справа № 199/4127/16
№ провадження 2/208/181/21
Іменем України
14 січня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості»,-
встановив:
10.06.2016 року до Амур-Ніжньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дніпропетровської області звернулося Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості», в якому позивач просить:
- стягнути солідарно з Відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТКБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DZHCGK05310259 від 27.09.2006 року у розмірі 8224,00 Долар США, що за курсом 25,32 відповідно до службового розпорядження від 12.05.2016 року складає 208231,68 грн.;
- стягнути солідарно з Відповідачів судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3123,48 гривень.
06 липня 2016 року Ухвалою Амур-Ніжньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дніпропетровської області відкрито провадження по справі і справу призначено до слухання в судовому засіданні.
06 жовтня 2016 року Ухвалою Амур-Ніжньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дніпропетровської області справу № 199/4127/16 передано до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю.
20 жовтня 2016 року, згідно протоколу автоматичного розподілу судових справу, справу було передано у провадження судді Івченко Т.П.
13 квітня 2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області справу призначено до підготовчого судового засідання та визначено загальний порядок розгляду справи.
25 листопада 2019 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області закрито підготовче провадження у справі, та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач -1) 27.09.2006 року уклали кредитний договір DZHCGK05310259 (надалі - Договір). Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Відповідачу - 1 кредит у розмірі 14552,50 Долар США на термін до 26.09.20201 p., а Відповідач - 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштам в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач - 1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач - 1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредиту розмірі 14552,50 Долар США.
Відповідачем порушені зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому у Позивача є право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач-1 станом на 12.05.2016 року має заборгованість - 8224,00 Долар США, яка складається з наступного: 7849,91 Долар США - заборгованість за кредитом; 332,92 Долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,21 Долар США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6,96 Долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором DZHCGK05310259 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижче вказаними фізичними особами було укладено: Договір поруки з поручителем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач - 2 ) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1 та Договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_3 (надалі - Відповідач - 3 ) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1. Боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. Відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором DZHCGK05310259. Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.
Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Позов може бути пред'явлений до кількох осіб. Участь у справі кількох відповідачів допускається, якщо предметом спору є спільні права та обов'язки кількох відповідачів; предметом спору є однорідні права та обов'язки. Приймаючи до уваги, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники; предметом спору є однорідні права та обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, з метою здійснення принципу процесуальної економії, вважаємо за доцільне об'єднати позовні вимоги Позивача до кількох Відповідачів в одній позовній заяві. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Тому позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судові повістки - виклики направлялись відповідачам на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України, вважається доставленою, що підтверджується повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи та на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідачів неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачами відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, прийшов до наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ПAT КБ «ПРИВАТБАНК» та Відповідачем - 1, ОСОБА_1 , 27.09.2006 року було укладено кредитний договір № DZHCGK05310259 (надалі - Договір). Згідно Договору позивач - ПAT КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Відповідачу - 1 кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 27.09.2006р. по 26.09.2021р. включно, у вигляді неоновлюваної кредитної лінії у розмірі 14552,50 доларів США (Чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят два доларів США 50 центів) (далі - «Кредит») на наступні цілі: придбання квартири у сумі 12 700,00 доларів США (дванадцять тисяч сімсот доларів США 00 центів), а також у розмірі 1852,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,21% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору. Періодом сплати вважати період з "20" по "25" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 180,46 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с.12-13).
Отже, умовами договору сторони погодили як і загальний строк кредитування, так і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту основного зобов'язання.
Згідно Договору Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором DZHCGK05310259 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та поручителем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач - 2) було укладено 27.09.2006 року Договір поруки DZHCGK05310259/2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1 та поручителем ОСОБА_3 (надалі - Відповідач - 3) було укладено 27.09.2006 року Договір поруки DZHCGK05310259/1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1, згідно яких: п.1 - предметом цього договору є надання поруки ПОРУЧИТЕЛЕМ перед КРЕДИТОРОМ за виконання ОСОБА_1 (далі - БОРЖНИК) зобов'язань за кредитним договором від 27.09.2006р. № DZHCGK05310259 (далі - Кредитний договір), згідно якого КРЕДИТОР надав БОРЖНИКУ кредит в сумі 14552,50 доларів США (Чотирнадцяті, тисяч п'ятсот п'ятдесят два доларів США 50 центів), а, БОРЖНИК повинен виконати зобов'язання з: повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної лінії, в сумі 14552,50 доларів США (далі по тексту - Кредит) у строк до 26.09.2021р. включно; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00%(один цілих 00 сотих) відсотків за місяць у Період сплати з "20" по "25" число кожного місяця; щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у Період сплати у сумі 180,46 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією; сплати відсотків за користування кредитом при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 0,00% (нуль цілих 00 сотих) відсотків за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; розраховані згідно цього пункту договору відсотки сплачуються БОРЖНИКОМ окремо понад суми щомісячного платежу за Кредитом разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу; сплати винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,21% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до умов та строків, передбачених Кредитним договором. Погашення за Кредитним договором здійснюється в строк 26.09.2021р., або у строки згідно Графіку погашення кредиту; сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов'язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредитом, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодовувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі; п.2 - ПОРУЧИТЕЛЬ відповідає перед КРЕДИТОРОМ за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і БОРЖНИК, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання БОРЖНИКОМ зобов'язань за Кредитним договором, БОРЖНИК і ПОРУЧИТЕЛЬ відповідають перед КРЕДИТОРОМ як солідарні боржники (а.с.14,15).
