707/666/21
1-кп/707/216/21
про продовження запобіжних заходів
у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту
02 червня 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000147 від 04.05.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України;
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України;
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, -
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , відповідно до ст. 331 КПК України, заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, із визначенням застави, яку обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 просила визначити у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а обвинуваченому ОСОБА_7 - у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 - запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначила, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є непрацевлаштованими, утриманців у розумінні закону не мають, а, відтак, не мають міцних соціальних зв'язків, обвинувачуються, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої групи, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, а тому, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, чинити тиск на недопитаних у судовому засіданні свідків, продовжити злочинну діяльність. При цьому, ОСОБА_4 є особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, за що засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року, інші обвинувачені є раніше не судимими.
Захисники обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотань прокурора з тих підстав, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, наміру ухилятися від суду та впливати на свідків не мають, на утриманні кожного з них перебувають їхні батьки похилого віку, які потребують догляду, реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, є абстрактними та не доведеними, а лише тяжкість інкримінованих злочинів не може бути підставою для продовження тримання під вартою. За вказаних обставин просили суд змінити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
При цьому захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 зауважила, що її підзахисний має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, та мав постійний дохід, так як надавав послуги з перевезення пасажирів і професійно займався рибальством, за що утримував себе та свого батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має ряд захворювань та позбавлений можливості самостійно пересуватися. Зазначила, що рідний брат обвинуваченого - ОСОБА_12 - лише значиться зареєстрованим за однією адресою разом з обвинуваченим та їхнім батьком, зловживає спиртними напоями, участі в утриманні останнього не приймає. Крім того, вказала, що малолітній онук ОСОБА_6 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переніс захворювання на covid-19, у зв'язку з чим потребує догляду не лише з боку своїх батьків, а й з боку дідуся, який також брав участь в утриманні дитини.
Сам обвинувачений ОСОБА_6 скаржився на стан здоров'я, неналежну медичну допомогу, зазначив про те, що схуд, має болі в серці, та подав суду письмову заяву-клопотання, у якій просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний документ долучено судом до матеріалів кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_8 зазначили, що за час утримання ОСОБА_4 під вартою у нього помер батько, а його матір, яка є пенсіонеркою, та бабуся ОСОБА_14 потребують догляду та піклування. Зауважили, що розмір застави, запропонований прокурором, є необґрунтовано великим.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_10 просили суд клопотання прокурора задовольнити частково та змінити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби з 23-ої години до 06-ої години ранку для надання змоги останньому працевлаштуватися.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначено у частині другій ст. 181 КПК України та розширеному тлумаченню він не підлягає.
Так, за приписами частини першої, другої та шостої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною третьою статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 закінчується 15 червня 2021 року, а строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання цілодобово та із застосуванням електронного засобу контролю відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 13 червня 2021 року.
Разом із цим, завершити судове провадження до спливу строку дії даних запобіжних заходів не можливо.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).
Суд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року, п. 175; яке вказує на те, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) від 04 липня 2019 року, п. 155).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку запобіжних заходів, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої групи, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть продовжити злочинну діяльність, та, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом.
Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинувачених від суду.
Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, суд надає оцінку особам обвинувачених, які тяжкими захворюваннями не страждають; є неодруженими; утриманців у розумінні закону не мають; до затримання офіційно працевлаштовані не були; інших доходів не мають, що впливає на їхній матеріальний стан і може спонукати останніх до вчинення нових злочинів чи адміністративних проступків.
У зв'язку з вказаними обставинами можливо зробити висновок про те, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
Водночас, наявність у обвинувачених постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд переконаний, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави суду для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.
Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, суд на теперішній час не встановив.
Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.
Суд зауважує, що твердження сторони захисту про те, що на утриманні обвинувачених перебувають їхні батьки похилого віку, не підтверджені належними та допустимими доказами, як і не доведено наявність родинних зв'язків між обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , 1938 року народження.
У відповідь на доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 суд зазначає, що з доданих стороною захисту до матеріалів кримінального провадження документів вбачається, що батько обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та учасників війни, самостійно рухатись не може, потребує сторонньої допомоги. Відомості про те, що останній є особою з інвалідністю, та про те, що обвинувачений ОСОБА_6 є піклувальником ОСОБА_6 , у матеріалах кримінального провадження відсутні. Разом з тим, з довідки виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради № 793/02-23 від 02 червня 2021 року встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає разом із обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . Стороною захисту не доведено той факт, що ОСОБА_12 зловживає спиртними напоями, лише значиться зареєстрованим за однією адресою разом з обвинуваченим та їхнім батьком і не приймає участі в утриманні останнього та догляді за ним. Щодо необхідності участі обвинуваченого ОСОБА_6 у догляді за його малолітнім онуком - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надання матеріальної допомоги на утримання останнього суд зазначає, що згідно з вимогами частини 1 статті 180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на її батьків, а не на дідуся чи бабусю. Також суд зауважує, що у судовому засіданні встановлено, що на даний час ОСОБА_6 не потребує невідкладеної медичної допомоги чи госпіталізації до закладів МОЗ, отже, стан його здоров'я не створює загрози життю, за умови перебування у слідчому ізоляторі.
Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, учасники провадження та свідки не допитані, не досліджені інші докази у справі, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання цілодобово та із застосуванням електронного засобу контролю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених та їхніх захисників про зміну запобіжних заходів на більш м'які слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з частиною шостої статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відтак, суд дійшоввисновку про те, що підстав для зміни чи скасування міри обраних під час досудового розслідування запобіжних заходів немає, а тому обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, а обвинуваченому ОСОБА_5 - у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання цілодобово та із застосуванням електронного засобу контролю на 60 (шістдесят) діб.
Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до пункту 3 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у таких межах: від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу обвинувачених, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заставу у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а обвинуваченому ОСОБА_7 - у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та зумовити їхню належну процесуальну поведінку.
Відповідно до частини 7 статті 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм частини 3 статті 183 та частини 5 статті 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 182, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_5 - у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання цілодобово та із застосуванням електронного засобу контролю - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 01 серпня 2021 року, включно.
Одночасно визначити заставу, після внесення якої обвинувачені звільняються з-під варти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 340 500 гривень, а ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на депозитний рахунок, отримувач: ТУ ДСА України в Черкаській області.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» у разі внесення застави, при звільненні обвинувачених, зобов'язана роз'яснити їм або заставодавцю обов'язки, покладенні на обвинувачених, та наслідки їх невиконання.
Покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до суду за першою вимогою:
- зайнятися пошуком роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками, поза межами судового засідання.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі невиконання ними покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишити попередній - домашній арешт із забороною залишати місце проживання цілодобово, із застосуванням електронного засобу контролю, та продовжити його дію на 60 (шістдесят) діб, до 01 серпня 2021 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- цілодобово не залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на період дії ухвали, а саме до 01 серпня 2021 року, включно, без дозволу суду;
- з'являтися на виклики до Черкаського районного суду Черкаської області за першою вимогою у встановлений ним час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні за винятком їх участі в суді.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну запобіжних заходів на більш м'які - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальнику Черкаського районного відділу поліції ГУНП України в Черкаській області - для виконання у відповідних частинах, а також прокурору - для контролю.
Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 01 серпня 2021 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, встановлені законом.
Суддя: ОСОБА_1