м. Вінниця
31 травня 2021 р. Справа № 120/1723/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
02.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 13.08.2020 року між ним та начальником 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України укладено контракт про проходження військової служби строком на 1 рік з 17.08.2020 року по 16.08.2021 року.
Вказав, що 21.12.2020 та 04.02.2021 року звернувся до відповідача із рапортом про звільнення за сімейними обставинами на підставі підпункту "ґ" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", однак жодної відповіді так і не отримав.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 12.02.2021 року, відповідач повідомив, що згідно витягу з протоколу №5 засідання атестаційної комісії 24 прикордонного загону від 04.02.2021 року, у зв'язку із наданням позивачем копії свідоцтва про укладення шлюбу та копії довідки до акту МСЕК м.Вінниці від 30.03.2006 року серії 2-18 АВ №207441 з рекомендацією диспансерного спостереження, наданням на огляд оригіналу довідки Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради від 13.01.2021 року №13 клопотали перед начальником прикордонного загону надати термін 1 місяць на надання військовослужбовцем матеріалів, які дають право на звільнення за пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в частині необхідності постійного стороннього догляду за хворою дружиною (довідка МСЕК з висновком про необхідність постійного стороннього догляду).
На переконання позивача, усі необхідні документи, а саме довідка МСЕК з висновком про необхідність постійного стороннього догляду були надані відповідачу, а тому він має право на звільнення на підставі пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з військової служби;
- зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби за контрактом на підставі рапорту від 04.02.2021 року.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.03.2021 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що 22.12.2020 року на ім'я начальника прикордонного загону надійшов рапорт інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби "Грабарівка" відділу прикордонної служби "Болган" І категорії (тип Б) прапорщика ОСОБА_2 (додаток №7) з проханням розгляду командуванням прикордонного загону питання щодо звільнення його в запас (у відставку) Збройних Сил України в зв'язку із сімейними обставинами, а саме хворобою дружини.
До рапорту військовослужбовець додав наступні, на його думку, підтверджуючі документи щодо наявності сімейних обставин, а саме копію свідоцтва про шлюб та довідку до акту огляду МСЕК.
З аналізу Довідки до Акта огляду МСЕК серії 2-18 АВ № 207441 від 30.03.2006 року, стало відомо, що після проведеного огляду громадянки України ОСОБА_3 їй встановлено другу групу інвалідності, а також у розділі "Висновок про умови та характер праці" відсутні будь-які вказівки, в пункті "Рекомендовані заходи по відновленню здоров'я" зазначено "диспансерне спостереження". В зазначеній Довідці до Акта огляду МСЕК немає жодного посилання на те, що громадянка України ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, як цього вимагає абзац 4 підпункту ґ) пункту 2) частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Рапорт позивача від 22.12.2020 року з доданими до нього документами був розглянутий на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону, що відображено в протоколі № 1 від 12 січня 2021 року, за результатами розгляду якого, надана можливість позивачу подати у визначений термін необхідні для підтвердження підстав для звільнення документи, визначені законодавством.
04.02.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням розгляду командуванням прикордонного загону питання щодо звільнення його в запас (у відставку) Збройних Сил України в зв'язку із сімейними обставинами, а саме різким погіршенням стану здоров'я дружини, на підставі підпункту ґ) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Однак інших документів, окрім тих, що додавались до попереднього рапорту від 22.12.2020 року, після рекомендації атестаційної комісії щодо надання документів, які згідно законодавства надають підстави для такого звільнення та надання яких прямо передбачено пунктом 279 Положення №1115/2009, позивач до свого рапорту не долучив.
У зв'язку з зазначеним, на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону рапорт позивача від 04.02.2021 року розглядався з документами, які були подані до рапорту від 22.12.2020 року та документом, оригінал якого позивачем надавався для огляду - Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу №13 від 13.01.2021 року.
Рапорт позивача від 04.02.2021 року з доданими до нього документами був розглянутий на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону, що відображено в протоколі № 5 від 04.02.2021 року, за результатами розгляду якого, надана можливість позивачу подати у визначений термін необхідні для підтвердження підстав для звільнення документи, визначені законодавством з відповідною конкретизацією.
Разом з тим, прикордонний загін просить звернути увагу на те, що Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу №13 від 13.01.2021 року є відмінним від документу, який дає право позивачу на звільнення з військової служби на підставі підпункту "ґ" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На переконання представника відповідача, посадові особи прикордонного загону під час розгляду зазначеного документа не могли самостійно прирівняти висновок виданий лікарською комісією медичного закладу - НКП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до висновку медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що у керівництва Могилів-Подільського прикордонного загону станом на 04 лютого 2021 року були відсутні правові підстави для задоволення рапортів прапорщика ОСОБА_2 від 22.12.2020 року та від 04.02.2021 року, у зв'язку з ненаданням останнім на розгляд атестаційної комісії прикордонного загону необхідних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність сімейних обставин у формі та згідно вимог чинного законодавства - абзацу 4 підпункту ґ) пункту 2) частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії з вказівкою про необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною.
Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
08.04.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та безпідставним. Зокрема зазначив, що надана відповідачу довідка до акту МСЕК м. Вінниці від 30.03.2006 року серії 2-18 АВ №207441, довідка Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради від 13.01.2021 року №13 та свідоцтво про шлюб, свідчить про наявність правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі положень абзацу 2 пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
16.04.2021 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача вважає відповідь на відзив необґрунтованим. Зауважив, що Довідка до Акта огляду МСЕК від 30.03.2006 року серії 2-18 АВ №207441 немає висновку про те, що громадянка України ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, як цього вимагає абзац 4 підпункту ґ) пункту 2) частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Представник відповідача вважає, що висновок лікарської комісії лікувального закладу має допоміжний та рекомендаційний характер для прийняття рішення та призначення заходів лікування медико-соціальною експертною комісією, висновки якої відповідно до пункту 6 Положення №1317 мають обов'язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, що в будь-якому випадку виключає рівність юридичної сили між висновками вказаних комісій.
Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
22.12.2020 року на ім'я начальника прикордонного загону надійшов рапорт позивача про звільнення його в запас (у відставку) Збройних Сил України в зв'язку із сімейними обставинами, а саме хворобою дружини. До рапорту додано копію свідоцтва про шлюб та довідку до акту огляду МСЕК.
Рапорт позивача від 22.12.2020 року з доданими до нього документами розглянутий на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону, що відображено в протоколі № 1 від 12 січня 2021 року, за результатами розгляду якого, надано позивачу можливість подати у визначений термін необхідні для підтвердження підстав для звільнення документи, визначені законодавством.
04.02.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням розгляду командуванням прикордонного загону питання щодо звільнення його в запас (у відставку) Збройних Сил України в зв'язку із сімейними обставинами, а саме різким погіршенням стану здоров'я дружини, на підставі підпункту ґ) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Рапорт позивача від 04.02.2021 року з доданими до нього документами був розглянутий на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону, що відображено в протоколі № 5 від 04.02.2021 року, за результатами розгляду якого, та оглядом оригіналу довідки комунального некомерційного підприємства Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" від 13.01.2021 року №13, надана можливість позивачу подати у визначений термін необхідні для підтвердження підстав для звільнення документи, визначені законодавством (довідка МСЕК з висновком про необхідність постійного стороннього догляду).
На переконання позивача, усі необхідні документи, а саме довідка МСЕК з висновком про необхідність постійного стороннього догляду були надані відповідачу, а тому він має право на звільнення на підставі пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII до видів військової служби належить, серед іншого, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно зі статтею 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Статтею 26 Закону № 2232-XII визначено порядок та підстави звільнення з військової служби.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно підпункту "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років.
Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, відповідно до якого військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім'ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
Тобто, однією з підстав звільнення з військової служби є необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2020 та 04.02.2021 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення за сімейними обставинами на підставі підпункту "ґ" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме, у зв'язку із необхідністю постійного стороннього догляду за хворою дружиною. На підтвердження того, що його дружина потребує постійної сторонньої допомоги, позивачем надано наступні документи: свідоцтво про шлюб, Довідка до акту МСЕК м. Вінниці від 30.03.2006 року серії 2-18 АВ №207441 та оригінал довідки Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради від 13.01.2021 року №13 для огляду.
Відповідно Довідки до Акта огляду МСЕК серії 2-18 АВ № 207441 від 30.03.2006 року, ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності безстроково. Рекомендовані заходи по відновленню працездатності "диспансерне спостереження".
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 січня 2018 року, виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що 23 січня 2018 року складено відповідний актовий запис №144. Прізвище після державної реєстрації шлюбу у чоловіка та дружини " ОСОБА_1 ".
Зі змісту висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №13, виданого 13.01.2021 року Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради вбачається, що ОСОБА_3 , 1981 року народження, інвалід ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка проживає разом з ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 13.07.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надані позивачем докази підтверджували те, що його дружина потребує постійного стороннього догляду, а тому, відповідач протиправно не задовольнив рапорт та не звільнив позивача з військової служби на підпункту "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.11.2019 року права №П/811/1375/16.
Що стосується доводів відповідача, в частині надання позивачем висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №13, виданого 13.01.2021 року Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені Академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради, а не висновку медико-соціальної експертної комісії, то суд зазначає наступне.
У розумінні статті 1 Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», від 06.10.2005 р. № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2961-IV, рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними закладами незалежно від типу і форми власності.
Згідно пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
В той же час, правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади визначає Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III.
Міністерство охорони здоров'я України, з метою виконання статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та п. 7 Порядку № 1192, Наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667 затвердило Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція №667).
Згідно пункту 1-3 Інструкції 667, висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації інваліда.
Склад ЛКК затверджується наказом керівника закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу (психоневрологічного диспансеру, центру, кабінету).
Висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма 025/о).
Згідно п.5 Інструкції №667, підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в інваліда одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Згідно п. 6 Інструкції 667, висновок ЛКК видається строком на 6 місяців.
Пункт 8 Інструкції 667 визначає, що висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для обґрунтованого висновку, що висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду, за особою якій вже було встановлено інвалідність, внаслідок психічного розладу, видається лікарської комісії медичного закладу.
Разом з тим, в межах розгляду даної справи, суд вважає за необхідне наголосити на неможливості застосування виключно вимог до переліку документів, які визначають право особи на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, в частині визначення компетентного органу у видачі висновків, без застосування спеціальних нормативно-правових актів, в даному випадку Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка більш ширше розкриває питання отримання висновку про необхідність стороннього догляду за особами з психічними розладами та визначає компетенцію органів охорони здоров'я в цих питаннях.
В той же час, відсутність в п. п. "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, посилання на такий підтверджуючий документ, як висновок ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за наявності у позивача такого (висновку ЛКК), на переконання суду, не може позбавити позивача права на звільнення з військової служби відповідно до цього підпункту, з метою забезпечити хвору дружину своїм доглядом.
У справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та можливість звільнення позивача з військової служби на підставі п. п. "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. п. "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України № 2232-XII, відповідно до його рапорту від 04.02.2021 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Острівська, 2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 14321819).
Суддя Дончик Віталій Володимирович