Згідно платіжного доручення № dz 536092700027 1 на підставі заяви № 1 про видачу готівки, Відповідачу - 1 на його рахунок № НОМЕР_1 , 27 вересня 2006 року зараховано платіж у розмірі 12700,00 доларів США, з призначенням платежу на придбання квартири згідно кредитного договору № DZHCGK05310259 від 27.09.2006 по ордеру розпорядженню від 27.06.2006 року (а.с.16).
Відповідачем порушені зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому у Позивача є право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, у зв'язку з чим Відповідач - 1, станом на 12.05.2016 року має заборгованість у розмірі 8224,00 доларів США, яка складається з наступного: 7849,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 332,92 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,21 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6,96 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно кредитного договору сторони погодили, що при виникненні порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, банк на власний розсуд, має право, зокрема, змінити умови договору, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.
Відповідно до умов Договору поруки, а саме п. 5, Позивачем було направлено 12.05.2016 року на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором DZE0GI0000001523.
Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі, кредитора, протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання, вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.
При цьому, згідно ст.212, 611, 651 ЦК щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором.
Згідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Умовами кредитного договору визначено, що договір може бути змінений у встановленому даним договором порядку. Тобто, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту шляхом направлення відповідного повідомлення, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення, а тому посилання позивача, що всі зміни до кредитного договору повинні вчинятися виключно в у письмовій формі суд оцінює критично.
В позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем - 1, взятих на себе зобов'язань за кредитним Договором № DZHCGK05310259, станом на 12.05.2016 року він має заборгованість у розмірі 8224,00 доларів США, яка складається з наступного: 7849,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 332,92 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,21 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6,96 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором..
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості який долучений до позовної заяви.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина 2 ст.554 ЦК України визначає також, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Вимога ст.526 ЦК України щодо обов'язку виконувати зобов'язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач - 1 станом на 12.05.2016 року має заборгованість у розмірі 8224,00 доларів США, яка складається з наступного: 7849,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 332,92 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,21 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6,96 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості який долучений до позовної заяви.
Згідно наданого розрахунку, починаючи з 20.02.2015 року Відповідач - 1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язань за кредитним Договором № DZHCGK05310259 (а.с. 6 зворотна сторона).
Розрахунок заборгованості відповідача за кредитом, який надано позивачем, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів Відповідача - всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом. З матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином.
Надана виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, та враховується судом при постановленні рішення.
Вирішуючи спір в частині вимог до поручителів за договором - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом враховані спірні правовідносини та норми матеріального права, які їх регулюють.
Так, відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За частиною 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно із частиною 1 статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Як вбачається із матеріалів справи вимогу поручителям було направлено лише 20.05.2016 року, тобто більш ніж через шість місяців (а.с.9).
До суду позивач звернувся з позовною заявою 10.06.2016 року (а.с.1).
Згідно розрахунку, останній платіж Відповідачем - 1 було здійснено 20.02.2015 року (а.с.6 зворотна сторона).
Відтак положення частини 4 статті 559 ЦК України передбачено, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, й суд, встановивши, що банк пред'явив вимогу до поручителя поза межами шести місяців за кожним місячним платежем й звернувся до суду із цим позовом лише 10 червня 2016 року (а.с.1), внаслідок чого порука припинилась, оскільки кредитор визначив виконання зобов'язання, яке згідно із цим договором мало виконуватися за графіком погашення кредиту щомісячно згідно графіку щомісячних платежів, тому зі спливом шестимісячного строку з дня виникнення заборгованості припинилося право позивача нараховувати основну суму заборгованості, відсотки, інші платежі на підставі умов договору до особи поручителя в силу частини 4 статті 559 ЦК України.
Встановивши, що порука є припиненою в силу частини 4 статті 559 ЦК України згідно встановлених правовідносин, підстав для стягнення заборгованості з таких поручителів немає.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 4 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах; стаття 12 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
За приписами статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Аналогічні норми містяться у статті 76 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
Статтею 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Такі ж вимоги передбачені у статті 89 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 12.05.2016 року Відповідач - 1, ОСОБА_1 , має заборгованість у розмірі 8224,00 доларів США, яка складається з наступного: 7849,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 332,92 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,21 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6,96 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 7 зворотна сторона).
Враховуючи, що зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами поруки припинились 20 серпня 2015 року, залишок заборгованості слід стягнути з Відповідача - 1, ОСОБА_1 .
Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 703/3191/18 (провадження № 61-5999св19), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 203/2296/17 (провадження № 61-46086св18).
Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Інші доводи позивача, відповідача, які наведені у позові, в поясненнях в ході розгляду справи, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DZHCGK05310259 від 27.09.2006 року у розмірі 8224,00 Долар США, що за курсом 25,32 відповідно до службового розпорядження від 12.05.2016 року, що становить 208231,68 грн., підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3123,48 гривень, його слід стягнути з Відповідача - 1, ОСОБА_1 .
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (р/рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № DZHCGK05310259 від 27.09.2006 року у розмірі 8224,00 (вісім тисяч двісті двадцять чотири) долари США, що за курсом 25,32 відповідно до службового розпорядження від 12.05.2016 року становить 208231 (двісті вісім тисяч двісті тридцять одна) гривня 68 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (р/рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати понесені позивачем при зверненні із позовом, в розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) гривні 48 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570;
відповідач - 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач - 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,
відповідач - 3 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Суддя Івченко Т. П.