Справа № 638/1336/21
Провадження № 2/638/3020/21
28.05.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В.В.
секретаря судового засідання - Шевченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суд м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що є інвалідом ІІ групи з 10.06.2008 після перенесеного в листопаді 2006 року обширного інфаркту серця. Відповідачі юридично є його синами, що підтверджується копією рішення Київського районного суду м.Харкова від 01.06.2009 та копією заочного рішення Московського районного суду м.Харкова від 01.02.2017.
Щомісячний дохід позивача ОСОБА_1 становить 3100,00 грн. Щомісячні витрати на сплату за житлово-комунальні послуг складають 2036,24 грн.
Позивач страждає на такі хвороби: ішемічна хвороба серця (ИБС); стенокардія; атеросклеротичний кардіосклероз; постінфарктний кардіосклероз; атеросклероз аорти серця; атеросклероз вінцевих артерій серця; гіпертонічна хвороба. На лікування вказаних хвороб за період з 28.04.2020 по 28.12.2020 позивачем було витрачено 14500,00 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути солідарно зі своїх синів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказані грошові кошти.
Ухвалою суду від 24.02.2021 відкрито провадження в даній цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи, в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, в якій свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, у своїй заяві позивач заперечував проти заочного рішення по справі відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України, просив ухвалити рішення на загальних підставах.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. В судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 16-18).
Виходячи із змісту ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом І, II чи III групи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач досяг загального пенсійного віку, є інвалідом II групи з 01.07.2017 року безстроково згідно довідки від 13.07.2017 року за загальним захворюванням, отже, є непрацездатною особою в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог ст. 203 Сімейного кодексу України (надалі СК України) дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Таким чином, право на утримання має той з батьків, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги.
Статтею 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
Відповідачі відзиву на позов не надали, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до синів, такі обставини не встановлені і рішеннями судів, що набрали законної сили, на які посилається позивач.
Отже, відповідачі, як сини позивача, мають брати участь у додаткових витратах останнього, викликаних інвалідністю та тяжкими хворобами батька.
Як вбачається з наданої позивачем медичної документації, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 2017 року (а.с. 9), має діагнози: ішемічна хвороба серця (ИБС); стенокардія; атеросклеротичний кардіосклероз; постінфарктний кардіосклероз; атеросклероз аорти серця; атеросклероз вінцевих артерій серця; гіпертонічна хвороба та інше, що підтверджується наданими позивачем медичними довідками, виписками з історії хвороби, консультаційними висновками та рецептами на придбання медичних препаратів (а.с.23-31,43-45,55-58, 62-73, 82-91.).
На підтвердження факту придбання ліків у період з 28.04.2020 по 28.12.2020 позивачем надані фіскальні чеки на загальну суму 14507,67 грн. (а.с.94-102).
Позивач ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 2100,00 грн., що підтверджується довідкою від 06.01.2021 (а.с. 19).
Щомісячні витрати на сплату за житлово-комунальні послуги підтверджуються квитанцією за грудень 2020 року та становлять 1789,24 грн. (а.с. 22), розмір абонентської плати за квартирний телефон становить 247,00 грн. (а.с. 21).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Проте, відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачами доказів з об'єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.
Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що позивач є особою пенсійного віку, інвалідом ІІ групи, а тому є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного позову.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 додаткові витрати період з 28.04.2020 по 28.12.2020 у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь держави судовий збір по 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 01.06.2021.
Суддя В.В. Щепіхіна