Номер провадження 2/754/2394/21
Справа №754/17275/20
Іменем України
17 травня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю:
секретаря судових засідань Чехун Ю.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Уманської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся позивача ОСОБА_3 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина. Позивач не була обізнана із фактом смерті своєї бабусі, вона жодним чином не підтримувала відносини та контакти із бабусею. Про смерть бабусі позивачу було повідомлено у грудні 2017 року в телефонній розмові від мешканців сусідніх будинків, що проживали поруч із місцем проживання спадкодавця у місті Умань Черкаської області. З метою підтвердження такого факту смерті, позивач звернулась до Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та отримала відповідне свідоцтво про смерть від 09.12.2017. 17.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Кравчук Т.І. Уманської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини, про що видано постанову № 87/02-31 від 17.01.2018. Одночасно у вказаній постанові встановлено відсутність відкриття спадкової справи на спадщину за померлою ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зауважує, що вона жодним чином не підтримувала контакти та спілкування із бабусею. Позивач та її бабуся ОСОБА_3 не брали жодним чином участі у житті один одного, не спілкувались, не бачились, зв'язок між собою не підтримували. Смерть спадкодавця настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що позивачу не було відомо аж до грудня 2017 року, коли шестимісячний строк на прийняття спадщини був пропущений із поважних причин. Оскільки через вказані вище обставини позивач не мала підстав вважати відкритою спадщиною за померлою бабусею, та у зв'язку із тим, що не була обізнаною із фактом її смерті до грудня 2017 року - позивач не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк. Позивач повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народився син, ОСОБА_4 . Обставини, які пов'язані із необхідністю систематичного щоденного догляду за новонародженою дитиною з боку позивача фактично спричинили неможливість вчасного звернення із заявою про відкриття спадщини. Також позивач вказує, що необхідно було забезпечити систематичний медичний догляд для її новонародженої дитини з лютого 2017 року. Окрім того, під час народження дитини, позивачу було здійснено кесарів розтин, що потребувало відповідного строку на реабілітацію та стабілізацію здоров'я позивача. Такі обставини припали на час, коли позивач мала подати заяву до органів нотаріату для прийняття спадщини за померлою ОСОБА_3 в шестимісячний строк. Однак подання такої заяви було унеможливлено одночасно і відсутністю інформації про смерть спадкодавця у позивача, і одночасно станом здоров'я самого позивача, та необхідністю догляду за її новонародженою дитиною. У зв'язку з викладеним, позивачка просить суд визначити їй додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2021.
Підготовче засідання 29.01.2021 відкладено на 25.02.2021.
11.02.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач належними доказами не довів поважності пропущеного строку, а факт народження дитини та виконання обов'язків матері є неналежним доказом. Також відповідач просив суд розглядати справи за відсутності його представника.
У підготовчому засіданні 25.02.2021 представником позивача заявлено клопотання про допит позивача як свідка, а також про допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Вказане клопотання було задоволене судом. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.
У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено перерву до 17.05.2021.
У судове засідання 17.05.2021 позивач та представник позивача з'явилися, підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 10.01.1992. Батько позивача, ОСОБА_7 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 13.02.1975. Позивачем було змінено дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » та набуто прізвище « ОСОБА_1 », внаслідок укладення шлюбу 01.10.2016 з ОСОБА_6 . Даний факт підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 01.10.2016.
Отже, позивач є повнолітньою онукою ОСОБА_3 .
Батько позивача, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21.08.2013.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №318 від 04.05.2017, місце смерті Черкаська область, місто Умань, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 09.12.2017 серії № НОМЕР_1 , виданим Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, а позивач є спадкоємцем за законом, оскільки є онукою спадкодавця.
У позовній заяві позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в користуванні спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (померлий батько позивача), позивача ОСОБА_1 з її малолітньою дитиною ОСОБА_4 . За наявною інформацією у позивача будинок АДРЕСА_2 був побудований житлово-будівельним кооперативом, а сама спадкодавець ОСОБА_3 була членом житлово-будівельного кооперативу та сплатила відповідні внески за квартиру АДРЕСА_3 . Позивачу достеменно невідомо про оформлення спадкодавцем правовстановлюючих документи на право власності на вказану квартиру, водночас, є всі підстави вважати, що спадкова маса складатиметься безпосередньо з прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що вказані обставини не становлять собою предмет та підстави позову, а мають враховуватися під час визначення підсудності розгляду даної справи, оскільки стосуються безпосередньо нерухомого майна, що може бути отримане в порядку спадкування позивачем.
У матеріалах справи міститься копія довідки, видана Житлово-будівельним кооперативом «Текстильщик», в якій зазначається, що сума пайового внеску ОСОБА_3 сплачена в повному обсязі 29.12.1970, а ОСОБА_3 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що у вказаній квартирі зареєстрованою була ОСОБА_3 з 28.06.1971 до 04.08.2005, ОСОБА_7 повторно з 18.12.1990 до 10.09.2013, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є зареєстрованою з 18.08.1992, її малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є зареєстрованим з 15.03.2017.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (зокрема, постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).
Як вказує позивач, вона не була обізнана із фактом смерті свої бабусі, оскільки жодним чином не підтримувала відносини та контакти із ОСОБА_3 . Позивач фактично довідалась про смерть спадкодавця у грудні 2017 в телефонній розмові від мешканців сусідніх будинків, що проживали поруч із місцем проживання спадкодавця у місті Умань Черкаської області.
