Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/678/21
Провадження № 2/553/578/2021
Іменем України
28.05.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді Крючко Н.І.,
при секретарі Іжик А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на квартиру, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на нерухоме майно,-
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на квартиру.
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано термін для усунення недоліків.
Позивачем у визначений термін виконано вимоги ухвали суду.
Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого провадження.
Згідно ухвали суду від 06 травня 2021 року зустрічний позов відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на нерухоме майно прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на квартиру та об'єднано зустрічний позов з первісним позовом.
Згідно ухвали суду від 18 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник не з'явились, але надали на адресу суду заяву, в якій прохали проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги за первісним позовом підтримують у повному обсязі, вимоги за зустрічним позовом визнають у повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність, вимоги за первісним позовом визнає в повному обсязі, зустрічним позов підтримує в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у відсутність їх представника , при вирішенні первісного та зустрічного позові покладався на розсуд суду.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 такими, що підлягають до задоволення за наступних обставин.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень в житловому будинку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Нежитлові приміщення належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №739 та проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.05.2020 року, індексний номер: 52374836, за реєстраційним номером об'єкта: 1575377753101.
В позові позивачем вказувалось про те, що нею зроблено реконструкцію нежитлових приміщень для покращення своїх житлових умов та переобладнання нежитлових приміщень в квартиру. Після реконструкції нежитлових приміщень та згідно технічного паспорту, об'єкт нерухомості має кухню, житлові кімнати, ванну та туалет, тобто перебудова приміщення має ознаки квартири згідно ст. 382 ЦК України, а саме: квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений ФОП ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , квартира складається з наступних приміщень: коридор (1) пл. 8,4 кв.м., вбудована шафа (2) пл. 1,1 кв.м., санвузол (3) пл. 4,4 кв.м., кухня (4) пл. 7,7 кв.м., кімната (5) пл. 45,9 кв.м., загальна площа квартири 67,5 кв.м, житлова площа - 45,9 кв.м.
Згідно висновку, який зроблено на підставі технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам, виготовленого ФОП ОСОБА_5 у 2021 році, на квартиру АДРЕСА_2 , реконструйована квартира АДРЕСА_2 відповідає діючим нормам та правилам даного типу приміщень. Склад, площа та функціональні зв'язки житлових приміщень відповідають діючим нормам та правилам для даного типу будівель, відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Основні конструкції житлового будинку не порушені. Конструктивна схема будівлі і технічний стан всіх основних конструкцій будинку добрий, посилень та ремонту не потребують. Приміщення квартири забезпечено необхідними інженерними мережами та обладнанням. Конструктивне, архітектурно-планувальне рішення, санітарно-гігієнічні умови та пожежна безпека відповідають вимогам нормативних будівельно-технічних норм. Експлуатаційну надійність приміщень квартири забезпечено.
Згідно статті 8 ЖК Української РСР, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Житловий кодекс Української РСР не має інших статтей щодо зворотнього переведення, а саме нежитлових приміщень в житловий фонд. Тобто дане питання не врегульовано чинним законодавством та не має чіткої процедури.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.
Так, у рішенні Конституційного Суду Українивід 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнату квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".
Допоміжні приміщення, відповіднодо пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир не має необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якоювласникамквартири у дво- абобагатоквартирномужитловомубудинку належать на правіспільноїсумісної власності приміщеннязагальногокористування (у тому числідопоміжні), опорніконструкціїбудинку, механічне, електричне, сантехнічне та іншеобладнання за межами абовсерединіквартири, яке обслуговуєбільшеоднієїквартири, а такожспоруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників не житловихприміщень, які розташовані у житловому будинку.
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правовихвідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).
При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Судом встановлено, що нежитлові приміщення в житловому будинку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є власністю позивача, належать йому на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В, тобто належні позивачу нежитлові приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, належать йому на праві приватної власності і в силу ст. 317 ЦК України, може розпоряджатися на власний розсуд.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
За правилами частинипершоїстатті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на наведені вище фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог ОСОБА_1 ..
Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень ССХІ, ССХІІ в житловому будинку площею 69,0 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Нежитлові приміщення належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №2092 та проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.08.2018року, індексний номер: 42398356, за реєстраційним номером об'єкта: 1289576253101.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є власником підсобного приміщення ССХ у житловому будинку площею 59,2кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Підсобне приміщення належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №1790 та проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21.07.2017 року, індексний номер: 36255340, за реєстраційним номером об'єкта: 1008614453101. Далі по тексту нежитлові та підсобні приміщення - нежитлові приміщення.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зробив реконструкцію нежитлових приміщень для покращення своїх житлових умов та переобладнала нежитлові приміщення в квартиру. Після реконструкції нежитлових приміщень та згідно технічного паспорту, об'єкти нерухомості мають кухню, житлові кімнати та санвузол, тобто перебудова приміщення має ознаки квартири згідно ст. 382 ЦК України, а саме: квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , який виготовлений ФОП ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_4 має загальну площу 69,3 кв.м., житлову площу - 46,9 к.м. та складається з наступних приміщень: коридор (1) пл. 9,9 кв.м., кімната (2) пл. 46,9 кв.м., кухня (3) пл. 7,9 кв.м., санвузол (4) пл. 4,6 кв.м.
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , (підсобне приміщення ССХ у житловому будинку площею 59,2 кв.м. до реконструкції), який виготовлений ФОП ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_6 має загальну площу 55,6 кв.м., житлову площу - 30,2 к.м. та складається з наступних приміщень: коридор (1) пл. 8,6 кв.м., кімната (2) пл. 11,6 кв.м., кімната (3) пл. 18,6 кв.м., кухня (4) пл. 11,8 кв.м., санвузол (5) пл. 5,0 кв.м.
Відповідно до «Звіту за результатами технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам по об'єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_7 », що виготовлений ФОП ОСОБА_5 у 2020 році, замовлення №162, квартира АДРЕСА_8 відповідає діючим нормам та правилам для даного типу приміщень, склад, площа та функціональні звязки житлових приміщень відповідають діючим нормам та правилам для даного типу будівель, відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Основні конструкції житлового будинку не порушені. Конструктивна схема будівлі та технічний стан всіх основних конструкцій будинку добрий, посилень та ремонту не потребують. Експлуатаційну надійність приміщень квартири забезпечено.
Відповідно до «Звіту за результатами технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам по об'єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_9 », що виготовлений ФОП ОСОБА_5 у 2020 році, замовлення № 163, квартира АДРЕСА_5 відповідає діючим нормам та правилам для даного типу приміщень, склад, площа та функціональні зв'язки житлових приміщень відповідають діючим нормам та правилам для даного типу будівель, відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Основні конструкції житлового будинку не порушені. Конструктивна схема будівлі та технічний стан всіх основних конструкцій будинку добрий, посилень та ремонту не потребують. Експлуатаційну надійність приміщень квартири забезпечено.
Таким чином, у відповідності до висновків, що викладені у вищевказаних Звітах за результатами технічного огляду на відповідність державним стандартам та будівельним нормам, квартира АДРЕСА_5 та квартира АДРЕСА_8 , відповідають державним будівельним нормам та можуть надійно експлуатуватись як квартири, оскільки склад, площа та функціональні зв'язки житлових приміщень відповідають діючим нормам та правилам для даного типу будівель та забезпечена експлуатаційну надійність приміщень квартир.
Згідно статті 8 ЖК Української РСР, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинківі жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Житловий кодекс Української РСР не має інших статтей щодо зворотнього переведення, а саме нежитлових приміщень в житловий фонд. Тобто дане питання не врегульовано чинним законодавством та не має чітко визначеної процедури.
В позові позивачем вказувалось, що ним в забезпечення себе житлом, перебудував свої нежитлові приміщення, які йому належать на праві власності, в квартири, іншого майна окрім цього останній не має, а так як процедура переведення нежитлових приміщень в житловий фонд ( в квартиру) не має чіткого визначення в законодавстві, тому ОСОБА_2 змушений звернутися до суду з відповідним зустрчним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц) нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнату квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".
Нежитлові приміщення, що є предметом цього позову є відокремленими приміщеннями, придбаними згідно вищевказаних договорів купівлі-продажу, які нотаріально посвідчувались та була проведена державна реєстрація права власності, тому ціприміщення не відносяться до допоміжних чи нежитлових приміщень в структурі житлового будинку, також не є об'єктом спільної сумісної власності та не перебувають в загальному користуванні, а тому є самостійними об'єктомами цивільно-правових відносин, і можуть бути переведі в житловий фонд.
Крім того, оскільки позивач заявляє право власності на квартири, які перебудовані з нежитловихприміщень, тому після визнання права власнсоті на квартири, необхідноприпинити право власнсоті на нежитловіприміщення.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
За правилами частини першої статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст.392 ЦК України,власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 319, 320, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 7,8 Житлового Кодексу України, ст.ст. 4, 12,13, 264-265, 279 ЦПК України, суд -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею квартири 67,5 кв.м., житловою площею квартири 45,9 кв.м. та складається з наступного: коридор (1) пл. 8,4 кв.м., вбудована шафа (2) пл. 1,1 кв.м., санвузол (3) пл. 4,4 кв.м., кухня (4) пл. 7,7 кв.м., кімната (5) пл. 45,9 кв.м.
Припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення в житловому будинку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1575377753101.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,право власності на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею квартири 55,6кв.м., житловою площею 30,2 кв.м.
Припинити право власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на підсобне приміщення ССХ у житловому будинку, площею 57,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 1008614453101.
Визнати за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею квартири 69,3 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м.
Припинити право власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на нежитлові приміщення ССХІ, ССХІІ в житловому будинку, площею 69,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 1289576253101.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко