м. Вінниця
02 червня 2021 р. Справа № 120/2104/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства "Енергогарант" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
15.03.2021 року Підприємство "Енергогарант" у формі ТОВ звернулось в суд з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що постановою начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 10.11.2020 року №198841 на підприємство накладено адміністративно - господарський штраф в розмірі 34000 грн.
Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню, оскільки під час здійснення перевезення вантажу його транспортний засіб використовувався ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди, а тому Підприємство "Енергогарант" у формі ТОВ не є автомобільним перевізником та не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вищевикладені обставини зумовили Підприємство "Енергогарант" у формі ТОВ звернутись з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 19.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.05.2021 року представником відповідача подано заяву про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Водночас, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що винесена заступником начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртансбезпеки постанова №198841 від 10.11.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та скасуванню не підлягає.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
17.09.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-21 "Виступовичі-Житомр-Могилів-Подільський (301 км) посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 .
За наслідками проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління складено довідку №030403 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 17.09.2020 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №029903 від 17.09.2020 року, в якому зафіксовано фактичну масу транспортного засобу 21,7 т., при допустимій масі 40 т., навантаження на одиночну вісь 7,5 т . при допустимій 11 т. та 14.150 т. при допустимій 11 т.
Також, 17.09.2020 року посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 10.11.2020 року відповідачем винесено постанову №198841 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 34000 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 14, 15, 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за:
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями пункту 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктами 16-18 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Як вже встановлено судом, в ході проходження габаритно-вагового контролю посадові особи Укртрансбезпеки встановили, що фактична маса транспортного засобу склала 21,7 т. при допустимих 40 т., перевищення вагових норм на одиночну вісь склало 14,150 т. - при допустимих 11 т.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Таким чином, під час здійснення вантажного перевезення було перевищено вагові параметри на одиночну вісь.
Згідно абз. 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки, навантаження на одиничну вісь склало 14,150 т. при допустимому 11 т., перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів становить 28,6%, суд дійшов висновку, що до автомобільного перевізника підлягає застосуванню адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, надаючи правову оцінку діям посадових осіб Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в частині визначення позивача суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
Так, за визначеннями наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, що Підприємство "Енергогарант" у формі ТОВ є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
01.09.2020 року між ним, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1 як орендарем, укладено договір оренди транспортного засобу №_01/09-20, предметом якого є передача орендодавцем в тимчасове користування, за плату, орендарю належний йому на праві власності транспортний засіб марки DAF, модель FX 95.430, номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно акту приймання-передачі у відповідності до Договору оренди транспортного засобу №_01/09-20 від 01.09.2020 року, орендодавець передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає у тимчасове платне користування транспортний засіб марки DAF, модель FX 95.430, номерний знак НОМЕР_2 .
08.09.2020 року між ФОП ОСОБА_1 , як перевізником, та ФОП ОСОБА_2 , як замовником, укладено разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №9/20, згідно якого, перевізник зобов'язується 17.09.2021 року виконати для замовника перевезення будівельних матеріалів.
Згідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 17.09.2020 року ФОП ОСОБА_1 17.09.2020 року здійснив перевезення вантажу на замовлення ФОП ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм має нести автомобільний перевізник (ФОП ОСОБА_1 ), оскільки він передав транспортний засіб в його користування.
Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки згідно статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Натомість, під час здійснення відповідних заходів контролю водієм транспортного засобу не надано посадовій осіб Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки доказів оренди ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу марки DAF, модель FX 95.430, номерний знак НОМЕР_2 , а пред'явлено лише основні реєстраційні документи транспортного засобу, видані на Підприємство "Енергогарант" ТОВ та ТТН №443 від 17.09.2020 року.
Разом з тим, з наданої посадовій осіб Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки ТТН № 443 від 17.09.2020 року, яка є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, вбачається, що автомобільним перевізником являється - Підприємство "Енергогарант" ТОВ, що давало посадовій особі можливість достеменно встановити суб'єкта, який в даному випадку виступає перевізником. Більше того, ОСОБА_3 , як водій транспортного засобу, заперечень щодо визначення позивача перевізником в актах від 17.09.2020 року не висловив.
Крім того, суд вважає, що надання договору оренди транспортного засобу №_01/09-20 під час розгляду справи у суді не змінює суті перевищення транспортним засобом позивача нормативно вагових параметрів, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналізуючи вищевикладене та враховуючи, що наданні представнику Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки документи містили відомості про перевізника, останній правомірно визначив позивача суб'єктом який має нести відповідальність за перевищення нормативно вагових параметрів.
Суд вважає за необхідне зазначити, якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.03.2021 року у справі №120/4965/20-а, від 20 квітня 2021 року у №120/4966/20-а.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Підприємство "Енергогарант" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Хмельницьке шосе, 107-Б, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 30279204);
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).
Суддя Дончик Віталій Володимирович