Справа № 211/2387/21
Провадження № 2/211/1883/21
02 червня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Папариги В.А.,
при секретарі Чернушкіній Г.В.,
за відсутності сторін по справі, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку, окрім неї та сина, зареєстрований також колишній чоловік ОСОБА_2 . З відповідачем по справі вони спільне господарство не ведуть, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків. Відповідач постійно зловживає алкогольними напоями, погрожує фізичною розправою, та систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї та її сина та робить неможливим проживання в одному будинку.
ОСОБА_1 в позові зазначила, що оскільки відповідач безпідставно та протиправно залишається користувачем житла, чим перешкоджає їй у вільній реалізації своїх прав на безперешкодне володіння, користування та розпорядження належним їй майном, створюючи нестерпні умови для проживання, вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в загальному позовному провадження, призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання сторони не з'явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені.
Позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких мотивів.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаної Конвенція кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.
Пункт 2 ст. 8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.
Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.09.2012 року є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 5 -копія свідоцтва про право на спадщину, а.с. 6 -копія витягу про державну реєстрацію прав ).
За вказаною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ( а.с. 11- довідка).
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року шлюб укладений 10.03.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с. 8).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Крім того, в ст.ст.150, 156 ЖК України зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частинами 3,4 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У зв'язку з викладеним, враховуючи наявність в матеріалах справи заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, яка не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову .
З'ясувавши обставини даної справи та оцінивши надані суду докази, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод позивачу у користуванні власністю та виселення відповідача з вище вказаного вищевказаного житлового приміщення в примусовому порядку.
При цьому суд вважає, що позивачкою пред'явлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача зі спірного домоволодіння через наявність перешкод здійснювати своє право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, і цей спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам, установленим частиною другою статті 16 ЦК України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, на підставі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України, суд вважає необхідним захистити порушене право власності позивачки і усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 , з житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки питання щодо стягнення судових витрат позивачем не заявлялось, тому їх вирішення судом не здійснювалось.
На підставі викладеного, керуючись ст.41, 47 Конституції України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 379, 383, 386, 391, 396 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 209-210, 223, 247, 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні приватною власністю, а саме житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 червня 2021 р.
Суддя: В. А. Папарига