31 травня 2021 року Справа №160/12865/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника заявників - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12865/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його провести ОСОБА_2 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV), з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його провести ОСОБА_3 перерахунок і відновити виплату довічно пенсії за віком, у відповідності до норм Закону №1058-IV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючим пенсіонерам, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, здійснити осучаснення пенсії, у відповідності до пенсійної реформи України, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з моменту припинення виплати пенсії - 01.11.2015;
- відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 01.11.2015 по день фактичної виплати;
- відповідно до частини першої статті 372 КАС України покласти обов'язок щодо забезпечення виконання рішення на начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області;
- відповідно до частини шостої статті 245, частини першої статті 382 КАС України зобов'язати начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року, позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення відповідача, оформлене листом від 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поновленні раніше призначеної пенсії;
зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 28.10.2019;
зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 28.10.2019;
звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_2 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України;
звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_3 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі №160/12865/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пенсії з компенсацією втрати частини доходів та у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №160/12865/19 викладено в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №160/12865/19 залишено без змін.
26 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12865/19, в якій просять:
- визначити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі №160/12865/19, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсії позивачам довічно на визначені ними банківські рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкриті в Дніпропетровському регіональному управління АТ КБ "ПриватБанк", згідно з поданими представником позивачів за дорученням заявами від 25.10.2019 р. про виплату пенсії на банківський рахунок;
- рішення звернути до негайного виконання.
- зобов'язати відповідача в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування заяви представником зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року, з урахуванням зміни згідно з постановою Верховного Суду від 26.11.2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов'язано здійснити поновлення та виплату пенсії за віком позивачам, починаючи з 01.011.2015 року, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів. При цьому, вирішивши питання про право, суд не визначив способу виконання судового рішення - шляхом виплати пенсії позивачам на визначені ними банківські рахунки в Дніпропетровському регіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк». Також зазначено, що чинним законодавством не врегульовано спосіб/порядок виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном, у зв'язку із чим відомості про відкриття поточних банківських рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» були подані до пенсійного органу 28.10.2019 року разом із заявами про відновлення виплати пенсій. У зв'язку із тим, що в рішенні суду не зазначено способу його виконання - шляхом виплати пенсії на зазначені позивачами банківські рахунки, відповідач здійснює виплату пенсії позивачам на поштове відділення за місцем їх проживання до виїзду за кордон, тобто, позивачі не мають можливості отримувати пенсію. Вважають, що Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 визначено механізм виплати та отримання пенсії громадянам за місцем їх фактичного проживання в Україні, у зв'язку із чим, не може бути застосованим до позивачів, які постійно проживають за кордоном. З метою відновлення порушених прав позивачів на отримання пенсії за віком, просять винести додаткове рішення яким визначити спосіб виконання рішення шляхом зобов'язання пенсійний орган виплачувати пенсії на визначені ними банківські рахунки.
Перевіривши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12865/19, судом встановлено наступне.
За правилами частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. При цьому, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Таким чином, головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог ч. 1 ст. 244 КАС України, а саме питання, які вирішує суд при ухваленні рішення: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як було зазначено раніше, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року, позовні вимоги позивачів було задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі №160/12865/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пенсії з компенсацією втрати частини доходів та у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі №160/12865/19 викладено в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №160/12865/19 залишено без змін.
Таким чином, спосіб виконання судового рішення, як спосіб реалізації та здійснення захисту прав та інтересів позивачів у спірних відносинах, було визначено постановою Верховного Суду від 26.11.2020 року шляхом «здійснення поновлення та виплати пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.11.2015 та ОСОБА_3 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».
Судом встановлено та позивачами не заперечується той факт, що заяви про виплату пенсії або грошової допомоги на поточні рахунки в АТ Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 25.10.2019 року були подані представником позивачів ОСОБА_1 до пенсійного органу 28.10.2019 року (т. 1 а.с. 9, 27-30, 44).
В період з березня 2020 року по березень 2021 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі №160/12865/19 (зі змінами, внесеними постановою Верховного Суду від 26.11.2020 року) виплата пенсій позивачам здійснювалась через банківську установу АТ КБ «ПриватБанк» на поточні рахунки, вказані позивачами в заявах від 25.10.2019 року та отримувалась представником позивачів за довіреністю.
Вказані обставини представником позивачів не спростовані.
Матеріалами справи також підтверджено, що 12.01.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист в якому зазначено, що на виконання вимог Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, уповноважений банк направляє інформацію щодо одержувачів пенсій, на рахунки яких було зарахування цільових коштів у період останніх 12 місяців, одержання яких здійснювалось за довіреністю, серед яких зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 205).
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень п. 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
У зв'язку із наявними обставинами, а саме, неподання особисто позивачами до пенсійного органу нової заяви про виплату пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з квітня 2021 року і було переведено виплату пенсії позивачам на підприємство поштового зв'язку № 50081 (м. Кривий Ріг) за місцем останньої реєстрації позивачів про що зазначено в поясненнях відповідача, наявних в матеріалах справи (т. 3 а.с. 199-204).
Доказів, які б спростовували факт неподання до пенсійного органу заяви про виплату пенсії ні позивачами, ні їх представником, ні позивачами не надано.
Таким чином, з урахуванням з'ясованих судом обставин, суд зазначає, що у встановлений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року, з урахуванням постанови Верховного Суду від 26.11.2020 року спосіб виконання рішення - «здійснення поновлення та виплати пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.11.2015 та ОСОБА_3 з 01.11.2015 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів», виконувалось рішення суду протягом тривалого часу.
