Справа № 461/4627/19 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/2353/19 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:84
01 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про витребування доказів та просив суд витребувати у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчені копії таких доказів: договору дарування, серія та номер: 276 від 24 травня 2017 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35349349 від 24 травня 2017 року; усіх документів, які стали підставою для посвідчення згаданого правочину та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.Клопотання мотивує тим, що витребувані докази необхідні йому для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 24 травня 2017 року, за реєстровим № 276.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено.
Зобов'язано приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирославу Михайлівну ( АДРЕСА_1 ) надати у розпорядження Галицького районного суду м.Львова, належним чином засвідчені копії таких доказів:
- договору дарування, серія та номер: 276 від 24 травня 2017 року;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35349349 від 24 травня 2017 року;
- усіх документів, які стали підставою для посвідчення згаданого правочину та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі посилається не те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що не була повідомлена про судове засідання, яке відбулось 01.07.2019 року, а судову повістку про виклик до суду разом з оскаржуваною ухвалою передав син 03.07.2019 року. Вказує, що квартира, щодо якої в нотаріуса витребувано докази, належить її синові, який не залучений до участі у справі. Звертає увагу на те, що суд безпідставно посилається в оскаржуваній ухвалі на ч.1 ст. 116 ЦПК України, оскільки заявником не доведено жодних обставин, і таких не має взагалі, про те, що існує будь-яка небезпека знищення, втрати чи приховування витребуваних документів чи інших обставин, на підтвердження того, що в подальшому витребування цих доказів стане неможливим або утрудненим. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою клопотання про витребування доказів, як захід їх забезпечення, залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частина 1 ст. 84 ЦПК України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч.4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Стаття 116 ЦПК України передбачає підстави та порядок забезпечення доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно з ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Клопотання (заяву) про витребування доказів заявник ОСОБА_2 мотивує тим, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 24 травня 2017 року, однак, оскільки він не був учасником нотаріальної дії щодо посвідчення згаданого договору дарування, не може самостійно отримати копію цього договору та копії документів, на підставі яких посвідчувався договір дарування, а відтак вважає неможливим звернення до суду з позовом за відсутності договору дарування, який має намір оспорити в судовому порядку, та документів, на підставі яких він посвідчувався нотаріусом.
Аналізуючи зміст поданого заявником ОСОБА_2 клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що таке не містить обґрунтування підстав забезпечення доказів, передбачених ч 1 ст. 116 ЦПК України, наявність підстав припускати, що договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 24 травня 2017 року та документи, на підставі яких посвідчувався цей договір, можуть бути втрачені або збирання або подання цих доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведене та не зазначив в оскаржуваній ухвалі мотивів, за яких він дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання ним позову, не навів доводів, які б давали підстави припускати, що договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 24 травня 2017 року та документи, на підставі яких посвідчувався цей договір, можуть бути втрачені або збирання або подання цих доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, в тому числі і після подання ОСОБА_2 позову про визнання договору дарування квартири недійсним.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України приходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення постанови про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 липня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова складена 01.06.2021 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.