21 серпня 2006 р. Справа № 2/145
Суддя господарського суду О.Ф. Ремецькі
по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Весна», с. Доробратово Іршавського району
до виконавчого комітету Негрівської сільської ради, с. Негрово Іршавського району
про скасування рішення виконавчого комітету Негрівської сільської ради від 20.04.2006р. «Про розгляд заяв» та зобов'язати виконавчий комітет видати позивачу свідоцтво про право власності на гідроспоруду в урочищі «Хамник» -ставок площею 4,2га,
за участю представників:
від позивача - Коцовський І.П. -директор ТОВ
від відповідача - Данканич В.М. - сільський голова
Суть спору :
Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на невідповідність оскаржуваного рішення сільської ради суті поданого клопотання позивача, як юридичної особи, про видачу свідоцтва про право власності на ставок площею 4,2га в урочищі «Хамник». Заперечення відповідача про те, що відповідні заяви подавались виключно Коцовським І.П., як фізичною особою, а не як директором товариства, спростовує та вказує на те, що як фізична особа він жодного відношення до ставка не має, а відповідно не вправі звертатись з такою заявою. Також заперечує доводи відповідача про отримання ставка у відповідності до акту прийому-передачі за розпорядженням голови Іршавської райдержадміністрації №164 від 14.04.2004р., оскільки вважає, що ставок, як один з об'єктів, що переданий відповідачу, створений радгоспом ім. Мічуріна (нині позивачем), штучним способом, не відноситься до об'єктів внутрішньогосподарських меліоративних споруд і не підлягає передачі до комунальної власності. Просить взяти також до уваги те, що висновками компетентного органу -Закарпатського обласного управління по меліорації і водному господарству також засвідчено невідповідність акту прийому-передачі вимогам Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем. Посилання відповідача на п.2 статті 59 Земельного кодексу України вважає безпідставним, оскільки дана споруда -ставок, створений штучним способом, тобто не є замкненою природною водоймою, а також те, що позивачем не ставилась вимога про безоплатну передачі даного об'єкту, а його реєстрація на праві власності, у зв'язку з чим заперечення відповідача вважає безпідставними.
Доводи відповідача про те, що позивачем на території Негрівської сільської ради вже не ведеться жодна діяльність, від використання земель, що належать
Продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 21.08.2006 року по справі №2/145
пайовикам позивача він відмовився та має значну заборгованість перед ними, вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не відносяться до суті спору.
Також просить долучити до матеріалів справи в якості доказів, що підтверджують викладені ним обставини, письмові пояснення членів комісії, якими стверджується, що передачі підлягали об'єкти внутрігосподарської мережі меліоративних систем, водночас, передача водоймища не передбачалась. Крім того, при підписанні акту прийому-передачі відомості стосовно передачі водосховища, водного дзеркала та дамби були відсутні.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі по мотивах, викладених у письмовому поясненні на позов. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що рішенням ХІ сесії ІІ скликання Негрівської сільської ради від 07.07.2004р. затверджено факт передачі до комунальної власності відповідної територіальної громади споруд та об'єктів за актом прийому-передачі, в тому числі і ставок в урочищі «Хамник». Оскаржуване позивачем рішення вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та поданому гр. Коцовським І.П. клопотання, а дії позивача стосовно розірвання договору оренд майнових паїв жителів села Негрово вважає протизаконними та такими, що спрямовані на завдання шкоди пайовикам. В засіданні суду відповідачем подано клопотання до Іршавської райдержадміністрації з приводу прискорення передачі сільській раді відповідної документації на об'єкти, що передані за актом прийому-передачі, в тому числі і на ставок. Вважає, що відповідачами в даній справі повинні бути райдержадміністрація та облдержадміністрація, оскільки сільська рада ні від кого об'єкти, передані за актом прийому-передачі не просила. Підтверджує наявність певних недоліків в акті прийому-передачі, однак, в основному вважає його таким, що повністю підтверджує факт передачі за ним відповідного майна.
Також просить взяти до уваги, що даний об'єкт не може бути зареєстрований за позивачем на праві власності, оскільки статтею 59 Земельного кодексу України визначено певні обмеження стосовно передачі таких об'єктів юридичним особам.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Негрівська сільська рада рішенням №10 від 20.04.2006р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на гідроспоруду в урочищі «Хамник» (ставок площею 4,2га) з тих підстав, що згідно п.2 статті 59 Земельного кодексу України ставки та природні водоймища можуть передаватись у власність площею лише до 3-х гектарів, а площа даного ставка складає 4,2га. Також пунктом 3 даного рішення зазначила, що даний об'єкт був переданий у комунальну власність на баланс сільської ради за актом прийому-передачі та згідно розпорядження голови Іршавської райдержадміністрації від 14.04.2004р. №164 «Про безоплатну передачу у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем».
Аналізуючи аргументи сторін щодо відповідності оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства суд констатує наступне.
На замовлення колишнього радгоспу ім. Мічуріна (правонаступником якого нині є ТОВ «Весна») Закарпатським відділом комплексного проектування інституту «Львівдіпроводгосп» в 1986 році було виготовлено проект «Осушення перезволожених земель в радгоспі ім. Мічуріна, с. Доробратово Іршавського району» шифр проекту 33.62-0434/І. 2-18. У складі проекту було передбачено будівництво ставка площею 4,2га на заболочених землях, які були непридатні для сільськогосподарського
Продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 21.08.2006 року по справі №2/145
використання. Даний проект було погоджено з радгосп-заводом «Лалівський» Мукачівського району, а після будівництва об'єкти було передано на баланс радгоспу ім.. Мічуріна. Згідно акту Державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: Осушення перезволожених земель в радгоспі ім. Мічуріна, с. Доробратово Іршавського району від 18.11.1988 року, призначеної у відповідності до розпорядження облвиконкому №102 від 23.04.1987р., даний об'єкт було введено в експлуатацію.
У відповідності до протоколу установчих зборів уповноважених по КСП «Весна» від 17.02.2000р. дане колективне сільськогосподарське підприємство було реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю «Весна». Пунктом 2 даного протоколу вирішено закріпити за новоствореним товариством, яке єдиним правонаступником КСП, всі основні засоби згідно передавального балансу, в тому числі і водоймище в урочищі «Хамник». Згідно протоколу розподільчих зборів уповноважених по КСП «Весна» від 31.03.2000р. та довідки ТОВ «Весна» №28 від 26.04.2006р. даний об'єкт було включено до складу резервного пайового фонду, тобто є таким, що розпаюванню не підлягає та перебуває на балансі товариства з моменту введення його експлуатацію.
На виконання розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.03.2004р. №130 «Про безоплатну передачу в комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем» розпорядженням голови Іршавської районної державної адміністрації від 14.04.2004р. №164 було створено комісію з питань передачі у комунальну власність на баланс сільських рад внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств. Згідно пункту 2 даного розпорядження передача таких об'єктів повинна була бути проведена через акти прийому-передачі згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. №1253 Порядком безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем КСП, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс їх правонаступників (далі - Порядок).
Згідно поданого суду акту прийому-передачі без номера та без дати вищевказаною комісією серед об'єктів, які підлягали передачі в комунальну власність села, було також включено водосховище 5,3га, водне дзеркало 4,2га та дамба 1,1га. Листом Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, м. Ужгород від 11.05.2006р. №3/20-500 було вказано на невідповідність вищевказаного акту прийому-передачі вимогам Порядку передачі з ряду причин (відсутність балансової вартості об'єкту, загальних відомостей про нього, перелік облікових одиниць згідно балансу, що входять до складу об'єкту передачі, відомості про інженерну інфраструктуру, а також в повному обсязі відсутні додатки до даного акту, тощо). Також листом Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, м. Ужгород від 14.08.2006о. №3/20-931 вказано на те, що будівництво ставка на заболочених землях, які були непридатні для сільськогосподарського використання, входило до складу проекту, однак не в якості меліоративних систем.
Законом України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000р. №1389-14 дано визначення меліоративної системи. Згідно з вимогами даного Закону це технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на
Продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 21.08.2006 року по справі №2/145
них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом грунтів на меліорованих землях.
Натомість, у зв'язку з відсутністю приєднання до акту прийому-передачі без номера та без дати паспорту внутрішньогосподарської меліоративної системи, її проектно-кошторисної документації та її технічної характеристики, неможливо визначити приналежність ставка в урочищі «Хамник» до меліоративної системи.
Разом з тим, подані позивачем докази повністю спростовують доводи відповідача про відповідність такого акту вимогам Порядку передачі. Крім того, за свідченням деяких членів такої комісії, що подані позивачем суду як нотаріально посвідчені, на момент підписання акту прийому-передачі були відсутні в ньому записи стосовно деяких об'єктів, в тому числі і ставка площею 4,2га.
Відповідно до п.1 статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Вищевикладене, в тому числі письмові свідчення членів комісії, повністю підтверджують неможливість передачі в комунальну власність об'єктів, що не відносяться до меліоративних систем, а саме ставка площею 4,2га.
В свою чергу статтею 59 Земельного кодексу України дано визначення неможливості безоплатної передачі юридичним чи фізичних особам у власність замкнених природних водойм загальною площею більше 3-х гектарів. Даний об'єкт, тобто ставок, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відноситься до штучно створених, а відповідно на нього не розповсюджується дія вищевказаної статті Земельного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що дану споруду намагається отримати у власність особисто гр. Коцовський І.П., не підтверджуються матеріалами справи. Позивачем подано докази про те, що він неодноразово звертався до сільської ради з приводу реєстрації ставка на праві власності за товариством (арк. справи 13-15), а довільне трактування відповідача таких заяв, як таких, що подані фізичною особою, оскільки підписані директором, не підтверджені належними та допустимими доказами. Намагання відповідачів водночас вирішити в даному судовому провадженні претензії жителів села, як пайовиків товариства, можуть бути предметом окремого судового провадження.
Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ, якщо відповідач заперечує проти адміністративного позову, він зобов'язаний доказати правомірність свого рішення. Однак, ні в запереченні на позовну заяву, ні в поясненні по суті спору відповідач не навів жодного аргументу та не надав жодного доказу, який би свідчив про правомірність оскаржуваного рішення.
Наведені представниками відповідача в засіданні суду інші підстави в обґрунтування правомірності рішення сільської ради від 20.04.2006р. не знайшли своє відображення в поданих суду документах, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідно, вимога позивача про визнання нечинним рішення Негрівської сільської ради від 20.04.2006р. за №10 підлягає задоволенню.
Позивачем, в порядку, визначеному п.3 статті 105 КАСУ, заявлено також вимогу про зобов'язання видачі ТОВ «Весна» свідоцтва про право власності на ставок площею 4,2га в урочищі «Хамник». Дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що така спрямована на забезпечення захисту прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 21.08.2006 року по справі №2/145
Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 105, 122, 139, 143, 160, 162, 163, 186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд постановив:
1. Адміністративний позов задоволити в повному обсязі.
2. Скасувати рішення виконавчого комітету Негрівської сільської ради від 20.04.2006р. «Про розгляд заяв» та зобов'язати виконавчий комітет видати позивачу свідоцтво про право власності на гідроспоруду в урочищі «Хамник» -ставок площею 4,2га.
3. Постанова набирає законної сили з 04.09.2006р.
4. Заява на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Ф. Ремецькі