СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/580/21 ун. № 759/21358/20
02 червня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ;
присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі ОСОБА_6 ,
розглянувши в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні за обвинувальними актами стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області, громадянин України, відома остання адреса проживання перед взяттям під варту: АДРЕСА_1 , з 03 квітня 2014 року до 28 грудня 2019 року утримувався під вартою, остання установа утримання - ДУ «Київський слідчий ізолятор», ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, громадянин України, відома остання адреса проживання перед взяттям під варту: АДРЕСА_2 , з 03 квітня 2014 року до 28 грудня 2019 року утримувався під вартою, остання установа утримання - ДУ «Київський слідчий ізолятор», які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, а також стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, громадянин України, відома остання адреса проживання перед взяттям під варту: АДРЕСА_3 , з 26 червня 2015 року до 28 грудня 2019 року утримувався під вартою, остання установа утримання - ДУ «Київський слідчий ізолятор», який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України та його об'єднання із судовим провадженням 759/3498/15к,
сторони: прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , їх захисники - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; інші учасники: потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інші (всього 181 особа) та інші (всього 181 особа); представники потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та інші; цивільні позивачі ОСОБА_24 та інші (всього 74); представники цивільних відповідачів ГУ МВС України в м. Києві та ГУ НП в м. Києві - ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а МВС України - ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна Казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646), -
Під час судового провадження прокурор ОСОБА_31 на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України подав клопотання про здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинувачених (in absentia) ЗІНЧЕНКА, АБРОСЬКІНА та ЯНІШЕВСЬКОГО, посилаючись на те, що їм пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 115, 258 та 365 КК України, вони переховуються від суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошені в розшук через тривале ухилення від суду, є обізнаними щодо судового провадження, в якому безпосередньо брали участь, до суду вкотре не прибули. Одночасно прокурор подав клопотання про об'єднання в разі здійснення спеціального судового провадження даного судового провадження із судовим провадженням 759/3498/15к з метою здійснення судового розгляду у судовому засіданні в одному кримінальному провадженні. Цю свою позицію прокурор обґрунтував необхідністю об'єднання цих проваджень, які були раніше виділені з одного судового провадження виключно через ухилення окремих обвинувачених від суду, вважав, що таке об'єднання не зашкодить інтересам правосуддя та тільки сприятиме ухваленню справедливого судового рішення. На підтвердження своєї позиції прокурор подав до суду матеріали, які вказують, крім іншого і на те, що вказані обвинувачені продовжують переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях, куди були передані 29 грудня 2019 року під час обміну на незаконно утримуваних осіб.
У судовому засіданні прокурори, присутні потерпілі ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та представник потерпілих - ОСОБА_34 підтримали вказані клопотання прокурора і просили суд їх задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судове засідання не прибули, причин свого неприбуття не повідомили, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду у зв'язку з цим не подали.
Захисники обвинувачених ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , заперечуючи проти задоволення цих клопотань прокурора, вважали недоведеними правові та фактичні підстави для здійснення спеціального судового провадження щодо обвинувачених ЗІНЧЕНКА, АБРОСЬКІНА та ЯНІШЕВСЬКОГО, а як наслідок і об'єднання проваджень. Захисник обвинуваченого ОСОБА_37 , також заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора про спеціальне судове провадження, залишив вирішення питання про об'єднання проваджень на розсуд суду.
Захисники наполягали на тому, що докази перебування обвинувачених на окупованих територіях України відсутні, не встановлена їх конкретна локація на даний час, самі обвинуваченні до суду викликалися лише два рази, тому здійснення за таких умов спеціального судового провадження істотно порушить право обвинувачених на захист та на справедливий суд.
Заслухавши думку сторін та інших учасників провадження, проаналізувавши матеріали провадження та заявлених прокурором клопотань, суд присяжних виходить з такого.
Згідно з правилами ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, зокрема, передбачених ст. ст. 115, 258 та 365 КК України, дійсно за клопотанням прокурора може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо він переховується від суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 297-1 КПК України в іншій частині, здійснення спеціального судового провадження щодо злочинів, передбачених ст. ст. 262, 263 та 340 КК України, які також поставлені у провину обвинуваченим, не допускається, крім випадків, коли ці злочини вчинені особами, які переховуються від суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, щодо яких можливе спеціальне судове провадження, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Як видно з матеріалів справи, обвинувачені ЗІНЧЕНКО, ОСОБА_38 та ЯНІШЕВСЬКИЙ, починаючи з 2020 року в судові засідання не прибувають, причини свого неприбуття не повідомляють. Хоча, про судове засідання на 14 січня 2020 року обвинувачені були повідомлені в суді особисто, а в судові засідання на 17 березня, 04 червня, 10 вересня, 20 жовтня, 25 листопада 2020 року, 19 травня та 02 червня 2021 року викликалися з повідомленням про час і місце їх проведення шляхом відповідних публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду, а також в окремих випадках шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем їх проживання та через захисників безпосередньо.
Ухвалами суду присяжних Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року вказані обвинувачені були оголошені в розшук та в міжнародний розшук з ініціюванням останнього перед компетентними органами, а також одночасно надано дозвіл на їх затримання з метою приводу до компетентного суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який залишився не реалізованим. Вирішуючи питання розшуку обвинувачених, суд присяжних визнав, що прокурор ще станом на 20 жовтня 2020 року довів невиконання ними процесуального обов'язку повідомляти суд про причини свого неприбуття в судові засідання, а також відсутність поважних причин їх неприбуття в судові засідання та за викликом суду 14 січня, 17 березня, 04 червня, 10 вересня та 20 жовтня 2020 року, а відтак і факт їх переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Доказом ухилення вказаних обвинувачених від правосуддя визнана відсутність поважних причин для їх неприбуття в судові засідання, врахована при цьому і тривалість часу невиконання ними свого процесуального обов'язку (ухвала від 20 жовтня 2020 року про оголошення розшуку).
Аналогічну правову оцінку продовжуваному невиконанню процесуального обов'язку без поважних причин як діям з метою ухилення від кримінальної відповідальності надає суд присяжних і фактам подальшого неприбуття обвинувачених ЗІНЧЕНКА, АБРОСЬКІНА та ЯНІШЕВСЬКОГО в судові засідання 25 листопада 2020 року, 19 травня та 02 червня 2021 року.
Таким чином, суд присяжних вважає, і на даний час доведеним, що обвинувачені ЗІНЧЕНКО, ОСОБА_38 та ОСОБА_39 не прибувають до суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Всі сумніви щодо наявності в них такої мети на початковому етапі, які до того ж були актуалізовані поведінкою інших двох обвинувачених, які через певний час прибули до суду, на даний час невідворотно розвіяні їх подальшою системною процесуальною поведінкою.
Твердження сторони захисту про те, що вказані обвинувачені лише два рази допустили неявку до суду не ґрунтується на матеріалах справи, за якими таких неявок за відповідними викликами суду зафіксовано більше семи.
Крім того, Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях» (ст.1), межі яких в останнє визначені Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019, визнає окремі території у Донецькій та Луганських областях тимчасово окупованими.
За поданими прокурором матеріалами обвинувачені ЗІНЧЕНКО, АБРОСЬКІН та ЯНІШЕВСЬКИЙ, починаючи з 29 грудня 2019 року перебувають на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях. Ці висновки ґрунтуються на переконливих у своїй сукупності відомостях щодо:
-факту їх передачі 29 грудня 2019 року саме на тимчасово окуповану територію України у Донецькій та Луганській областях (напр., лист від 11 травня 2021 року № 14/12-146), при цьому їх участь в обміні мала акцентований сторонами перемовин характер, ці особи переміщалися під контролем Держави Україна на виконання зобов'язань Держави Україна і саме у такому контексті були передані Державою Україна на тимчасово окуповану територію під час обміну на незаконно утримуваних осіб - аналогічно оцінила ці події і Моніторингова місія ООН з прав людини у своїй заяві від 30 грудня 2019 року, як умовний взірець безстороннього спостереження;
-документованого органом ДПС України факту переходу, зокрема, АБРОСЬКІНА на тимчасово окуповану територію України в Донецькій області та обґрунтованого оперативними даними факту проходження ЗІНЧЕНКОМ військової служби у складі незаконного збройного формування так званої «ДНР» (лист від 20 січня 2021 року № 14/12-15-246);
-факту подальшого перебування ЗІНЧЕНКА та АМБРОСЬКІНА на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях, який задокументовано у поширеному в мережі Інтернет їх спільному інтерв'ю інформагенству « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та поширених у такій самий спосіб світлин ЗІНЧЕНКА з м. Донецьк тощо.
Іншого місця перебування ЗІНЧЕНКА, АБРОСЬКІНА та АДРЕСА_4 вжитими заходами, в тому числі оперативно-розшуковими, не встановлено.
За змістом закону (ч. 3 ст. 323 КПК України) для встановлення факту переховування особи на тимчасово окупованій території України чи на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, суду достатньо подати докази легального чи нелегального переміщення такої особи на вказану територію з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або перебування на ній з такою метою за відсутності об'єктивних даних про її повернення/переміщення для проживання на іншу територію, яка не вважається тимчасово окупованою територією України чи територією держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Отже, самодостатнім є факт переховування особи на певній території безвідносно до того, в якій саме точці цієї території вона перебуває з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Тому, відсутність даних про щоденні переміщення такої особи, місця її переховування на таких територіях у певний час (адреса, географічні точки та координати тощо) не є перешкодою для процедури доведення.
Таким чином, в контексті заявленого клопотання прокурор довів факт переховування вказаних обвинувачених від суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Судом присяжних встановлено та вже було констатовано у своїх ухвалах, що обвинувачені ЗІНЧЕНКО, АБРОСЬКІН та ЯНІШЕВСЬКИЙ, беручи участь в судовому процесі, який перебував на завершальній стадії дослідження доказів, були обізнані з межами висунутого обвинувачення, усвідомлювали свій процесуальний статус обвинувачених та обов'язок прибувати за кожним викликом до суду, в чому активно переконували суд присяжних, виключаючи саму можливість ухилення від правосуддя (ухвала від 20 жовтня 2020 року про оголошення розшуку).
У межах судового провадження беруть участь обрані обвинуваченими захисники.
Аналіз всіх цих фактів свідчить про те, що ЗІНЧЕНКО, АБРОСЬКІН та ЯНІШЕВСЬКИЙ знали про розпочате кримінальне провадження, були обізнані із своїми правами, які їм неодноразово роз'яснялися, відкритий судовий процес та дослідження доказів під час нього відбувалися за їх безпосередньої участі. Держава Україна під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб кожний з обвинувачених мав право при розгляді пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого обвинувачення, обсяг своїх прав і обов'язків; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним захисником; брати участь в судових засіданнях, захищати себе особисто та за допомогою обраного захисника; безпосередньо приймати участь в дослідженні судом доказів обвинувачення та подавати докази захисту, заявляти клопотання, висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників, одержувати копії процесуальних документів. Відтак, були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, його безпосередню участь під час судового провадження.
Ці дані свідчать про неухильне забезпечення судом всіх прав обвинувачених, які гарантуються конвенційними зобов'язаннями України та національним процесуальним законом. Натомість ЗІНЧЕНКО, АБРОСЬКІН та ЯНІШЕВСЬКИЙ скористалися цими своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації у межах звичайної судової процедури.
Таким чином, враховуючи кваліфікацію дій ОСОБА_35 , ОСОБА_37 та ОСОБА_36 за ст. ст. 115, 258 та 365 КК України, наявні в провадженні дані, що вони знають про розпочате та триваюче щодо них кримінальне провадження, в тому числі на судове, проте тривалий час (понад рік) переховуються від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності на тимчасово окупованій території України, у зв'язку з цим перебувають у розшуку, суд присяжних вважає наявними всі правові підстави для здійснення щодо всіх вказаних обвинувачених спеціального судового провадження, оскільки визначені законом (ч. 3 ст. 323 КПК України) умови для цього встановлені, а їх доведеність не викликає сумнівів у суду присяжних.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 297-1 КПК України, суд присяжних вважає необхідним здійснення спеціального судового провадження і щодо злочинів, передбачених ст. ст. 262, 263 та 340 КК України, які також поставлені у провину вказаним обвинуваченим та охоплювалися межами судового розгляду в одному провадженні із злочинами, щодо яких можливе спеціальне судове провадження, а виділення матеріалів щодо них безумовно негативно вплине на повноту судового розгляду. З цих же причин, зважаючи на висновки суду про необхідність здійснення спеціального судового провадження, суд присяжних, діючи в межах своєї компетенції, визнає можливим за клопотанням прокурора про об'єднання судових проваджень лише передати дане судове провадження на розгляд складу суду в судовому провадженні 759/3498/15к для вирішення питання про об'єднання з метою здійснення судового розгляду у судовому засіданні в одному кримінальному провадженні.
Що ж стосується клопотання сторони захисту про покладення на суд обов'язку забезпечити участь вказаних обвинувачених у судовому розгляді шляхом відео-конференції із використанням власних технічних засобів і програмного забезпечення «TrueConf», проти якого заперечувала сторона обвинувачення, потерпілі та представник потерпілих, то воно не підлягає задоволенню через відсутність у суду повноважень на здійснення розшуку учасників процесу, конкретне місце перебування яких не відоме.
Керуючись вимогами ст. ст. 297-1, 323, 334, 369-372 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд присяжних, -
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України за обвинувальними актами стосовно обвинувачених ОСОБА_35 , ОСОБА_37 та ОСОБА_36 та передачу цього судового провадження на розгляд складу суду в судовому провадженні 759/3498/15к для вирішення питання про об'єднання з метою здійснення судового розгляду у судовому засіданні в одному кримінальному провадженні - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України за обвинувальними актами стосовно обвинувачених:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області, громадянин України, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, громадянин України, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, громадянин України, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України.
Продовжити судовий розгляд за обвинувальними актами стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в порядку спеціального судового провадження.
Передати дане спеціальне судове провадження на розгляд складу суду в судовому провадженні 759/3498/15к за обвинувальними актами стосовно обвинувачених ОСОБА_40 та ОСОБА_41 для вирішення питання про об'єднання з метою здійснення судового розгляду у судовому засіданні в одному кримінальному провадженні.
Клопотання сторони захисту про покладення на суд обов'язку забезпечити участь обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому розгляді шляхом відео-конференції із використанням власних технічних засобів і програмного забезпечення «TrueConf» - залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити захисникам. Повідомити обвинувачених ОСОБА_35 , ОСОБА_37 та ОСОБА_36 про час та місце наступного судового засідання на 11 год. 00 хв. 16 червня 2021 року в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва (зал. № 63), а також про прийняте рішення про здійснення судового спеціального провадження щодо них шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем їх проживання, опублікування інформації про ухвалу суду та повістки про виклик обвинувачених в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Якщо після постановлення цієї ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явиться або буде доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ПРИСЯЖНІ: ОСОБА_42 ,
ОСОБА_43 ,
ОСОБА_44 ;
СУДДІ: ОСОБА_45 ,
ОСОБА_46