З метою підтвердження такого факту смерті, позивач звернулась до Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та отримала відповідне свідоцтво про смерть від 09.12.2017 серії № НОМЕР_1 .
17.01.2018 позивач звернулась до державного нотаріуса Кравчук Т.І. Уманської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину з метою відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про спадщину.
Постановою державного нотаріуса Уманської міської державної нотаріальної контори № 87/02-31 від 17.01.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Одночасно у вказаній постанові встановлено, що спадкові справи, спадкові договори та заповіти на ім'я та від імені ОСОБА_3 були відсутні.
Згідно з положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За умовами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Вимогами статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до приписів частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила про поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що під час народження дитини, позивачу було здійснено кесарів розтин, що потребувало відповідного строку на реабілітацію та стабілізацію здоров'я, такі обставини припали на час, коли позивач мала подати заяву до органів нотаріату про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_3 в шестимісячний строк. Однак подання такої заяви було унеможливлено відсутністю інформації про смерть спадкодавця у позивача і станом здоров'я самого позивача, та необхідністю догляду за її новонародженою дитиною.
Факт народження дитини позивача ОСОБА_4 17.02.2017 підтверджується свідоцтвом про народження від 27.04.2017. З виписки про новонародженого № 462 від 23.02.2017 вбачається, що дійсно ОСОБА_1 був проведений кесарів розтин. На підтвердження забезпечення систематичного медичного догляду за новонародженою дитиною з лютого 2017 року позивачем надано рекомендації невропатолога від 05.07.2017; висновок про первинний материнський патронаж від 24.02.2017; висновок про первинний патронаж до новонародженого від 24.02.2017; результат огляду педіатра від 02.03.2017 та від 21.03.2017; інформована згода на щеплення дитини від 20.06.2017, 26.08.2017, 28.08.2017, 21.11.2017, 26.12.2017, 19.06.2018.
При наданні показань, позивач ОСОБА_1 як свідок показала, що останній раз бачила бабусю в 2005 році, коли та виписалась з квартири за адресою АДРЕСА_4 та переїхала в м. Умань, з бабусею спілкувався батько та після його смерті у позивача не залишилось ніяких контактів бабусі. У 2017 році народилася дитина, були складні пологи, екстрений кесарів розтин. Довго відновлювалась після пологів, доглядала за дитиною. У кінці 2017 року на батьків телефон зателефонувала сусідка і сповістила про те, що бабуся померла. Після цього позивач звернулася до органу РАЦСу в м. Київ для отримання підтвердження смерті бабусі, було видано свідоцтво про смерть. У січні 2018 року позивач звернулася до нотаріуса в м. Умань.
Свідок ОСОБА_5 показала, що з бабусею позивача не була знайома, стосунки з бабусею підтримував лише батько позивачки, а після його смерті зв'язок з спадкодавицею обірвався. Позивачка після пологів довго відновлювала здоров'я та займалася доглядом за дитиною. Свідок ОСОБА_5 у міру можливості допомагала позивачу, але з дитиною надовго залишитися не могла, оскільки дитина була не спокійною, постійно потребувала уваги матері. У грудні 2017 року зателефонували на телефон батька і повідомили, що бабуся померла; до цього ніхто не телефонував.
Свідок ОСОБА_6 є чоловіком позивачки та вказав, що у грудні 2017 року зателефонували на телефон батька його дружини і повідомили про смерть бабусі. Він є військовослужбовцем, не міг постійно допомагати дружині з дитиною, в основному доглядом займалася позивач. Дружина приблизно 4 місяці після пологів почувала себе дуже погано. Він має ненормований робочий графік, тому не могли виділити час та спланувати, щоб дружина могла зайнятися спадкуванням майна. З бабусею позивачка не спілкувалася та не мала її контактної інформації.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Аналогічне за змістом роз'яснення міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/170, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 у справі № 750/262/20).
Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Оскільки спадкодавець, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому шестимісячний строк для прийняття спадщини сплинув 30.10.2017. Як встановлено, ОСОБА_1 дізналась про відкриття спадщини в грудні 2017 року, свідоцтво про смерть отримано нею 09.12.2017, звернулася до нотаріуса 17.01.2018, який постановою № 87/02-31 від 17.01.2018 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , а отже, позивачем пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, на 78 днів, і вказаний строк не є довготривалим.
З урахуванням досліджених доказів у справі, суд приходить до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, а саме перенесення позивачем оперативного втручання під час пологів, необхідність відповідного строку на реабілітацію та стабілізацію здоров'я позивача після вказаного оперативного втручання, необхідність систематичного щоденного догляду за новонародженою дитиною, необхідність забезпечення систематичного медичного догляду за новонародженою дитиною, а в згодом і дитиною до одного року, яка потребує підвищеного батьківського піклування, є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, судом також враховується та обставина, що відстань між постійним місцем проживання позивача (м. Київ) та місцем проживання спадкодавця (м. Умань) є значною, адже становить більше 200 км.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача щодо необізнаності про факт смерті спадкодавця на підтвердження поважності причин пропуску строку прийняття спадщини, оскільки необізнаність спадкоємця про факт смерті не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини (вказана правова позиція, зокрема, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 у справі № 750/262/20).
При цьому, вказана обставина не є такою, що спростовує поважність інших причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Тому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додаткового строку у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - Уманська міська рада, ЄДРПОУ 26535796, місцезнаходження: Черкаська область, м. Умань, площа Соборності, 1.
Повний текст рішення складено 01.06.2021.
Суддя О.І. Гринчак