Справа № 643/5904/21
Провадження № 3/643/2028/21
01.06.2021 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 606186 від 17.03.2021 року, 13.03.2021 року о 23:00 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 приймав участь у бійці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані дії кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, та пояснив, що 13.03.2021 року о 23:00 год. участі у бійці не приймав, а навпаки намагався зупинити конфлікт, який виник між його друзями та ОСОБА_2 .
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 13.03.2021 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 участі у бійці не приймав, інша особа розпилив в область його очей газовим балончиком.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що за проханням ОСОБА_1 13.03.2021 року він приїхав за адресою: АДРЕСА_2 , забрати людей та розвести їх по адресам. Коли він під'їхав, вийшов тільки ОСОБА_4 , інших вони чекали десь 5-10 хв., після чого ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та поцікавився, чому вони не виходять. З телефонної розмови з ОСОБА_5 дізнався, що ОСОБА_6 не може знайти ключі від квартири. Після даної розмови ОСОБА_4 пішов за хлопцями, але згодом його якийсь чоловік викинув з під'їзду, через декілька хвилин той самій чоловік викинув іншого хлопця. Що відбувалося у під'їзді він не бачив, але зазначив, що людина, яка викидав людей висловлювався нецензурною лайкою.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 13.03.2021 року він перебував на дні народженні у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вони викликали знайомого, який працює у службі таксі, щоб останній розвіз їх по адресам. Він першим вийшов на вулицю та чекав друзів. Чекав друзів хвилин 5-10, потім зателефонував ОСОБА_6 дізнатися, куди вони поділися, дізнався, що він не може знайти ключи від квартири. Після чого він пішов до них. По дорозі до квартири ОСОБА_8 , на сходах на нього з заду напав чоловік та викинув його з під'їзду, після чого ця особа почала кричати на водія таксі. Через декілька хвилин, цей чоловік виштовхав з під'їзду Діму. Потім почалася « ОСОБА_9 » між ОСОБА_10 та цим чоловіком. ОСОБА_1 у бійці участі не приймав.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положенням ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
З системного аналізу діючого законодавства вбачається, що суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Суди зобов'язані як установлювати вину підсудних та призначати їм справедливе покарання, так і вживати всіх необхідних заходів для повного відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної та моральної шкоди, а також з'ясовувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Так, згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. При цьому хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Як вбачається з протоколу від 17.03.2021 року серії ВАБ № 606181, 13.03.2021 року о 23:00 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 приймав участь у бійці.
Між тим, ані в протоколі, ані в долучених поясненнях, взагалі не зазначено, яким чином був порушений громадський порядок і спокій громадян, в той час як протокол, є актом обвинувачення, й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що участі у бійці не приймав, а навпаки намагався зупинити конфлікт.
ОСОБА_2 у судовому засіданні також підтвердив, що ОСОБА_11 участі у бійці не приймав і намагався зупинити конфлікт. Жодних претензій до ОСОБА_11 він не має.
При цьому, умислу на порушення громадського порядку у вказаному конкретному випадку, в діях ОСОБА_11 не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст. 173 КУпАП, та які б підпадали саме під ознаки дрібного хуліганства.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає, що винуватість ОСОБА_12 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 173, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суд,
постановив:
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко