печерський районний суд міста києва
Справа № 761/32915/20-ц
Категорія 42
27 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 761/32915/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Аланд", приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
10.12.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олеом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі за № 7075 від 03.07.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» грошових коштів у розмірі 14 283,50 грн., таким, що не підлягає виконанню та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування даного позову зазначено, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 03.07.2020 є незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, вчинений без доданих належних документів для підтвердження безспірного розміру заборгованості, а відтак зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню
19.10.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва дану позовну заяву було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
11.12.2020 ухвалою суду було забезпечено позов.
11.12.2020 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича завірені належним чином документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 7075 вчинений 03.07.2020 року.
09.02.2021 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Разом з цим, представником позивача було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача, вимоги позову підтримав щодо заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.
Також, приватним нотаріусом не було направлено до суду документів, які суд витребовував ухвалою від 11.12.2020.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 03.07.2020 приватнии нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 7075 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №653/8348DCLRKPT від 05.08.2014.
Представник позивача стверджує, що з додатків які надані нотаріусом вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на вчинення виконавчого напису, нотаріусу були надані наступні документи: заява про вчинення виконавчого напису; виписка з особового рахунку за кредитним Договором № 653/8348DCLRKPT ОСОБА_1 ; кредитний договір № 653/8348DCLRKPT від 05.08.2014року; додаток № 1 Графік платежів до кредитного договору № 653/8348DCLRKPT з можливістю перенесення платежу.
Окрім цього, позивачу стало відмомо, що 30 липня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міст Києва Клітченко Оксана Анатоліївна керуючись ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову ВП №62686375 про відкриття виконавчого провадження.
Вищезазначене виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача від 07.07.2020 року, яка зареєстрована у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва 29.07.2020 року за № 16374 та виконавчого напису від 03.07.2020 року, який зареєстрований в реєстрі за № 7075, що видав приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович в якому зазначено, що стягнення проводиться з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість в розмірі 14 283,50грн.
Так, з зазначеним виконавчим написом позивач не погоджується та вказує, що ОСОБА_1 не пам'ятає, що укладала Кредитний договір № 653/8348DCLRKPT від 05.08.2014року, у зв'язку з чим необхідно буде провести почеркознавчу експертизу по кредитному Договору № 653/8348DCLRKPT від 05.08.2014 року, який начебто був укладений між Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» та ОСОБА_1 і наданий приватному нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гораю Олегу Станіславовичу для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" у поєднанні з п.3.1. п.3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.3.4. п.3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» строк протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Представник позивача стверджує, що подаючи 30.06.2020 року заяву до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гораюй О.С. про вчинення виконавчого напису, стягувач в своїй заяві зазначає, що 05.08.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» укладено кредитний договір № 653/8348DCLRKPT, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним Договором 148К від 23.02.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРИДИТ КАПІТАЛ», а на підставі Договору Відступлення прав вимоги за кредитними Договорами 14/05/2020-ФА від 14.05.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» також в заяві зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» звертався з письмовою вимогою до позичальника про погашення заборгованості, однак дана вимога стягувача була проігнорована позичальником заборгованість у вказаний термін не була погашена, тому стягувач, відповідно до умов договору набув права дострокового стягнення заборгованості.
Окрім цього, звертається увага, що відповідно до п.2.3 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються Банком з дати надання кредиту щомісячно на дату сплати поточної заборгованості за Кредитом, виходячи із залишку не простроченої заборгованості за Кредитом згідно з додатком № 1(додаток№ 13) відповідно до додатку № 1 процентна ставка за кредитом становить 0,0 % (додаток № 14), а тому нарахування процентів в сумі 972,09 гривень, є безпідставними.
Відповідно до п.2.5. кредитного договору № 653/8348DCLRKPT від 05.08.2014 року який наданий Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» кредит сплачується у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. Відповідно до п.2.6. погашення позичальником заборгованості за кредитним Договором здійснюється у вигляді щомісячних платежів в сумі 430 гривень починаючи з першої дати сплати заборгованості. П.2.7. кредитного договору передбачено, що перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитом в сумі щомісячного платежу здійснюється позичальником в період з 24 по 29 число кожного місяця включн. Таким чином, як зазначає позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», пропустило строки для звернення по періодичним платежам.
Як вбачається з кредитного Договору, сторони встановили, строк дії Договору - до 01 січня 2020 року п.1.1 літера (Ж) кредитного Договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця з 24 по 29 число кожного місяця відповідно п.2.7. Кредитного договору № 653/8348DCLRKPT від 05.08.2014 року.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Оскільки, умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами з 24 по 29 число кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Окрім цього, зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» повинна була проінформувати ОСОБА_1 про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису і в разі відсутності заперечення зі сторони ОСОБА_1 стосовно розміру заборгованості, зазначена сума набула б статусу безспірної, однак позивач таких вимог не отримувала.
З врахуванням зазначеного, позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено із порушенням вимого законодавства України, а саме: ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", розділу 2 Постанови N 1172 від 29.06.99 р. та п. 2.3. п. 3.1. п. 3.2. п. 3.4. глави 16 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 «Про затвердження порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України».
Так, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Разом з тим відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положеньстатті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов'язання боржником порушено. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так,вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також, ст.88 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Також, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29 червня 1999 року,№1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до таких висновків, що стягувачем не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано копію кредитного договору, а іншого не вдається встановити, оскільки судом витребовувались документи на підставі яких нотаріус вчиняв виконавчий напис, однак нотаріусом та відповідачем не було їх надано, а тому суд керується тими документами які були надані позивачем, так як стронами не було надано жодних документів та доказів на спростування доводів позивача.
Окрім цього вбачається, що позивач не отримував вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно, що позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, хоча у вимозі стягувача зазначено з протягом п'яти днів з моменту відправлення вимоги.
Разом з цим, суд звертає увагу, що повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, пропущення строків та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, належності всіх документів, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та окрім цього, порушив строки позовної даності.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За встановлених обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість доводів позивача, а іншого не було спростовною строною відповідача.
Відтак, оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1261,20 грн.
Щодо судових витрат на правничу допомогу, які просить стягнути позивач, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді, як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до судової практики у питанні стягнення витрат на правову допомогу, заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У випадку відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання послуг № 02/09/-20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не надала до суду, ані акт приймання-передачі наданих послуг, ані платіжні документи,що підтверджують оплату послуг, ані детальний розрахунок таких витрат.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274,280 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Аланд", приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олеом Станіславовичем, який зареєстрований в реєстрі за № 7075 від 03.07.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» грошових коштів у розмірі 14 283,50 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1261 (тисяча двісті шістдесят один) грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області, 22.10 1997року, адреса для листування: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД", вул. Саксаганського, б.14 офіс 301 м. Київ , код ЄДРПОУ 4264257.
Треті особи:
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4,корпус А, офіс 35А, тел. НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславовіч, АДРЕСА_3, номер засобу зв'язку НОМЕР_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 27.04.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва