418/1195/21
3/418/479/21
іменем України
"02" червня 2021 р. смт.Мілове
Міловський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Гуцола М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.44-3 КУпАП, -
зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 637364 від 19.05.2021 року, який надійшов до суду 28.05.2021 року, слідує, що 19.05.2021 року о 21 год. 55 хв. громадянин ОСОБА_1 перетнув кордон через ППр «Мілове» на вїзд до України не встановив мобільний додаток «Вдома» та відмовився від проходження обсервації, чим порушив п. 23 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236.
ОСОБА_1 судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань та заяв до суду не надходило.
Частина 1статті 44-3КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Частина 1 статті 44-3КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Так, в статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 цього Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020року№1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на усій території України з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року продовжується дія карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
17 лютого 2021 року Уряд прийняв рішення щодо повернення з 24 лютого 2021 року до адаптивного карантину та продовження загальнонаціонального карантину до 30 квітня 2021 року.
Зі змісту п.23 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Особи, які не повідомили про неможливість дотримання зобов'язання щодо самоізоляції (у тому числі використання мобільного додатка у разі перетину державного кордону або контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них) підлягають обсервації.
Згідно п.7 п.п. 3 цієї Постанови самоізоляції підлягають:- особи, що перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім таких осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою та особи за наведеним переліком.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП знайшла своє повне підтвердження у суді, та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та листом інформованої добровільна згода особи на проведення обсервації та спостереження за станом здоров'я, діагностики та лікування.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, враховується характер вчиненого правопорушення, матеріальний стан правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Стаття 23 КУпАП регламентує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи особу правопорушника, який порушив умови карантину вперше, відсутність шкідливих наслідків вчиненого, зважаючи на вид і розмір стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.44-3 КУпАП, котрий є надмірно обтяжливим до виконання особою-порушником, виходячи із засад співмірності та розумності призначення стягнення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, чого буде достатньо для забезпечення виховного впливу та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Оскільки суд дійшов висновку про звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 40-1 КУпАП судовий збір на користь держави стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 33, 40-1, 44-3 КУпАП, суд
звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП і обмежитись відносно нього усним зауваженням.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Міловський районний суд Луганської області.
Суддя: М.П. Гуцол