Зміна умов виплати пенсій позивачам в квітні 2021 року відбулось у зв'язку із невиконанням обов'язку одержувачів пенсії подати до відповідача заяву про виплату пенсії на визначені банківські рахунки, у відповідності до положень п. 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 та ніяким чином не пов'язано із тим, що в резолютивній частині рішення не зазначено про перерахування пенсійних виплат на поточні банківські рахунки позивачів.
За таких обставин, суд критично ставиться до тверджень представника позивачів про те, що судом не було встановлено спосіб виконання судового рішення, оскільки спосіб виконання рішення був встановлений та саме у такий спосіб - «відновлення та виплата пенсії за матеріалами пенсійної справи» в якій, у тому числі, містилися заяви позивачів про виплату пенсії на банківські рахунки, виконувалось пенсійним органом протягом року.
Також, суд не погоджується із позицією представника позивача щодо того, що до спірних відносин не можуть бути застосовані положення Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596, оскільки, на його думку, він не регламентує механізм виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають за кордоном.
Так, Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках (п. 1 Порядку № 1596).
Як було встановлено судом, відповідно до вказаного Порядку № 1596, позивачами 25.01.2019 року були подані заяви до пенсійного органу із зазначенням в них номерів поточних рахунків в АТ КБ «Приватбанк» для зарахування пенсійних виплат.
Тобто, на момент виникнення спірних відносин позивачами не тільки не заперечувався факт того, що вказані відносини врегульовані даним Порядком, але і вимоги про особисте подання заяв до пенсійного органу, як того вимагає п. 10 Порядку № 1596, ними були виконані.
За таких обставин, суд вважає такі твердження представника позивачів надуманими та безпідставними.
Також, суд критично ставиться до тверджень представника позивача про те, що переведення пенсійних виплат позивачів з квітня 2021 року на відділення поштового зв'язку, є порушенням права на отримання пенсій та зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в м. Ріон ле - Ціон (Центральний округ держави Ізраїль) було видано довіреність на представництво їх інтересів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , строком на 10 років, з правом отримувати кошти в поштових відділеннях, розписуватись в одержанні грошей в документах.
Вказана довіреність засвідчена нотаріусом Оленою Незер, її автентичність підтверджується проставленням Апостиля компетентним органом держави Ізраїль, у відповідності до положень Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1061 року (т. 1 а.с. 29-31).
Таким чином, представники позивачів не позбавлені права на отримання у відділенні поштового зв'язку пенсійних виплат ОСОБА_6 і ОСОБА_3 починаючи з квітня 2021 року, у відповідності до наданих їм повноважень, визначених вказаною довіреністю.
За таких обставин, суд розцінює наведені представником позивачів ОСОБА_1 обставини щодо неможливості отримання пенсійних виплат надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, суд зазначає, що про ту обставину, що судом касаційної інстанції у постанові від 26.11.2020 року було вирішено питання про право позивачів на пенсійне забезпечення з 01.11.2015 року та було визначено спосіб виконання судового рішення, а саме- здійснити поновлення та виплату пенсії за віком позивачам на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, було зазначено в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року про відмову у винесенні додаткового судового рішення за заявою від 22.04.2021 року. Вказана ухвала позивачами не оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили.
Між тим, звертаючись до суду із заявою від 26.05.2021 року про ухвалення додаткового судового рішення, представником позивачів Кривов'язовою К.М. до суду було подано практично ідентичну за змістом заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка була подана вказаним представником до суду першої інстанції 22.04.2021 року (т. 3 а.с. 73-76) із аналогічними вимогами: «Визначити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі №160/12865/19, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсії позивачам довічно на визначені ними банківські рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відкриті в Дніпропетровському регіональному управління АТ КБ "ПриватБанк", згідно з поданими представником позивачів за дорученням заявами від 25.10.2019 р. про виплату пенсії на банківський рахунок; рішення звернути до негайного виконання; зобов'язати відповідача в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення».
При цьому, будь - яких інших підстав та нових обставин для ухвалення додаткового судового рішення ніж ті, які були вказані у заяві від 22.04.2021 року, представником позивачів у заяві від 26.05.2021 року, не наведено.
Тобто, представником позивачів Кривов'язовою К.М. 26.05.2021 року повторно подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення з аналогічних підстав та викладенням обставин, що були зазначені в заяві від 22.04.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 2, 3 ст. 9 КАС України).
При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом (ч. 1 ст. 167 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З системного аналізу наведених норм КАС України судом зроблено висновок про те, що обов'язковою умовою, що встановлені законодавцем до заяв з процесуальних питань - є зміст питання, яке має бути розглянуто судом та підстави заяви (викладення обставин, якими заявник обгрунтовує заяву чи клопотання), які повинні бути прийняті до уваги при вирішенні справи.
В ході розгляду заяви від 26.05.2021 року про ухвалення додаткового судового рішення судом було встановлено, що подана представником позивачів Кривов'язовою К.М. заява є очевидно безпідставною, оскільки ухвалою суду від 26.04.2021 року заву про ухвалення додаткового судового рішення з аналогічних підстав та з аналогічним викладенням обставин необхідності ухвалення додаткового судового рішення, було розглянуто та в ухваленні додаткового рішення у справі № 160/12865/19, відмовлено.
За таких обставин, у відповідності до положень ч. 2 ст. 167 КАС України, заява представника позивачів Кривов'язової К.М., підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Також суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч. 2 ст. 45 КАС України).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 45 КАС України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
З урахуванням наведеного та встановлених в ході розгляду справи обставин, суд зазначає, що представнику позивачів слід належним чином користуватись наданими йому повноваженнями та не допускати ситуацій, які б свідчили про зловживання процесуальними правами.
На підставі викладеного та керуючись 167, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Кривов'язової Катерини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12865/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева