аліментах склала 19805,75 грн.
Так, при здійснені зазначених розрахунків, державний виконавець керувався вимогами ч.2 ст. 195 СК України, та для розрахунку аліментів використав середній дохід по регіону, проігнорував фактичні дані про нараховану йому заробітну плату, проігнорував фактично виплачені ним аліменти по відповідним квитанціям, тому позивач, уточнюючи та збільшуючи позовні вимоги, просив суд визнати, що станом на 01.11.2019 року заборгованість за аліментами за рішенням суду від 06.01.2017 року за період з грудня 2016 року по жовтень 2019 року складає 6705,90 гривень.
В зв'язку із різким погіршенням свого стану здоров'я та зміною свого майнового стану, позивач просить звільнити його від сплати аліментів на утримання дружини та від заборгованості по аліментах на утримання дружини, що утворилася з січня 2017 року, посилаючись на те, що ОСОБА_2 хоча і являється інвалідом 2 групи, вона також отримує пенсію по інвалідності, отримує догляд з боку своїх працездатних батьків, її рівень доходів з урахуванням аліментів на утримання дітей, значно вищий, ніж його рівень доходів. При цьому позивач зазначає, що його колишня дружина мешкає у їх спільному будинку, він змушений був винаймати житло після розірвання шлюбу, наразі має намір створити іншу сім'ю, проживає у будинку, що належить жінці, з якою він має намір створити сім'ю, а допомагає сплачувати заборгованість по аліментах його матір - ОСОБА_7 , яка являється пенсіонером за віком.
З цих же підстав, з огляду на значні витрати на своє лікування, позивач просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей, що виникла з серпня по жовтень 2018 року, та змінити спосіб їх стягнення з 1/3 частини його доходів на 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову, посилаючись на те, що весь період стягнення аліментів з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2019 року, як на утримання дітей, так і на її утримання, позивачем було сплачено 26608 грн., що в середньому на місяць складає 985 грн. На думку відповідача, в такий спосіб позивач намагається уникнути будь-якої відповідальності за несплату аліментів (т.1, а.с. 25-26).
Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрите загальне позовне провадження (т.1 а.с. 19-20).
22.04.2019 року канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про зміну предмету та підстав позову (т.1 а.с. 57), яку ухвалою суду від 24.05.2019 року залишено без руху (т.1 а.с. 124-125).
09.07.2019 року позивачем знову подано заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 152), яку ухвалою суду від 08.11.2019 року залишено без руху (т.1 а.с. 224-225).
20.11.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (т1 а.с. 227), яку ухвалою суду від 26 лютого 2020 року прийнято до розгляду (т.2, а.с. 13-15).
Ухвалою суд від 26.02.2020 року закінчене підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення щодо обставин, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, звернув увагу на ту обставину, що стан здоров'я позивача після операції дозволяє йому працювати, отримувати доходи та забезпечувати потреби своїх дітей, а стан здоров'я його дочки, яка являється інвалідом 1 групи, не дозволяє їй працювати, вона не має можливості за власні кошти забезпечити свої потреби та потреби дітей.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причина неявки суду не відома, суду надані розрахунки заборгованості зі сплати аліментів на утримання дружини та дітей.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
У відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання, стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 січня 2017 року до 01 травня 2017 року та на період встановленої інвалідності (т.1 а.с. 7-9).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 01 грудня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с. 66).
В період з 06.08.2018 року по 14.08.2018 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ у нейрохірургічному відділенні патології хребта та спинного мозку КЗ «ДОКЛМ» (т.2, а.с. 100)
ОСОБА_1 в період з 01.10.2018 року по 16.10.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська міська лікарня № 5 «ДОР» (т.1 а.с. 91).
Борг по аліментам на утримання дітей, відповідно до довідки-розрахунку станом на 01.01.2019 року становить 18533,3 грн. (т.1 а.с. 101), а станом на 01.02.2019 року такий борг складає 19166,89 грн. (т.1.а.с 103-104).
В ході розгляду справи заборгованість по аліментам на утримання дітей зменшилася, станом на 01.08.2020 року така заборгованість складала 13083,83 грн. (т.2 а.с. 34).
Борг по аліментам на утримання дружини станом на 01.02.2019 року становить 19805,8 грн. (т.1 а.с. 102), а станом на 01.03.2019 року такий борг складає 19667,5 грн.(т.1 а.с. 105).
В ході розгляду справи заборгованість по аліментам на утримання дружини збільшилася, станом на 01.09.2020 року така заборгованість складає 28586,2 грн. (т.2 а.с. 33). Протягом всього часу стягнення аліментів на утримання дружини позивач сплатив їх лише одного разу у розмірі 1838 грн. у вересні 2018 року.
Правовідносини, що винили між сторонами врегульовані наступними нормами закону, а саме.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від заборгованості по аліментам на утримання дітей та на утримання дружини, суд керується наступними нормами закону.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з статті 180 СК батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Право на отримання аліментів того з батьків, з ким проживає дитина, закріплене статтею 181 СК.
Порядок та особливості виконання судового рішення щодо стягнення аліментів також передбачені нормами сімейного та виконавчого законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
За правилами частини 1 статті 194 СК, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частини другої статті 197 СК за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює конкретного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Подані позивачем докази щодо погіршення його стану здоров'я та зміни майнового стану, не можуть бути розцінені судом, як беззаперечні та такі, що доводять суду саме через тяжку хворобу позивача, позивач не мав можливості працювати. Так останній після проведеної операції залишався непрацездатним та таким, що має обмеження певних в навантаженнях протягом 1 місяця, йому було рекомендовано лікування у невролога. Доводи, викладені позивачем про те, що його було звільнено з роботи у січні 2018 року через неможливість виконання трудових обов'язків за станом здоров'я нічим не підтверджені.
На облік в центрі зайнятості, як безробітній позивач перебував з 04 квітня 2018 року (т.1 а.с. 72), в період з 04 квітня 2018 року по 04 січня 2019 року йому нараховувалися виплати, з яких не відраховувалися аліменти (т.1 а.с. 74, 75).
Таким чином, встановлені обставини щодо стану здоров'я позивача та зміни його майнового стану не дають суду достатніх підстав для висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв'язку з тяжкою чи невиліковною хворобою, а тому у суду відсутні підстави для звільнення від сплати заборгованості від аліментів, як на утримання дітей, так і на утримання дружини.
Так само судом не знайдено підстав для звільнення позивача від сплати аліментів в період його тимчасової непрацездатності, а тому позов в частині звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей та на утримання дружини в період його тимчасової непрацездатності з серпня по жовтень 2018 року, а так само позов в частині звільнення позивача від заборгованості по аліментах на утримання дітей та дружини, задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання дітей, суд керується наступними нормами закону.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну розміру аліментів позивач посилалась на ту обставину, що у нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він втратив роботу, тому змінився і його майновий стан.
Між тим, дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України.
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%).
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів.
Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18.
Крім того, протягом розгляду справи, позивач надав докази своєї працездатності та можливості отримання постійного доходу, починаючи з січня 2019 року (т.1 а.с. 238).
За таких обставин, з метою захисту дітей на належне утримання, виходячи з засад змагальності та пропорційності, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в частині зміни розміру аліментів на утримання дітей.
Вирішуючи позов в частині припинення стягнення аліментів на утримання дружини, суд керується наступними нормами закону.
За положеннями частини другої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно із частинами третьої, четвертою статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 82 СК України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:
1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що на момент пред'явлення позову ОСОБА_2 являлася інвалідом 1 групи (т.1, а.с. 27,129) з вересня 2018 року по лютий 2019 року отримувала пенсію у розмірі 2165,52 грн.
Розмір пенсії в 2019 -2021 році відповідачем не подано, як і не подано доказів про продовження групи інвалідності.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено на 2018 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено на 2019 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно вимог процесуального закону, встановивши, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, суд приходить до переконання, що її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні частини четвертої статті 75 СК України, а з урахуванням принципу справедливості, з урахуванням майнового стану платника аліментів, з урахуванням принципів справедливості та пропорційності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині припинення стягнення аліментів, встановлених рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 183/371/17, на утримання непрацездатної дружини ОСОБА_2 . Суду доведено неможливість позивачем надавати допомогу своїй колишній непрацездатній дружині у розмірі, визначеному рішенням суду.
При цьому, суд вважає, що таке припинення можливе, починаючи з дня набрання рішення законної сили, виходячи з положень .
Всі інші доводи, викладені у відзиві на позов щодо вчинення позивачем насильства у сім'ї, не спростовують висновків суду і не дають підстав для застосування інших норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позов в частині визнання судом, що станом на 01.11.2019 року заборгованість за аліментами за рішенням суду від 06.01.2017 року за період з грудня 2016 року по жовтень 2019 року складає 6705,90 гривень, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як зазначав суд вище, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року з позивача на користь відповідача, на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму дітей відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 01 грудня 2016 року.
Заборгованість по аліментам станом на 01.09.2020 року складає 13083 грн., 83 коп. (т.2 а.с. 34).
Позивач надав суду свій альтернативний розрахунок заборгованості по аліментам (т.2 а.с. 241).
Відповідно до вимог ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Між тим, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'являти позов на загальних підставах, що узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 (з відповідними змінами) і підтверджується судовою практикою Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивач, фактично оскаржуючи дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості, у порядку контролю за виконанням судовим рішенням звернувся до суду з позовом до стягувача аліментів, та обрав не вірний спосіб захисту порушеного права, протягом тривалого часу не пред'явив позов до належної особи - державного виконавця, а тому суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в цій частині.
При цьому до компетентності суду не входить встановлення розміру заборгованості, в судовому порядку можливо зобов'язувати державного виконавця вчиняти певні дії, та провести повторний розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів.
Такі правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження № 61-45100сво18, в якій зазначено, як саме і з яких видів доходу боржника обчислюється заборгованість по аліментах.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 80, 81, 89, 223, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про звільнення від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів на утримання непрацездатної дружини, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на утримання неповнолітніх дітей, в період тимчасової непрацездатності за серпень - жовтень 2018 року, зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, визначення заборгованості зі сплати аліментів, - задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів, встановлених рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року у справі № 183/371/17, на утримання непрацездатної дружини ОСОБА_2 , починаючи з дня набрання рішення законної сили.
В іншій частині позову ОСОБА_1 , - відмовити.
Реквізити сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
третя особа: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 7.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.