м. Вінниця
02 червня 2021 р. Справа № 120/2261/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду його клопотання від 30.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку із чим, звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за результатом розгляду клопотання позивача прийнято наказ №2-839/15-21-СГ від 15.04.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Крім того, 31.05.2021 представником позивача подано клопотання про закриття провадження у даній справі у зв'язку з самостійним усуненням відповідачем порушень прав позивача, які слугували підставою для його звернення до суду з даним адміністративним позовом. В поданому клопотання представник позивача також просив повернути позивачу сплачений судовий збір.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Спір між сторонами виник у зв'язку з протиправною, на думку представника позивача, бездіяльністю відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яка полягає у не розгляді клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Водночас представник позивача, обираючи спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, просить суд зобов'язати відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Суд звертає увагу, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Таким чином, законом визначено конкретний (місячний) строк для розгляду уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надійшло на адресу відповідача 30.11.2020.
Втім, не отримавши рішення, передбаченого частиною 7 статті 118 ЗК України, 18.03.2021 представник позивача звернувся до суду з адміністративний позов про оскарження бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Натомість, 15.04.2021 року відповідач розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та прийняв наказ №2-839/15-21-СГ про відмову у наданні такого дозволу.
Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про недотримання відповідачем визначеного законом строку розгляду клопотання позивача, а відтак й допущення у зв'язку з цим протиправної бездіяльності.
Разом з тим, вже після пред'явлення позову до суду відповідач розглянув подане позивачем клопотання та прийняв одне з рішень, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, що свідчить про усунення порушень, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов'язкові умови: 1) виправлення суб'єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що оскаржувані порушення відповідачем виправлені, а підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною після такого виправлення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Водночас, вирішуючи питання щодо повернення позивачу сплаченого нею судового збору, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією №72107 від 01.04.2021.
Враховуючи викладене, а також те, що провадження у даній справі закрито не у зв'язку із відмовою позивача від позову, сплачена сума судового збору підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії закрити.
Повернути ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень (квитанція №72107 від 01.04.2021) з Державного бюджету України.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 02.06.2021.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна