Справа № 212/208/21
2/212/1409/21
31 травня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 січня 2021 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, АТ КБ «Приватбанк») звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі- відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 60748,70 гривень, та судові витрати у розмірі 2270 гривні.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.07.2010 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Вказав, що після відкриття карткового рахунку і отримання кредитної картки кредитний ліміт відповідача було збільшено до 9800 гривень. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором відповідач не виконав умови договору, в зв'язку з чим станом на 30.11.2020 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 60748,70 гривень, яка складається з заборгованості тілом кредиту - 9800 гривень; заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Ухвалою суду від 26 січня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15 лютого 2021 року позивач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він не має боргових зобов'язань перед позивачем, вказав, що між ним та позивачем не укладався кредитний договір б/н від 22.07.2010 і грошових коштів за даним договором він не отримував, підписи, що містяться в Анкеті-заяві та Правилах надання банківських послуг не схожі на його підписи. Також вказав, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 24.05.2017 за №4597 з нього на користь Позивача було стягнуто грошову суму у розмірі 51901,19 грн. за кредитним договором б/н від 22.07.2010, і з його заробітної плати Покровським ВДВС у ВП №54848436 проводилися відрахування, загальний розмір яких за період з листопада 2017 року по березень 2020 склав 41000,11 грн. на користь позивача. В подальшому рішенням суду від 19.11.2019 вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Також зазначив, що даним рішенням було встановлено, що позивачем, при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису було пропущений строк позовної давності.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року витребувані докази у позивача, судовий розгляд був відкладений.
23 березня 2021 року, ухвалою суду судовий розгляд відкладений.
26 березня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивачем надано до суду усі належні докази на підтвердження позовних вимог. Вказав, що доводи відповідача про те, що договір ним не підписувався та не укладався є необґрунтованими оскільки відповідачем позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку не заявлявся і предметом судового розгляду не був, і таким правом відповідач не скористався. Також вказав, що кошти, які надійшли на виконання виконавчого напису №4597 виданого 24.05.2017 були отримані позивачем через виконавчу службу та спрямовані в рахунок погашення заборгованості, але для повного погашення заборгованості за даним кредитним договором цих коштів виявилося недостатньо. Крім того зазначив, що строк перевипущеної картки відповідача до останнього дня 08.2014, позивач звернувся з позовом до відповідача 05.01.2021, тобто до спливу позовної давності.
Ухвалами суду від 13.04.2021, 13.05.2021 розгляд справи було відкладено.
При зверненні до суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у позові відмовити, просив застосувати строки позовної давності встановлені ч.5 ст. 261 ЦК України.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 22.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 надав Банку Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку із використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 500 гривень, із базовою процентною ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. (а.с.145,146).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Також позивач, на підтвердження позовних вимог, до позову додав документ під назвою «Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» до договору SAMDN55000034729314 (а.с. 15,146).
При цьому звертаючись із позов до суду позивач посилається на укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору без номера.
Між тим, ані в позовній заяві, ані в доданих до неї документах не зазначено які умови кредитування застосовував банк під час нарахування спірної кредитної заборгованості, в той час як Пам'ятку клієнта позивач взагалі суду не представив.
Суд також враховує, що наданий позивачем на підтвердження правомірності нарахування відсотків за користування кредитом Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем.
У зв'язку з вищенаведеним, суд позбавлений можливості з'ясувати, за яким Тарифом обслуговувалась видана відповідачу платіжна картка, та встановити істотні умови договору від 22.07.2010, а також перевірити тривалість пільгового періоду по кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір обов'язкового щомісячного платежу.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.07.2010, просив у тому числі, крім тіла кредиту 9800 гривень, стягнути проценти за користування кредитними коштами в розмірі 50948,70 гривень, посилаючись, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, також на «Тарифи банку», Умови та правила надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, у Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та їх узгодженого сторонами розміру 30%, як зазначено у розрахунку.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що відповідач своїм підписом у заяві засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд також вважає, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом заявлених позовних вимог, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк», і доказів, що саме ці умови та правила існували на час укладення договору, суду не надано.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що зазначені у наданому розрахунку, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», саме до договору SAMDN55000034729314, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в договорі погодженої сторонами такої істотної умови договору як сплата відсотків за користування кредитними коштами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У спорі, що склався між сторонами, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду України в Постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, суд вважає безпідставним нарахування банком процентів на тіло кредиту за користування кредитними коштами після вчинення нотаріусом виконавчого напису від 24.05.2017, яким стягнуто з ОСОБА_1 як тіло кредиту у сумі 9888,78 грн., так і відсотки за користування кредитом у розмірі 36708,68 грн., і до набрання чинності рішенням про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується позовних в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9800 гривень суд зазначає наступне.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-4цс14, а також правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у справі № 91/8058/15-ц від 01.03.2018 року та справі № 743/150/17 від 27.02.2019 року, за кредитним договором, укладеним з видачею кредитної картки, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.
За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 , за якою ОСОБА_1 було надано кредит становить серпень 2014 року, тобто кінцевим терміном дії договору є серпень 2014 року, із позовом до суду позивач звернувся 05 січня 2021 року (а.с.56), тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а тому в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту також належить відмовити.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний 03 червня 2021 року.
Суддя: О. В. Колочко